Ухвала суду № 66119058, 19.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

19 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність,

в с т а н о в и л а:

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 21 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 28 грудня 2016 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишила без змін.

У заяві Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») порушується питання про скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року та ухвалення нового судового рішення з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав:

неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема, статей 16, 328, 335, 376 та 392 Цивільного кодексу України та статей 33, 36, 37 та 39 Закону України «Про іпотеку»;

невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах указаних норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підстави подання заяви про перегляд судових рішень, ПАТ «Дельта Банк» посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 та 16 листопада 2016 року, постанови Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року, 14, 21 і 28 вересня 2016 року, 12 жовтня 2016 року, 26 жовтня 2016 року (справа № 6-1625цс16).

Перевіривши доводи заявника, викладені в заяві про перегляд судового рішення, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що позивач не дотримав порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений статтею 37 Закону України «Про іпотеку», у спосіб, обраний позивачем - визнання права власності, у частині визначення вартості предмета іпотеки на момент набуття такого права.

Ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 та 16 листопада 2016 року, що надані заявником для порівняння, якими рішення судів апеляційної інстанції скасовані, а справи передано на новий розгляд до цих судів, не містять правової позиції щодо спірних правовідносин та застосування норм матеріального права, а вказують на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та необхідність їх усунення для правильного вирішення спору, а також нез'ясування судами належним чином фактичних обставин справи.

Порівняння змісту вказаних судових рішень зі змістом судових рішень, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову, аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

З огляду на викладене підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року, що надана заявником для порівняння, зазначено, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотеко держателю права на власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду.

У наданих для порівняння постановах Верховного Суду України від 14, 21 і 28 вересня 2016 року, 12 жовтня 2016 року та 26 жовтня 2016 року (справа № 6-1625цс16) указано, що договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Таким чином, висновки зроблені Верховним Судом України в постановах від 11 грудня 2013 року, 14, 21 і 28 вересня 2016 року, 12 жовтня 2016 року, 26 жовтня 2016 року (справа № 6-1625цс16) про застосування, зокрема, статті 37 Закону України «Про іпотеку» не суперечать висновкам, зробленим касаційним судом, в ухвалі, про перегляд якої подано заяву.

Таким чином, підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з його невідповідністю викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбачена пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, теж відсутня.

Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк Л.І. Охрімчук В.М. Сімоненко