Рішення № 66119943, 18.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3858/16-ц 22-ц/774/1077/К/17

Справа № 215/3858/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1077/К/17 суддя Мельник Ю.П.

Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 акціонерного товариства ««Криворізький залізорудний комбінат», Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_4» про відшкодування моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_5,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») та Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_4» (надалі - ОСОБА_7 «ЄВРАЗ ОСОБА_4») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах. Висновком МСЕК у 2013 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 20%.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на його користь моральну шкоду у сумі 57155,00 грн., з відповідача ОСОБА_7 «ЄВРАЗ ОСОБА_4» - моральну шкоду у розмірі 844,65 грн., а також з обох відповідачів - витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1 900,00 грн., а всього 41 800,00 грн., а також - на користь держави 500,00 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_7 «ЄВРАЗ ОСОБА_4»на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 800 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 100,00 грн., а всього 900,00 грн., а також - на користь держави 51,20 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на недоведеність позивачем обставин справи, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема відсутні докази в підтвердження наявності факту заподіяння йому моральної шкоди та в підтвердження протиправності поведінки відповідача, при цьому позивач при укладенні трудового договору був повідомлений про наявність шкідливих умов праці. Також, зазначає, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» є наналежним відповідачем по справі, оскільки: позивач є застрахованою особою та відшкодування шкоди має здійснюватися за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; позивач працював й на інших підприємствах; ПАТ «Кривбасзалізрудком» не повинен нести відповідальність за шкоду, яка була заподіяна позивачу внаслідок його роботи на шахті «Першотравнева -2» ВО «Кривбасруда», яка була ліквідована без визначення правонаступників. Крім того, відповідач вважає, що суд мав би врахувати судову практику з розгляду аналогічних справи при визначенні розміру моральної шкоди.

ОСОБА_4 безпідставно стягнуто з відповідача витрати, понесені позивачем на оплату правової допомоги, оскільки надана квитанція про оплату таких витрат є недопустимим доказом по справі, а Книгу обліку доходів та витрат адвоката ОСОБА_6, яка могла б підтвердити отримання ним доходу 31.08.2016 року, суд не перевірив.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_7 «ЄВРАЗ ОСОБА_4» про стягнення моральної шкоди не оскаржується, а тому колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, оскільки, згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_4 України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_4 встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 з 01.06.1988 року по 22.07.1988 року та з 31.07.1989 року по 23.03.1994 року працював на посадах підземного гірника та підземного гірничого майстра на шахті «Першотравнева-2» ВО «Кривбасруда», з 24.07.2001 року по 20.12.2013 року - майстром гірничим на шахті «Гвардійська» ДП «Кривбасзалізрудком, правонаступником яких є ПАТ «Кривасзалізрудком», з 01.12.1997 року по 12.03.1998 року підземним гірничим майстром на шахті імені Фрунзе АТ «Суха Балка» (а.с. 3-4).

Працюючи протягом тривалого часу (17 років) в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, позивач отримав професійне захворювання з відповідним діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.). Легенева недостатність другого ст.

Висновком МСЕК від 11 листопада 2013 року позивачу первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності, який при наступному переогляді у листопаді 2014 року залишено незмінним (а.с. 12, 90).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_4 України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 17 вересня 2013 року (а.с. 5-6), причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м?: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду у пилу від 10% до 70% - 5,6 при гранично допустимій до 2,0). Тобто, роботодавець, в тому числі й ПАТ «Кривбасзалізрудком», допустив перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обовязку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, у тому числі, з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником шахти «Першотравнева-2» ВО «Кривбасруда», під час роботи на якій позивачем отримано професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Так, як зазначено вище, ОСОБА_3 працював у періоди з 01.06.1988 року по 22.07.1988 року та з 31.07.1989 року по 23.03.1994 року на посадах підземного гірника та підземного гірничого майстра на шахті «Першотравнева-2» ВО «Кривбасруда», а з 24.07.2001 року по 20.12.2013 року - майстром гірничим на шахті «Гвардійська» ДП «Кривбасзалізрудком, правонаступником яких є ПАТ «Кривасзалізрудком», виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Відповідно до постанови КМУ від 2 березня 1998 року N 258 «Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського "Сірка" та Стебницького "Полімінерал" Львівської області», п. 1 наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року № 263 Державне виробниче обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно з п. 2 наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року № 263 правонаступником перейменованого Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства промислової політики України «Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату» від 12.07.1999 року № 248 та п. 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31.12.1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено у Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром».

Згідно з п. 3 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31.12.1999 року № 347 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» є правонаступником реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до спільного наказу Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19.02.2001 року № 66/245 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат» та п. 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 30.07.2001 року № 290 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», що фактично не оспорюється відповідачем.

Отже, правонаступником усіх прав та обов'язків Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (у структурних підрозділах якого працював позивач) є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Доводи представника відповідача про те, що структурний підрозділ, у якому працював позивач ліквідовано без визначення правонаступника, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.37, ч.1 ст.466 Цивільного кодексу Української РСР із змінами і доповненнями (який діяв з 01.01.1964 року до 01.01.2004 року), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

В разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї в зв'язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII із змінами і доповненнями, припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Аналогічні положення закріплено й ч.ч. 1, 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року N 887-XII, який діяв до 01.01.2004 року.

