Постанова № 66118852, 21.04.2017, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/341/17-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 року Бородянський районний суд

Київської області в складі : головуючої - судді Міланіч А.М.,

при секретарі - Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

В лютому 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 2002 року по 6 листопада 2015 року перебував на службі в МВС України, а з 7 листопада 2015 року працював в Департаменті оперативної служби Національної поліції України начальником відділу та був звільнений зі служби за наказом №0072 від 7 листопада 2016 року.

1 грудня 2016 року йому було встановлено другу групу інвалідності в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

13 грудня 2016 року він (позивач) звернувся до Департаменту оперативної служби Національної поліції України із заявою (рапортом) про проведення виплати грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

10 січня 2017 року він (позивач) отримав лист Департаменту оперативної служби Національної поліції України № 41/17, яким йому було відмовлено у виплаті вказаної допомоги з посиланням на те, що захворювання він отримав під час проходження служби в органах внутрішніх справ, а тому відсутні підстави для нарахування такої виплати Національною поліцією України.

Вважав таку відмову у виплаті грошової допомоги протиправною, так як він має право на отримання вказаної допомоги саме за останнім місцем його служби в Департаменті оперативної служби Національної поліції України.

Тому просив визнати протиправною відмову Департаменту оперативної служби Національної поліції України у призначенні йому (позивачу) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, зобов'язати відповідача розглянути його заяву про виплату такої допомоги, призначити і виплатити зазначену допомогу в сумі 320 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, викладене підтвердила.

Представник Національної поліції України Тараненко О.В. в судовому засіданні позов не визнав, вважав, що вказану допомогу позивачу має виплачувати Міністерство внутрішніх справ України, так як його захворювання пов'язане зі службою в органах внутрішніх справ.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 1 вересня 2002 року по 6 листопада 2015 року перебував на службі в ГУМВС України в Київській області, звільнений з роботи в зв'язку з переходом на роботу (службу) до Національної поліції України, де проходив службу в Департаменті оперативної служби Національної поліції України з 7 листопада 2015 року на посаді начальника відділу та був звільнений зі служби за наказом №0072 від 7 листопада 2016 року за п.2 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» (через хворобу), що підтверджується матеріалами справи (а.с.11-13,23) та визнається сторонами.

Згідно копії довідки МСЕК ОСОБА_1 1 грудня 2016 року встановлена друга група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.14-16).

13 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту оперативної служби Національної поліції України із заявою (рапортом) про проведення виплати грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, однак, своїм листом № 41/17 від 10 січня 2017 року Департамент оперативної служби Національної поліції України відмовив йому у виплаті вказаної допомоги з посиланням на те, що захворювання він отримав під час проходження служби в органах внутрішніх справ, а тому відсутні підстави для нарахування такої виплати Національною поліцією України (а.с.17-19).

Частиною 6 статті 23 Закону «Про міліцію» № 565-XII від 20 грудня 1990 року встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Пункт 1 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМ України від 21 жовтня 2015 року № 858, встановлює порядок та умови визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Положеннями підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 2 липня 2015 року.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону №580-VІІІ, одноразова грошова допомога призначається та виплачується, у разі визначення поліцейському інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання службових обов'язків під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України

Відповідно до частини 2 статті 97 Закону №580-VІІІ, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Розділом XI прикінцевих та перехідних положень Закону №580-УІІІ (із змінами) встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону №580-VІІІ.

Відповідно до пп. 4 п. 5 Розділу 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 № 4, визначено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі, зокрема, втрати працездатності поліцейського, а саме: пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми чи каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з п. 3 Розділу 2 Порядку заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

За змістом п. 1 Розділу 2 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата встановлення непрацездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Оскільки позивачу друга групи інвалідності встановлена 1 грудня 2016 року, то з цього часу він має право на отримання спірної одноразової грошової допомоги.

При цьому, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про хворобу від 25 жовтня 2016 року № 171 позивача було звільнено з Департаменту оперативної служби Національної поліції України.

Тобто, останнім місцем служби позивача як поліцейського є Департамент оперативної служби Національної поліції України.

З урахуванням вказаного, а також зазначених вище норм чинного законодавства України, суд вваєає, що органом, до якого позивач повинен був звертатись з заявою (рапортом) про виплату спірної грошової допомоги є Департамент оперативної служби Національної поліції України.

Отже, оскільки право позивача на отримання одноразової грошової допомоги підтверджено наявними у нього та поданими відповідачу разом з відповідною заявою доказами, то суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу спірної соціальної виплати.

Так як захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ і його право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом «Про міліцію» № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону «Про Національну поліцію» №580-VІІІ, то суд вважає, що позивач має право на отримання вказаної грошової допомоги в розмірі, визначеному ч.6 статті 23 Закону № 565-XII та підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850, тобто, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, що становить 320 000 грн. ( 1600 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 грудня 2016 року) х 200).

За таких обставин суд визнає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, визнати відмову Департаменту оперативної служби Національної поліції України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності протиправною, зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату вказаної одноразової грошової допомоги, призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності в розмірі 320 000 грн.

Керуючись ЗУ «Про міліцію» № 565-XII 20 грудня 1990 року, ЗУ «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 2 липня 2015 року, ст.11, 94, 159-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати відмову Департаменту оперативної служби Національної поліції України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності протиправною.

Зобов'язати Національну поліцію України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності в розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Головуючий-суддяА.Міланіч