Рішення № 66117001, 10.04.2017, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/1341/16-ц

Провадження № 2/162/57/2017

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Глинянчука В.Д.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

встановив:

29 грудня 2016 року до Любешівського районного суду Волинської області надійшов позов Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

В уточнених позовних вимогах позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування службовою двокімнатною квартирою № 2 загальною площею 67,99 квадратних метра у будинку № 39 по вулиці Пушкіна у селищі Любешів Волинської області.

Позовні вимоги умотивовано тим, що Луцький прикордонний загін є структурним підрозділом Державної прикордонної служби України і є бюджетною організацією. Основні фонди перебувають в управлінні Адміністрації Державної прикордонної служби України і закріплені за Луцьким прикордонним загоном на праві повного господарського відання. Рішенням житлової комісії військової частини № 9971 від 10 грудня 2007 року військовослужбовцю Луцького прикордонного загону прапорщику ОСОБА_3 з сім'єю з двох чоловік надано двокімнатну квартиру у селищі Любешів Волинської області. Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 239-ос від 07 квітня 2014 року старшого прапорщика ОСОБА_3 направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини № 1491 (місто Бердянськ) та наказом начальника Луцького прикордонного загону № 75-ОС від 09 квітня 2014 року відповідача ОСОБА_3 виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення. Згідно з протоколом засідання житлової комісії Луцького прикордонного загону № 6 від 17 жовтня 2014 року прийнято рішення про знаття старшого прапорщика ОСОБА_3 з квартирного обліку у зв'язку з переміщенням до іншого місця проходження служби. Наказом начальника Луцького прикордонного загону № 32-ОС від 19 лютого 2015 року на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 96-ос від 12 лютого 2015 року старшого прапорщика ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу Луцького прикордонного загону та на всі види забезпечення. Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 86-ос від 05 лютого 2016 року старшого прапорщика ОСОБА_3 направлено для подальшого проходження військової служби в розпорядження начальника 7 прикордонного Карпатського загону (місто Львів) та наказом Луцького прикордонного загону № 35-ос від 18 лютого 2016 року його виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення. Командування Луцького прикордонного загону неодноразово зверталося з відповідними листами до старшого прапорщика ОСОБА_3 про необхідність звільнення займаної двокімнатної квартири, а також погашення заборгованості по квартирній платі, однак службове житло не звільнено, заборгованість не сплачена.

У матеріально-правовому обґрунтуванні позову позивач покликається на статті 118, 121, 124 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК), на пункти 2.1, 2.6, 2.12, 2.13 Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Державної прикордонної служби України № 1040 від 20 грудня 2007 року.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. На запитання суду представник позивача повідомив, що при укладенні контрактів з військовослужбовцями незалежно від того хто саме і яка посадова особа їх підписує, роботодавцем завжди є саме Державна прикордонна служба України, а не окремі її структурні підрозділи. Це передбачає можливість переведення військовослужбовців по всій території України, що і мало місце з відповідачем ОСОБА_3

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України -- ОСОБА_6 у судових засіданнях 17 лютого та 22 березня 2017 року пояснив, що ОСОБА_3 дійсно у цей час проходить службу у відділі прикордонної служби «Пархоменкове» Львівського прикордонного загону, що у Володимир-Волинському районі Волинської області. ОСОБА_3 не звертався у загін з приводу отримання житла за місцем служби.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що проходить службу у Державній прикордонній службі України з 2002 року, спочатку строкову, а згодом -- за контрактом. У 2007 році, коли перебував на службі у відділі «Дольськ» Луцького прикордонного загону, отримав службову двокімнатну квартиру у селищі Любешів Волинської області. За цей час з дружиною ОСОБА_5 вони зробили там ремонт, у тому числі замінили вікна, поставили котел. У 2014 році відповідача було переведено у відділ прикордонної служби «Чонгар» Бердянського прикордонного загону, а у 2015 році він знову за наказом повернувся у Луцький прикордонний загін. У 2016 році ОСОБА_3 було переведено у відділ прикордонної служби «Пархоменкове» Львівського прикордонного загону. Після переведення у Львівський прикордонний загін ОСОБА_3 з дружиною і малолітньою дитиною живуть у батьків відповідача у місті Володимир-Волинський, проте два-три рази на місяць приїздили у Любешів. За нинішнім місцем проходження служби за отриманням службового житла він не звертався. У спірній квартирі зберігаються його речі. Іншого житла він не має. Про проживання у квартирі подружжя ОСОБА_7 йому нічого невідомо. ОСОБА_3 з цього приводу припускає, що дозвіл проживати у квартирі вказаним особам надала його теща ОСОБА_8, яка мала ключі від квартири.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позову заперечила, при цьому зазначила, що відповідач вселився у спірну квартиру на підставі ордеру, що є свідченням укладення договору найму житла. Договір найму житла позивач не оскаржує. ОСОБА_3 не вибув на постійне проживання у іншу місцевість, він проходить службу у відділі прикордонної служби «Пархоменкове» Львівського прикордонного загону не за власною ініціативою, а на підставі відповідного наказу керівництва. За нинішнім місцем проходження служби ОСОБА_3 житла не отримував. ОСОБА_4 також просить взяти до уваги, що у спірній квартирі, крім ОСОБА_3, зареєстрована його вагітна дружина та малолітня дитина. Таким чином, задоволення позову призведе до невиправданого порушення житлових прав відповідачів та їх малолітнього сина.