Отже, законодавством України чітко врегульовано порядок реорганізації підприємств та визначення їх правонаступників у разі проведення такої реорганізації.

Як убачається із матеріалів справи, на підставі наказу Виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», №349 від 20.09.1989 року, зміни у який внесено наказом №423 від 01.11.1989 року, з 01 жовтня 1989 року ліквідовано Першотравневе рудоуправління. Цим це наказом створено у складі обєднання наступні структурні одиниці: шахта «Першотравнева-І» та шахта «Першотравнева-ІІ».

Наказом Виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», № 169 від 26 грудня 1994 року шахта «Першотравнева-І» та шахта «Першотравнева-ІІ» ліквідовані і для доробки підготовлених запасів родовища утворена шахта «Першотравнева» на правах структурної одиниці виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Наказом Виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», № 1 від 05 січня 1998 року з 01 січня 1998 року ліквідовано шахту «Першотравнева» як структурну одиницю обєднання.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, на Виробничому обєднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», неодноразово було проведено реорганізацію, однак питання про відокремлення новостворених структурних підрозділів, із визначенням правонаступників, жодного разу не ставилось.

Таким чином, професійне захворювання позивача виникло, у тому числі, й від виконання робіт у шкідливих умовах праці під час його перебування у трудових відносинах з Виробничим обєднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», на якого законодавством покладено обовязок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого в даному випадку роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдає йому моральних страждань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, у тому числі, з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Спростовуються доводи відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Доводи представника відповідача на відсутність обовязку ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є субєктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки з першого січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», згідно з ч.8 ст. 36 якого відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Посилання представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на практику розгляду аналогічних справ є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на його користь та вважає, що він визначений без повного урахування розяснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_4 України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, тривалості праці позивача на в умовах перевищення гранично допустимого рівня шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, як на ПАТ «Кривбасзалізрудком», так і на ПАТ «ЄВРАЗ ОСОБА_4», розмір втрати професійної працездатності 20%, який протягом тривалого часу залишається незмінним та не встановлений безстроково, що свідчить про можливе відновлення попереднього стану здоровя, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 40 000,00 грн. до 15 000,00 грн.

При перевірці доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не підтверджено належними доказами понесення витрат на правову допомогу, колегією суддів встановлено наступне.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. ст. 84,88, 89 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

У ч. 1 ст. 88 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судових витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У пп. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 31 серпня 2016 року, ОСОБА_3 сплатив адвокату ОСОБА_6 грошові кошти за надання правової допомоги у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 31/08/16 від 31 серпня 2016 року (а.с. 36,37).

Представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізруджком» вважає, що вказана квитанція не є належним та допустимим доказом на підтвердження сплати коштів за надання правової допомоги.

Відповідно до п. 14.1.226 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Адвокат ОСОБА_6 здійснює адвокатську діяльність індивідуально, тому не є підприємцем, а розглядається як фізична особа в цивільних правовідносинах, отже, на нього при здійсненні його професійної діяльності поширюється дія норм ЦК України.

За таких обставин, квитанція № 31/08/16 від 31 серпня 2016 року є належним та допустимим доказом, який підтверджує оплату позивачем гонорару адвоката, пов'язаного із наданням правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, безпосередньо на участь у судових засідань в суді першої інстанції ОСОБА_8 затратив 01 годину 41 хвилину (а.с. 79,83,91).

Враховуючи викладене та розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2017 року (ухвалення рішення по справі), який складає 1600,00 грн., граничний розмір витрат на правову допомогу безпосередньо в суді становить 1 077 грн. (1600,00 грн. х 40% х 01 год. 41 хв.), і ці витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів. Оскільки, ПАТ «ЄВРАЗ ОСОБА_4 балка» не оскаржує рішення суду в частині стягнення з нього витрат на правову допомогу у розмірі 100.00 грн., з відповідача ПАТ «Кривбасзілізрудком» мають бути стягнуті витрати на правову допомогу у розмірі 977,00 грн. (1077,00 грн. 100,00 грн.)

Оскільки, а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції, адвокатом ОСОБА_6 не надано доказів складання процесуальних документів на підставі договору про надання правової допомоги від 31 серпня 2016 року, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу у цій частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру витрат на правову допомогу, який підлягає стягненню з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача, зменшивши цей розмір з 1 900,00 грн. до 977,00 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів також вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру загальних сум, який підлягає стягненню з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача, зменшивши цей розмір з 41800,00 грн. до 15977,00 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 січня 2017 року змінити.

Зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 40 000,00 грн. до 15000 (пятнадцяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Зменшити розмір витрат на правову допомогу, стягнутих з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 1 900,00 грн. до 977 (девятисот сімдесяти семи) гривень 00 (нуль) копійок.

Зменшити загальний розмір суми, стягнутої з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 41 800,00 грн. до 15977 (пятнадцяти тисяч девятисот сімдесяти семи) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: