Постанова № 66116843, 18.04.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

18 квітня 2017 року Справа № 918/1174/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Петухов М.Г.

за участю прокурора Грицак Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача Рівненської районної державної адміністрації - не з`явився

позивача Рівненської обласної державної адміністрації - пред-ка Ганова О.О. (пост.дов. № вих-70/0/01-22/17 від 03.01.2017 р.)

відповідача - пред-ка ОСОБА_3 (пост.дов. № НВА 976828 від 07.11.2016 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 р.

у справі № 918/1174/16

за позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської районної державної адміністрації та Рівненської обласної державної адміністрації

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 р. у справі № 918/1174/16 задоволено позов заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської районної державної адміністрації та Рівненської обласної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 р. у справі № 918/1174/16 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Пояснює, що подання заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах Рівненської обласної та районної державних адміністрацій позову без обґрунтованих підстав є передчасним і подання такого позову суперечить нормам п.3 ст.131-1 Конституції України та ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Тому вважає, що господарським судом Рівненської області порушено норми процесуального права, а саме ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що рішенням Рівненської районної ради від 14.12.2012 р. № 897 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду підприємцю ОСОБА_4 та перебуває в суборенді гр.ОСОБА_5 на території Великоомелянської сільської ради» затверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 23,5 га у розмірі 86453,00 гри. Відповідно до рішення постійно діючої комісії з визначення орендної плати за землю за межами населених пунктів, оформленого протоколом № 10 від 24.12.2012 р., запропоновано Рівненській районній державній адміністрації встановити орендну плату за земельну ділянку площею 23,50 га в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також зазначає, що згідно з п.2 договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.01.2013 р. встановлено 5 % розмір орендної плати від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4322,65 грн. щорічно.

Посилаючись на ст.18 Закону України «Про оцінку земель», скаржник доводить, що технічна документація, затверджена рішенням Рівненської районної ради № 897 від 14.12.2012 р. є чинною щонайменше до 14.12.2019 р., тому відсутні підстави для внесення змін у договір оренди на умовах, зазначених у позові, враховуючи факт укладання договору про внесення змін до договору оренди 18.01.2013 р. Просить суд також врахувати, що державна реєстрація цього договору відбулась відповідно до витягу з державного земельного кадастру № НВ-5602729382017 від 18.01.2017 р. та витягу з державного реєстру речових прав № 78700367 від 24.01.2017 р., які надані суду на стадії апеляційного перегляду справи.

Звертає також увагу суду, що Рівненська обласна державна адміністрація і Рівненська районна державна адміністрація є належними позивачами, оскільки згідно з внесених змін до ст. 122 Земельного кодексу України з 2013 року розпорядником земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Просить врахувати наведені обставини та задоволити апеляційну скаргу.

Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на ст.ст. 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 зазначає, що звернення прокурора до суду з позовом у даній справі обумовлено неправомірною бездіяльністю сторін договору оренди земельної ділянки від 22.08.2003 р. у питанні приведення його у відповідність до положень чинного законодавства.

Прокурор не погоджується з твердженнями скаржника щодо відсутності досудового врегулювання спору та посилаючись на постанову Верховного суду України від 20.11.2012 у справі № 28/5005/640/2012 зазначає, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Також зазначає, що умовами договору оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому вважає, що законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 06.12.2010 р. у справі № 2-1/10068-2008, від 23.05.2011 р. у справі № 7/105-10 (30/234-09), від 04.07.2011 р. у справі № 41/81пд.

Звертає увагу суду, що додаткова угода, яка укладалась 18.01.2013 р. Рівненською районною державною адміністрацією та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, не пройшла державної реєстрації, тому є нікчемною і не може братись судом до уваги.

Просить рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 р. у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач Рівненська районна державна адміністрація подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що обрахунок розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності проводиться у відсотках до нормативної грошової оцінки земель. Внесення таким чином змін до договору оренди землі в частині орендної плати з урахуванням нормативно грошової оцінки земель дасть можливість привести договірні зобов`язання у відповідність до вимог ст.15 Закону України «Про оренду земель» та ст.28 Податкового кодексу України.