Відповідач ОСОБА_5, дружина ОСОБА_3, 22 березня 2017 року у суді пояснила, що зареєструвалась у службовій квартирі чоловіка у 2008 році після закінчення навчання і з того часу там проживає. Коли ОСОБА_3 у 2014 році було переведено у відділ прикордонної служби «Чонгар» Бердянського прикордонного загону, вона залишилась у Любешові. У 2016 році чоловіка перевели у відділ прикордонної служби «Пархоменкове» Львівського прикордонного загону, де він служить і по цей час. Вони з ОСОБА_3 і малолітнім сином тимчасово проживають у місті Володимир-Волинський у батьків чоловіка. Між тим, вони систематично приїздять у Любешів на вихідні, у відпустки тощо. На період їх відсутності догляд за спірною квартирою здійснює її мати ОСОБА_8

Згідно з частиною першою статті 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 60, частини першої статті 212 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім наявності підстав звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною першою статті 61 ЦПК обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторонами визнається, що квартира АДРЕСА_1 є службовим житлом і належить Державній прикордонній службі України.

Представником позивача також не заперечується факт продовження служби відповідачем ОСОБА_3 у підрозділах Львівського прикордонного загону на момент вирішення цього позову.

Свідок ОСОБА_8, мати відповідача ОСОБА_5, у суді показала, що її зять ОСОБА_3 отримав службову квартиру у селищі Любешів у грудні 2007 року, коли працював у відділі «Дольськ» Луцького прикордонного загону. Зять та донька власними силами зробили ремонт, у 2009 році у них народився син. У 2016 році ОСОБА_3 було переведено у Львівський прикордонний загін. З цього часу за відсутності відповідачів за квартирою доглядає вона, адже вони залишили там свої особисті речі. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приїздять у Любешів на свята та вихідні. За спожиту електроенергію сплачує вона, ОСОБА_3 їй дає на це кошти. У грудні 2016 року вона отримала лист від позивача про заборгованість за квартплату та повідомила про це ОСОБА_3, який дав їй кошти і вона погасила борг. Свідок також додала, що за власною ініціативою без відому відповідачів попросила подружжя ОСОБА_7 доглянути за квартирою та дозволила їм там ночувати.

ОСОБА_9 Андрійович у суді показав, що проходить службу у підрозділах Державної прикордонної служби. Коли він працював у відділах прикордонної служби Луцького прикордонного загону «Дольськ», «Ветли», «Ратно», то проживав разом з дружиною у квартирі АДРЕСА_2 у період з липня-серпня 2014 року по грудень 2016 року. Почав проживати у спірній квартирі за домовленістю з ОСОБА_8 Відповідачів він не знає, з ними з цього приводу не домовлявся. За піднайом житла він не платив, сплачував лише за спожиту електроенергію. У квартирі були особисті речі ОСОБА_3: килими, меблі, дещо з посуду. Коли вони з дружиною виїжджали у відпустку чи на лікування, то ключі від квартири повертали ОСОБА_8, яка доглядала за житлом. Щодо акту обстеження відомчої житлової площі свідок зазначив, що ніхто з підписаних у ньому членів комісії з цього приводу до нього не звертався, огляд квартири у його присутності не здійснювавсь. З старшим лейтенантом ОСОБА_10 та майором ОСОБА_11 він підтримує товариські стосунки і вони за його запрошенням неодноразово були у нього у спірній квартирі.

