Постанова № 66117889, 18.04.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа № 909/965/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вх. №01-05/916/17 від 28.02.2017 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2017 року

у справі №909/965/16

за позовом: ОСОБА_2 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тисменицягаз", м.Тисмениця

про: стягнення 11 820 194,63грн., з яких: 9 671 588,93грн. - основний борг, 1 616 988,19грн. - пеня, 121 983,61грн. - 3% річних, 409 633,90грн. - інфляційні втрати,

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3-представник на підставі довіреності № 14-63 від 14.04.2017 року;

від відповідача: ОСОБА_4-представник на підставі довіреності №TS007-Л13-463-1216;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2017 року у справі №909/965/16 (суддя Кобецька С.М.) у позовних вимогах ОСОБА_2 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тисменицягаз", про стягнення 11 820 194,63грн., з яких: 9 671 588,93грн. - основний борг, 1 616 988,19грн. - пеня, 121 983,61грн. - 3% річних, 409 633,90грн. - інфляційні втрати відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2017 року у справі №909/965/16, позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що посилання суду першої інстанції на ту обставину, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України не затвердило на 2015 рік розмір нормованих втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах ПАТ Тисменицягаз" згідно існуючих методик є безпідставним і йде в розріз з положеннями ст. 218 ГК України, ст. 627 ЦК України. Сертифікат ТПП, який по суті став підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача було видано 14.04.2016 р.. Період постачання природного газу за спірним договором відбувався протягом січня 2013 року - грудня 2016 року на загальну суму 42893545,86 грн. з яких відповідачем було сплачено 33221956,93 грн.. Строк дії договору згідно з умовами додаткових угод мав місце до 31.12.2015 року. Таким чином, на момент отримання сертифікату ТПП (14.04.2016 р.) Відповідачем не було виконано основне зобовязання щодо сплати суми основної заборгованості у розмірі 9671588,93 грн. Такої обставини, як дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади у законі не передбачено, отже такі дії в силу вимог ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" не можуть вважатися обставинами непереборної сили та не можуть засвідчуватися Торговельно-промисловою Палатою.

Пунктом договору (8.2) визначено, що під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобовязань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Апелянт зазначає про те, що Сертифікат №6160 не зазначає жодної обставини, які визначені розділом 8 (п.п. 8.1, 8.2) спірного Договору.

У відповідності до положень Спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту їх відповідного фінансування.(п.5.3). Оскільки, спільними протокольними рішеннями не передбачено, що його умови можуть застосовуватися до відносин, які виникли до його укладання, відповідно його дія не може розповсюджуватися на договірні зобовязання, які мали місце до його підписання. Спільні протокольні рішення, жодним чином не вносять змін до Договору купівлі-продажу природного газу, не встановлює та не змінює для сторін жодних прав та обовязків які були встановлені вказаними Договорами в тому числі і щодо нарахування 3% річних за неналежне виконання умов даного договору. Слід розмежовувати ті оплати, які були здійсненні на підставі спільних протокольних рішень і ті оплати, які були здійсненні Відповідачем власними коштами та відповідно не позбавляти Позивача можливості захисту його законного права щодо стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних за порушення такого зобов'язання. Апелянт зазначає, що аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у справі № 910/17962/15.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2017 р. у справі № 909/965/16 та задовольнити позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2017 року, справу №909/965/16 розподілили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: суддям Желіку М.Б. та Марку Р.І..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2017 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 04.04.2017 року.

В судовому засіданні 04.04.2017 року оголошувалась перерва до 18.04.2017 року.

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 18.04.2017 року зявився представник апелянта, подану ним апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2017 року проти поданої апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у поданому письмовому відзиві на неї (вх. №0104/2697/17 від 18.04.2017 року). Окрім того, представник відповідача зазначив про те, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, між ПАТ Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та ПАТ "Тисменицягаз" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13-150-ВТВ від 04.01.13р..

Згідно із п. 1.1. вищезазначеного договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.13р. до Договору, продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2013р.-2014р. природний газ, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ на умовах Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ. Додатковими угодами сторонами змінено ціну та обсяги постачання природного газу.

Пунктом 3.3. Договору, встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання - передачі.

Додатковою угодою №9 від 22.12.14р., п. 6.1. Договору, викладено у наступній редакції: "6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим Договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеним між Продавцем і Покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим Договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за Договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу.

Договір набув чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширив свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діяв в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (Додаткова угода №9 від 22.12.14р. до Договору). У разі, невиконання Покупцем умов п.6.1.Договору, він зобовязується сплатити Продавцеві крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2. Договору).

В силу п. п.8.1.-8.5. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства. Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку.

На виконання умов договірних відносин, позивач передав у власність відповідача, в період з січня 2013р. по грудень 2015р., згідно підписаних та скріплених печатками сторін актів приймання - передачі, природний газ на загальну суму 42893545,86грн. (підтверджено позивачем та відповідачем в судовому засіданні в суді першої інстанції). При цьому, неоплаченим залишився спожитий природний газ у листопаді - грудні 2015р. за Договором купівлі-продажу природного газу №13-150-ВТВ від 04.01.13р., сумі 9617628,66грн., що вбачається з належним чином оформленого, підписаного та скріпленого печатками ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Тисменицягаз" додатку № 3 до розпорядження ПАТ "НАК "Нафтогаз України №36-р від 18.05.99р., яким є акт звіряння розрахунків від 31.10.16р.