Вважає, що договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 18.01.2013 р. є нечинним відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, оскільки в Єдиному державному реєстрі речових прав відсутні будь - які відомості щодо даного договору.

Враховуючи вищевикладене, позивач Рівненська районна державна адміністрація просить рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 р. у справі № 918/1174/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач Рівненська обласна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а тому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати та внесенню відповідних змін в договір оренди.

Посилаючись на ч.5 ст.122 Земельного кодексу України зазначає, що передачу в оренду водних об`єктів за межами населених пунктів для цілей, вказаних в ч.1 ст.51 Водного кодексу України здійснюється обласними державними адміністраціями.

Звертає увагу суду, що на момент укладання договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 18.01.2013 р. розпорядником земель під водними об`єктами за межами населених пунктів була Рівненська обласна державна адміністрація, і відповідно до розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації «Про організацію роботи із забезпечення надання водних об`єктів у користування в Рівненській області» від 14.04.2014 р., зокрема, доручено департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації інформувати орендарів водних об`єктів (земельних ділянок під водними об`єктами) про зміну орендодавця. Дорученням в.о. голови Рівненської обласної державної адміністрації № дор.91/01-60/15 від 21.07.2015 р. зобов`язано районні державні адміністрації забезпечити проведення інвентаризації договорів оренди земельних ділянок та водних об`єктів, укладених районними державними адміністраціями до 01.01.2013 р. (щодо оренди землі) та до 01.07.2013 р. (щодо оренди водних об`єктів) в частині зміни орендодавця та забезпечити підготовку матеріалів щодо внесення змін в частині орендної плати для укладання додаткових угод до діючих договорів оренди водних об`єктів, укладених районними державними адміністраціями до 01.07.2013 р. за винятком договорів оренди водних об`єктів, в які починаючи з 14.04.2014 р. внесено зміни департаментом екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації.

Просить враховувати вищевикладене та залишити без змін Господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 р. у справі № 918/1174/16, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач Рівненська районна державна адміністрація не забезпечив участь представника у судовому засіданні, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із непрацездатністю представника, що приймав участь у справі.

Колегія суддів відхиляє клопотання позивача Рівненської районної державної адміністрації про відкладення розгляду справи як необґрунтоване, враховуючи наступне. Коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства і представництво юридичних осіб забезпечується згідно зі ст.28 ГПК України. Тобто - сторона/позивач не позбавлений можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого працівника/представника та не довів протилежного. Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд відповідно до ухвали від 28.03.2017 р. не визнавав обов`язковою явку представників сторін.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції /а.с.169-173/, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача Рівненської районної державної адміністрації за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача/скаржника в судовому засіданні заперечив проти доводів позивачів та зазначив, що територіальним органом з питань земельних ресурсів у Рівненській області є Головне управління держгеокадастру у Рівненській області та розпорядження землями державної форми власності відноситься до повноважень саме Головного управління держгеокадастру у Рівненській області. У зв'язку з цим вважає, що Рівненська районна державна адміністрація та Рівненська обласна державна адміністрація є неналежними позивачами у даній справі.

Представник позивача Рівненської обласної державної адміністрації в судовому засіданні пояснив, з 2013 року, коли набрав чинності Закон України "Про аквакультуру", Рівненську обласну державну адміністрацію наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками під водними об`єктами за межами населених пунктів. Зазначив, що земельна ділянка, яка передана фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 згідно договору оренди від 22.08.2003 р. належить до земель водного фонду. Пояснив, що на момент реєстрації договору та на даний час саме рішення Рівненської обласної державної адміністрації є підставою для реєстрації договору, тоді як Рівненською обласною державною адміністрацією жодних рішень щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 22.08.2003 р. не приймалось.