Свідок ОСОБА_7 у суді показала, що по приїзду на місце служби у відділ прикордонної служби «Дольськ» Луцького прикордонного загону вони з чоловіком ОСОБА_12 шукали житло. З серпня-вересня 2014 року по грудень 2016 року вони дійсно проживали у спірній квартирі. Питаннями про вселення займався чоловік, він з цього приводу домовлявся з ОСОБА_8 У квартирі були речі ОСОБА_3: тюлі, меблі, килими, посуд тощо. Щодо акту обстеження відомчої житлової площі свідок зазначила, що при ній ніхто з працівників прикордонної служби не здійснював огляду відомчої житлової площі. Між тим, свідок плуталась у показаннях щодо того чи проживали ОСОБА_3 у квартирі у згаданий вище період: спочатку ОСОБА_7 вказала, що відповідачі принаймні раз у місяць ночували там разом з ними по різних кімнатах, а після показань ОСОБА_12 свідок повідомила, що можливо хтось ночував у житлі у період їх відсутності.

ОСОБА_3 проходить військову служби у Державній прикордонній службі України на підставі контакту від 04 березня 2010 року, укладеного з начальником Луцького прикордонного загону. Згідно з умовами контракту Державна прикордонна служба України зокрема зобов'язалась надати ОСОБА_3 жиле приміщення або виплату грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення.

Згідно з корінцем ордера на службове жиле приміщення № 69 від 24 грудня 2007 року військовою частиною № 9971 ОСОБА_3 надано двокімнатну квартиру № 2 по вулиці Пушкіна у будинку № 39 у селищі Любешів Любешівського району Волинської області. В ордер вписано відповідача ОСОБА_5 як дружину ОСОБА_3

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 24 грудня 2007 року укладено договір найму службового жилого приміщення в будинках державного житлового фонду.

Відповідно вказаного договору наймач зокрема має право: з дозволу наймодавця вселяти в займане жиле приміщення своїх членів сімї, які прописані і проживають у населеному пункті за місцем дислокації військової частини; на збереження жилого приміщення під час тимчасової відсутності на підставах і межах строків, установлених статтею 71 ЖК; вимагати від наймодавця виконання умов найму жилого приміщення тощо.

У пункті 3 договору найму службового приміщення зокрема передбачено обовязок наймача при виїзді разом з усією сімєю на інше місце проживання, переведення в інший підрозділ або звільнення з лав прикордонної служби звільнити і здати займане службове жиле приміщення та його обладнання в належному стані за актом.

Пункт 9 зазначеного договору передбачає, що у разі вибуття наймача та членів його сімї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому населеному пункті договір вважається розірваним з дня вибуття.

У відповідності з витягом з наказу Луцького прикордонного загону по особовому складу № 75-ОС від 09 квітня 2014 року старшого прапорщика ОСОБА_3 виключено зі списків частини, всіх видів забезпечення та направлено до військової частини № 1491 у місто Бердянськ на підставі наказу адміністрації Державної прикордонної служби України від 07 квітня 2014 року № 239-ос.

Згідно з протоколом № 6 від 17 жовтня 2014 року засідання житлової комісії Луцького прикордонного загону у тому числі ОСОБА_3 знято з квартирного обліку та виключено зі списку осіб, що потребують отримання службового житла у звязку з переведенням до інших загонів.

З витягу з наказу Луцького прикордонного загону по особовому складу № 32-ОС від 19 лютого 2015 року слідує, що старшого прапорщика ОСОБА_3 зараховано до списків особового склади частини, на всі види забезпечення у звязку з поверненням з військової частини № 1491 на підставі наказу адміністрації Державної прикордонної служби України від 12 лютого 2015 року № 96-ос.

Відповідно до витягу з наказу Луцького прикордонного загону по особовому складу № 35-ос від 18 лютого 2016 року старшого прапорщика ОСОБА_3 виключено зі списків частини, всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби в розпорядження начальника 7 прикордонного Карпатського загону місто Львів на підставі наказу адміністрації Державної прикордонної служби України від 05 лютого 2016 року № 86-ос.

Згідно з службовою телеграмою ОСОБА_3 повідомлено про необхідність здачі службового житла 09 листопада 2016 року.

У суді встановлено, що місце проживання відповідачів зареєстровано у спірній службовій квартирі.

Позивач листом від 20 жовтня 2016 року повідомив відповідача про наявність заборгованості за проживання у службовому житлі у розмірі 427,60 гривень. Між тим, відомостей про те, що ОСОБА_3 отримав вказане повідомлення, позивачем не подано.