Суд першої інстанції підставно виходив з того, що в силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами. В силу положень ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Нормою ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України). Положеннями ст.617 ЦК України передбачено загальні підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно Наказу Міністерства палива та енергетики України №264 від 30.05.2003р. "Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами", виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами. Тобто, це газ, що втрачається під час його транспортування газорозподільними та внутрішньо будинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт, а отже ВТВ виникають з об'єктивних причин, як наслідок технологічного процесу та зношеності газотранспортної системи, і такі витрати є невід'ємною частиною виробничого процесу розподілу природного газу та формують собівартість послуги розподілу газу.

Розрахунок допустимих та фактичних обсягів ВТВ газу здійснюється газорозподільними підприємствами самостійно. Аналогічні умови викладені і в п. 1.2 Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 737 від 23.11.2011р. "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", де зазначено, що газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. При цьому, розрахунок річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік розраховується відповідно до ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та ОСОБА_1 визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов (п.1.1. цього Наказу).

Згідно з п. 1.3 Наказу № 737 від 23.11.2011р., на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

Затверджені Міненерго розміри ВТВ враховуються при формуванні Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг газорозподільному підприємству тарифу на розподіл природного газу. Порядок та процедура встановлення тарифів регламентується Порядком формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу затвердженого постановою НКРЕ № 1384 від 28.07.2011р., Методикою розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04.09.2002р. року № 983, Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затверджений постановою НКРЕ від 03.04.2013 року № 369 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2013 року за № 685/23217. Відповідна вимога щодо встановлення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, який би забезпечував ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, а також отримання обґрунтування рівня прибутку міститься в п. 2.1. Порядку № 1384 від 28.07.2011р. та п.п. 1.5, 1.7, 5.1. розділу 5 ОСОБА_1 №983 від 04.09.2002р. Основними аналітичними показниками при визначенні тарифів на послуги з транспортування природного газу є витрати підприємства та обсяги протранспортованого природного газу (пункт 4.1 розділу 4 ОСОБА_1 №983 від 04.09.2002р.).

Згідно ст.ст. 4, 5 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (діяв до 01.10.15р.), ст.4 Закону України "Про ринок природного газу" (діє з 01.10.15р.), державне регулювання ринку природного газу, зокрема в питаннях встановлення тарифів на розподіл природного газу газорозподільними мережами здійснюють Міненерго та НКРЕКП. При цьому, нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості покриття ВТВ, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу. За таких обставин, оскільки Покупець, як суб'єкт природної монополії, обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності, зважаючи що діяльність з розподілу природного газу здійснюється ПАТ "Тисменицягаз" в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, в частині встановлення тарифів на транспортування природного газу газорозподільними мережами (ст. 4 Закону Про ринок природного газу, ст.ст. 4, 5 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст.ст. 4, 8-10 Закону "Про природні монополії"), тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності відповідача. А відтак, можливість відповідача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Однак, протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ в розмірі 2,388 млн.куб.м.

При цьому, у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015р. у справі №826/15132/15 за позовом газорозподільних підприємств, в томі числі і ПАТ "Тисменицягаз", яка набрала законної сили, у встановленому законом порядку, суд надав оцінку неправомірним діям Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо затвердження своїм наказом відповідних обємів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат та скасував відповідний додаток до Наказу від 02.03.2015 р. №122. Цією ж постановою, суд зобовязав Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розмір нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах ПАТ "Тисменицягаз", згідно існуючих методик. Разом з тим, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України не затвердило на 2015 рік розмір нормованих втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах ПАТ "Тисменицягаз" згідно існуючих методик. Невиконання органами державної влади - Міненерго та НКРЕКП, вимог норм ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.9 Закону України "Про природні монополії", ОСОБА_1 визначення питомних виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003р. №264, свідчить про бездіяльність, в даному випадку третіх осіб.

Суд першої інстанції підставо розцінив, що в силу ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" є форс-мажорними обставинами. Згідно ч.2 ст. 14-1 цього Закону, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. За змістом ч. 1 вказаної вище статті Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Матеріали даної справи містять Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 6160 від 14.04.16р. (том 1 а.с. 97-98), яким, Торгово-промислова палата України підтвердила факт настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем зобов'язання, за Договором купівлі-продажу природного газу №13-150-ВТВ від 04.01.13р., укладеним між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ПАТ "Тисменицягаз" (Покупець), по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановлені тарифів на розподіл природного газу, а саме в розмірі 2,388 млн.куб.м., які настали з 01.05.2014р. Вказаний Сертифікат відповідає вимогам Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Регламенту засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме, Сертифікат № 6160 від 14.04.16р., виданий саме Торгово-промисловою палатою України, підписаний першим віце-президентом та уповноваженою особою Торгово-промислової палати України, скріплений печаткою установи.

Посилання скаржника на невідповідність закону сертифікату ТПП не заслуговує на увагу, оскільки саме сертифікат виданий ТПП є єдиним належним доказом підтвердження форс-мажорних обставин. В підтвердження виконання відповідачем умов п.8.3.Договору, щодо негайності повідомлення про обставини форс-мажору, останнім подано лист №236 від 15.04.2016р., яким відповідач завчасно та належним чином повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов'язань за Договором №13-150-ВТВ від 04.01.13р., додаючи при цьому, копію сертифікату Торгово-промислової палати України № 6160 від 14.04.16р. про отримання позивачем вище вказаних документів, свідчить наявна в матеріалах справи відповідь ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що відповідач, отримавши від позивача природний газ, належним чином не виконав умови Договору купівлі-продажу природного газу №13-150-ВТВ від 04.01.13р. щодо здійснення повної оплати вартості природного газу, внаслідок форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, які не можна було ні передбачити, ні уникнути та на які відповідач не має змоги вплинути, що обумовлено п.8.2. Договору, згідно з яким, строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2017 р. у справі № 909/965/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Івано-Франківської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вх. №01-05/916/17 від 28.02.2017 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2017 р. у справі № 909/965/16 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 21.04.2017 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.