Прокурор в судовому засіданні пояснила, що додаткова угода від 18.01.2013 р. укладена Рівненською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не пройшла державної реєстрації, у зв'язку з чим, відповідно до вимог чинного законодавства є нікчемною та не може бути взята судом до уваги. Пояснила, що прокурором надісланий лист щодо приведення договору у відповідність до положень чинного законодавства на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Рівненської районної державної адміністрації, проте відповіді не отримали, тому досудового врегулювання спору не відбулося.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією іншої сторони і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

22.08.2003 р. Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області/орендодавцем та підприємцем ОСОБА_4/орендарем укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду /а.с.13-14/, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження № 47 від 27.01.2003 р. передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки водного фонду (водний об'єкт), яка знаходиться на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, загальною площею 23,5 га., згідно з планом земельної ділянки, що додається до договору (в тому числі: під ставками - 14,65 га.; під канавами - 0,46 га.; під дамбами - 3,87 га.; під болотом - 4,52 га.).

Відповідно до п.2.1. договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.

Згідно з п.2.2. договір укладається на термін 49 (сорок дев'ять) років, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання продовжити дію договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Строк оренди не підлягає зміні в односторонньому порядку.

Умовами п.2.3 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем за кожне півріччя поточного року у грошовій формі в розмірі 1620,09 грн. (одна тисяча шістсот двадцять гривень дев'ять копійок), не пізніше 15 числа наступного за звітним періодом місяця. У розмір орендної плати не входить податок на землю. Згідно з п. 2.4. договору, орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

За умовами п.2.4 договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря;

- у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку;

- збільшення розмірів ставки земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законодавством України.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печаткою Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області.

22.08.2003 р. договір оренди земельної ділянки водного фонду посвідчений державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Кутецькою В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1588.

25.05.2004 р. ОСОБА_4/орендодавець та ОСОБА_5/орендар укладений договір суборенди земельної ділянки водного фонду /а.с. 15-16/, за умовами якого орендодавець передає, а орендар набуває право на суборенду земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, загальною площею 23,5 га., згідно з планом земельної ділянки, що додається до договору ( в тому числі: під ставками - 14,65 га; під канавами - 0,46 га.; під дамбами - 3,87 га.; під болотом - 4,52 га.) (п. 1.1).

Згідно п. 2.1. договору суборенди земельна ділянка передається в суборенду для рибогосподарських потреб.

Відповідно до п. 2.2. договору суборенди земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Договір укладається на термін - до закінчення строку, визначеного договором оренди цієї земельної ділянки, посвідченого Рівненською районною державною нотаріальною конторою 22.08.2003 р. Строк суборенди в односторонньому порядку зміні не підлягає.

01.04.2005 р. Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області/орендодавець та підприємцем ОСОБА_4/орендар укладений договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду, відповідно до якого сторони внесли зміни до пп. 2.3. п. 2. договору оренди земельної ділянки водного фонду, посвідченого Рівненською районною державною нотаріальною конторою 22.08.2003 р. за р.№ 1-1588, а саме: встановити орендну плату за земельну ділянку водного фонду в розмірі 10 % (десяти відсотків) від грошової оцінки земельної ділянки /а.с. 17/.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печаткою Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області.

01.04.2005 р. договір посвідчений державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Кутецькою В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1-257.

Відповідно до рішення Рівненської районної ради Рівненської області "Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду підприємцю ОСОБА_4 та перебуває в суборенді громадянина ОСОБА_5 на території Великоомелянської сільської ради" від 14.12.2012 р. № 897, затверджено технічну документацію з нормативно грошової оцінки земельної ділянки площею 23,5000 га, наданої в оренду підприємцю ОСОБА_4 та перебуває в суборенді громадянина ОСОБА_5 для рибогосподарських потреб на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 23,5000 га визначена в сумі 86453,00 грн. /а.с. 20/.