Актом обстеження відомчої житлової площі за адресою АДРЕСА_3, який затверджений 25 листопада 2016 року, встановлено, що в цьому житлі проживає сімя військовослужбовців ОСОБА_12. Зі слів сусідів з'ясовано, що прапорщик ОСОБА_3 один або два рази на місяць здійснює нагляд за квартирою.

Згідно з довідкою Любешівської філії ПАТ «Волиньобленерго» від 17 січня 2017 року у ОСОБА_3 станом на 01 січня 2017 року не було заборгованості по оплаті за спожиту електроенергію.

Відповідно до довідки комунального підприємства «Комфорт-сервіс» від 17 січня 2017 року у ОСОБА_3 немає заборгованості за водопостачання та водовідведення.

Довідкою військової частини № 2144 від 16 січня 2017 року стверджено, що ОСОБА_3 перебуває на дійсній військовій службі у Державній прикордонній службі України з 19 листопада 2002 року по теперішній час.

У відповідності з довідкою Львівського прикордонного загону від 19 січня 2016 року ОСОБА_3 у період служби в Львівському прикордонному загоні по теперішній час житловою площею не забезпечувався.

Відповідно до банківських квитанції від 27 грудня 2016 року та від 17 січня 2017 року ОСОБА_3 вніс на рахунок позивача загалом 600 гривень як плату за проживання.

Згідно з довідкою про склад сімї, яка видана Любешівською селищною радою Любешівського району Волинської області, крім відповідачів у спірній квартирі зареєстрований їх малолітній син ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності з актом обстеження житлово-побутових умов, складеного комісією виконавчого комітету Любешівської селищної ради, встановлено, що відповідачі разом з їх малолітнім сином на час обстеження 20 березня 2017 року перебували у квартирі по вулиці Пушкіна, 39/2. У квартирі є холодильник, телевізор, меблі, посуд, килими тощо.

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей Любешівської районної державної адміністрації Волинської області, на 20 березня 2017 року у квартирі по вулиці Пушкіна, 39/2 у селищі Любешів проживали відповідачі з їх малолітнім сином. Умови проживання сімї хороші, для дитини облаштовано спальне місце та місце для навчання. У момент обстеження дитина виконувала домашні завдання.

Відповідно до довідки Любешівської центральної районної лікарні від 20 березня 2017 року ОСОБА_5 вагітна.

Судом проаналізовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини.

Порядок надання, користування службовими житловими приміщеннями врегульовано Главою 3 ЖК.

Згідно з частиною першою статті 118 ЖК службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до статті 119 ЖК перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках, які визначаються Радою Міністрів СРСР, службові жилі приміщення можуть надаватися окремим категоріям військовослужбовців.

Згідно з статтями 121-123 ЖК порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення. Порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.

У відповідності до статті 71 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у тому числі у випадку перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на військовій службі. У цьому випадку право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення зазначеного строку.

Згідно з частиною другою статті 107 ЖК у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

У відповідності з статтями 124, 125 ЖК робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів праці І і ІІ груп, інвалідів І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

У відповідності з частинами першою, четвертою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».

Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з пунктом 43 постанови Ради Міністрів УРСР № 37 від 04 лютого 1988 року «Про службові жилі приміщення» військовослужбовцям Державної прикордонної служби може бути надано службові жилі приміщення до одержання ними постійного жилого приміщення.

У відповідності з пунктами 2.1, 2.12, 2.21 Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби №1040 від 20 грудня 2007 року, військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них за місцем проходження служби житла надаються службові житлові приміщення. Службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в цьому або іншому населеному пункті. У разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення із списків особового складу органу Державної прикордонної служби, крім випадків, передбачених у пункті 2.20 цієї Інструкції.

В суді встановлено, що ОСОБА_3 проходить військову службу у Державній прикордонній службі України за контрактом, має звання старшого прапорщика. У цей час відповідно до наказу Адміністрації прикордонної служби України, Луцького прикордонного загону ОСОБА_3 переведений у відділ прикордонної служби «Пархоменкове» Львівського прикордонного загону, що у Володимир-Волинському районі Волинської області.

У грудні 2007 року ОСОБА_3 отримав службову квартиру у будинку № 39 по вулиці Пушкіна селища Любешів Любешівського району Волинської області, проходячи службу у підрозділах Луцького прикордонного загону, які розміщені на території Любешівського району Волинської області.