18.01.2013 р. Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області/орендодавець та підприємцем ОСОБА_4/орендар укладений договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду, відповідно до якого сторони змінили умови пп. 2.3. п. 2. договору оренди земельної ділянки водного фонду, посвідченого Рівненською районною державною нотаріальною конторою 22.08.2003 р. за р. № 1-1588 із внесеними змінами згідно договору про внесення змін, посвідченого Рівненською районною державною нотаріальною конторою першого квітня дві тисячі п`ятого року за р. № 1-257), а саме: погодили встановити орендну плату за земельну ділянку загальною площею 23,5000 га. в розмірі 5% (п`ять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4322,65 грн. щорічно /а.с. 51/.

Договір підписаний представниками сторін, посвідчений державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори. Зазначено, що договір підлягає державній реєстрації.

Відповідно до розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації «Про організацію роботи із забезпечення надання водних об`єктів у користування в Рівненській області» від 14.04.2014 р. № 108, зокрема, доручено Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації інформувати орендарів водних об`єктів (земельних ділянок під водними об`єктами) про зміну орендодавця /а.с. 163/.

За дорученням в.о. голови Рівненської обласної державної адміністрації № дор.91/01-60/15 від 21.07.2015 р. зобов`язано районні державні адміністрації забезпечити проведення інвентаризації договорів оренди земельних ділянок та водних об`єктів, укладених районними державними адміністраціями до 01.01.2013 р. (щодо оренди землі) та до 01.07.2013 р. (щодо оренди водних об`єктів) в частині зміни орендодавця та забезпечити підготовку матеріалів щодо внесення змін в частині орендної плати для укладання додаткових угод до діючих договорів оренди водних об`єктів, укладених районним державними адміністраціями до 01.07.2013 р. за винятком договорів оренди водних об`єктів, в які, починаючи з 14.04.2014 р. внесено зміни департаментом екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації /а.с. 162/.

25.03.2016 р. Рівненська районна державна адміністрація звернулась з листом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, повідомивши про необхідність звернутись до Рівненської обласної державної адміністрації з метою внесення змін до договору оренди землі для приведення умов договору у відповідність до чинного законодавства /а.с. 19/.

У відповідності до витягу Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.09.2016 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки, орендованої ОСОБА_4 та переданої в суборенду ОСОБА_5 станом на 2016 рік з урахуванням коефіцієнта індексації становить 154735,05 грн. /а.с. 21/.

Прокурор у позові просить внести зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.08.2003 р. Рівненською РДА і підприємцем ОСОБА_4, щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, орендної плати, яка має вноситись у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки в сумі 15473,5 грн. в рік.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до норм підп. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Відповідно до підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Граничний розмір річної орендної плати за земельну ділянку є передумовою для приведення положень спірного Договору оренди землі у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Відповідно до ст.289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі, якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ст. 1, ч. 5 ст. 5, ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Згідно зі ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Умовами п.3.1 договору оренди, укладеного 22.08.2003 р. Рівненською РДА та підприємцем ОСОБА_4, передбачено право орендодавця вимагати збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до закону розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у п.2.4 договору.

Відповідно до договору про внесення змін в договір оренди земельної ділянки водного фонду від 01.04.2005 р. сторони внесли зміни в пп. 2.3. п. 2. договору оренди земельної ділянки водного фонду, посвідченого Рівненською районною державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в установленому порядку 22.08.2003 р., а саме: встановити орендну плату за земельну ділянку водного фонду в розмірі 10 % (десяти відсотків) від грошової оцінки земельної ділянки /а.с. 17/. Договір про внесення змін укладений в установленій формі - посвідчений нотаріусом та пройшов державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість/необхідність зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому зміна нормативної грошової оцінки з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.288, 289 Податкового кодексу України та норм ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" - є підставою для перегляду розміру орендної плати.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про необхідність внесення змін до пп. 2.3 п. 2 договору оренди земельної ділянки водного фонду, укладеного 22.08.2003 р. Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, є обґрунтованим, відповідає обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до Господарському суду Рівненської області поданий договір від 18.01.2013 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду, відповідно до якого сторонами встановлено орендну плату у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки /а.с.51/. Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду посвідчений Рівненською районною державною нотаріальною конторою 22.08.2003 р. за р. № 1-1588, однак на час звернення позивачем до відповідача з пропозицією про зміну розміру орендної плати, на час звернення прокурором з позовом до суду та на час прийняття судом рішення у даній справі не зареєстрований у встановленому законом порядку, тоді як відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Відповідно до ч. 1 та ч. 3 статті 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що не відбулось державної реєстрації договору від 18.01.2013 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду, судом не прийняті до уваги доводи відповідача про погодження сторонами на умовах цього договору орендної плати у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки /а.с.51/.

На стадії апеляційного перегляду рішення відповідач/скаржник надав суду апеляційної інстанції нові докази. Так, стверджуючи, що Рівненською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 досягнуто згоди щодо зміни орендної плати у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, останній подав клопотання про залучення до матеріалів справи копій витягу з державного земельного кадастру № НВ-5602729382017 від 18.01.2017 р. та витягу з державного реєстру речових прав № 78700367 від 24.01.2017 р. /а.с. 106-111/. Обґрунтовуючи дане клопотання скаржник зазначає, що станом на час розгляду справи, процедура реєстрації договору від 18.01.2013 р. тривала у зв`язку із відсутністю обмінних файлів сусідніх землекористувачів, тому лише 24.01.2017 р. завершено процедуру реєстрації договору від 18.01.2013 р., який таким чином набув установленої форми.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відомості щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки не є доказом, який існував, але не був поданий заявником з причин, що не залежали від нього. Вчинення державної реєстрації (відповідно - вчинення правочину на умовах договору від 18.01.2013 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду) є новою обставиною, яка виникла 24.01.2017 р. після того, як судом першої інстанції прийнято рішення про внесення змін до договору оренди, а також - після порушення апеляційного провадження Рівненським апеляційним господарським судом відповідно до ухвали від 23.01.2017 р.

Тому така обставина не впливає на оцінку апеляційним господарським судом законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, і враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень скаржника про зміну відсоткової ставки за згодою сторін відповідно до договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 18.01.2013 р.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про аквакультуру», який набрав чинності з 01 липня 2013 року, викладена в новій редакції стаття 51 Водного кодексу України, і з 01.07.2013 р. відповідно до ч.4 ст.51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Згідно з ч.5 ст.122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За даними Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області та відповідно до умов договору оренди предметом договору є саме земельна ділянка водного фонду.

Отже, на час звернення прокурором з позовом до суду та на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення належним орендодавцем земельної ділянки водного фонду, яка є предметом договору оренди, який укладався раніше відповідачем підприємцем ОСОБА_4 та Рівненською райдержадміністрацією, є Рівненська обласна державна адміністрація.

Рівненська обласна державна адміністрація не була стороною договору від 18.01.2013 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду та не погодила його умови на час державної реєстрації у січні 2017 року.

З урахуванням вищенаведених норм і обставин є безпідставними доводи скаржника, що Рівненська обласна державна адміністрація і Рівненська районна державна адміністрація є неналежними позивачами у даній справі, оскільки розпорядником земель водного фонду є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області. Відповідно до норм Закону України "Про аквакультуру" з 2013 року Головне управління Держгеокадастру у Рівненській областіта є розпорядником земель лише сільськогосподарського призначення, тоді як саме Рівненська обласна державна адміністрація є розпорядником земель водного фонду.

Також безпідставними є доводи відповідача/скаржника в апеляційній скарзі про те, що позов заступника керівника місцевої прокуратури є передчасним, оскільки подання позову відбулось з порушенням ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та п.3 ст. 131-1 Конституції України.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Як визначено у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Аналогічну правову позицію про те, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача та вирішити спір в судовому порядку, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 р. у справі № 17/5005/8502/2011 та постанові Верховного Суду України у справі № 28/5005/640/2012 від 20.11.2012 р.

Зважаючи на наведене, суд правомірно розглянув позов у даній справі, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Рівненської районної державної адміністрації та Рівненської обласної державної адміністрації.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 р. у справі № 918/1174/16 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 р. у справі № 918/1174/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 918/1174/16 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.