У спеціальний ордер на службове житлове приміщення включено дружину ОСОБА_3 ОСОБА_5

У 2009 році у подружжя ОСОБА_5 народився син ОСОБА_13, місце проживання якого також зареєстровано у спірній квартирі.

По переведенню у Львівський прикордонний загін ОСОБА_3 службового житла не звільнив. За нинішнім місцем служби ОСОБА_3 службового житла не отримав.

Між тим, доказів постійного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у іншому житлі, зокрема в іншому населеному пункті, наявність такого житла у відповідачів у ході судового розгляду не здобуто. З пояснень відповідачів з цього приводу слідує, що після переведення ОСОБА_3 у Львівський прикордонний загін вони тимчасово проживають у батьків останнього у місті Володимир-Волинський Волинської області без реєстрації та періодично приїжджають у селище Любешів, зокрема у спірну квартиру.

Оцінюючи показання свідків, суд також вважає доведеним факт проживання у спірній квартирі подружжя ОСОБА_12 у період з серпня 2014 року по грудень 2016 року. При цьому суд не бере до уваги акт обстеження відомчої житлової площі комісією Луцького прикордонного загону від 25 листопада 2016 року, адже з показань свідків ОСОБА_12, пояснень відповідачів слідує, що обстеження спірної квартири у їх присутності цією комісією не здійснювалось.

Як встановлено у ході судового розгляду, проживанню ОСОБА_12 у спірній квартирі сприяла мати відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_8, а відповідачі дозволу на це не надавали.

Між тим, свідки ОСОБА_12 у судовому засіданні не дали категоричної відповіді щодо проживання чи не проживання у період з серпня 2014 року по грудень 2016 року ОСОБА_5 у спірній квартирі коли вони (ОСОБА_12) у цей час були там відсутні через лікування, у зв'язку з відпустками тощо.

Про проживання відповідачів у квартирі № 2 у будинку по вулиці Пушкіна, 39 у селищі Любешів, вказують акти обстеження, складені комісією виконкому Любешівської селищної ради та службою у справах дітей Любешівської райдержадміністрації 20 березня 2017 року.

З показань свідка ОСОБА_8, свідків ОСОБА_12, пояснень відповідачів також слідує, що ОСОБА_5 у спірній квартирі зберігали та зберігають майно, особисті речі. Наявність речей відповідачів також стверджено актами обстеження житлових умов від 20 березня 2017 року.

Аналізуючи процитоване вище законодавство у його системному звязку необхідно констатувати наступне.

Інструкцією про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України встановлено обов'язок військовослужбовця-прикордонника, який отримав службове житло, звільнити його у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення із списків особового складу органу Державної прикордонної служби.

Між тим, вказана Інструкція не містить норм щодо порядку визнання військовослужбовців такими, що втратили право користування службовим житловим приміщенням.

Відповідно до статті 71 ЖК, яка поширюється на спірні правовідносини у силу положень статті 123 ЖК, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у тому числі у випадку перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на військовій службі. У цьому випадку право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення зазначеного строку.

У цьому контексті суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 не міг постійно проживати у спірній квартирі у селищі Любешів з поважних причин, оскільки він виконував військові накази керівництва Державної прикордонної служби, начальника Луцького прикордонного загону про його переведення для проходження служби в іншу місцевість.

У ході судового розгляду не здобуто доказів постійного проживання ОСОБА_3 в іншому житлі (стаття 107 ЖК), зокрема в іншому населеному пункті. З цього приводу відповідачі пояснили, що іншого житла вони не мають, за характером роботи ОСОБА_3 вони тимчасово проживали у батьків відповідача у місті Володимир-Волинський.

З врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що у цьому випадку відсутні передбачені законом підстави, які б дозволяли констатувати втрату права користування відповідачами спірним службовим житлом.

Суд також звертає увагу, що позивач не ставить питання про розірвання договору найму жилого приміщення чи виселення відповідачів. Отже, дослідження судом наявності відповідних підстав для цього буде виходом за межі позову.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача безпідставними.

Розподіл судових витрат у справі необхідно здійснити за правилами статті 88 ЦПК. У звязку з відмовою у позові документально підтверджені витрати позивача, пов'язані з оплатою судового збору, стягненню з відповідачів не підлягають. Натомість відповідачами не подано будь-яких доказів щодо понесення судових витрат.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення оскаржуваного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 квітня 2017 року.

Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук