Постанова № 66116777, 19.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 року Справа № 912/1387/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Ярохович Т.А., представник, довіреність №5221-К-О від 10.03.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт ЕВ014605 від 05.08.2003р. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016р. у справі №912/1387/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м.Дніпро

до фізичної особи - підприємець ОСОБА_2, м.Знам'янка, Кіровоградська область

про стягнення суми 35352,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до фізичної особи - підприємець ОСОБА_2 про стягнення 53000,00 грн. заборгованості за кредитом, 27325,12 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 8026,90 грн. пені, 3723,21 грн. заборгованості по комісії за Договором б/н від 27.01.2012р.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015р. у справі №912/1387/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р., позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість по кредиту в сумі 53000,00 грн.; заборгованість по процентам - 27325,12 грн., пеню в сумі 8026,90 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 3723,21 грн., а також судовий збір в розмірі 1841,50 грн.

Суди дійшли висновку, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором в загальному розмірі 92075,23 грн., в тому числі 53000,00 грн. заборгованості за кредитом, 27325,12 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, 8026,90 грн. пені, а також 3723,21 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом підтверджується матеріалами справи, а вимоги про стягнення цих коштів є обґрунтованими та правомірними.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2016р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. у справі №912/1387/15 скасовано в частині стягнення 27325,12 грн. заборгованості по процентах та 8026,90 грн. пені. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області. В іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. у справі №912/1387/15 залишено без змін.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України вказав, що всупереч ст.ст. 4-2, 4-3, 43 ГПК України, суд першої інстанції не з'ясував правової природи процентної ставки, встановленої Умовами та Правилами, підстав і обставин зміни банком процентної ставки за користуванням кредитом, не визначив із урахуванням вимог ст. 1056-1 Цивільного кодексу України правомірності такої односторонньої зміни, а також не з'ясував обставин повідомлення відповідача про таку зміну та наявності згоди відповідача на внесення змін з урахуванням п. 3.2.1.1.16. Умов та Правил. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом та пені, яка нарахована за їх несвоєчасну сплату.

За результатами нового розгляду означеного спору рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016р. у справі №912/1387/15 (суддя Змеул О.А.) у задоволенні позовних вимог про стягнення 27325,12 грн. заборгованості по процентах та 8026,90 грн. пені відмовлено повністю.

Вмотивовуючи означене рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг щодо розміру процентів та пені за прострочення платежу як на складову частину договору про надання банківських послуг, оскільки сторонами не було досягнуто в письмовій формі згоди щодо розміру процентів та комісії, а також пені за несвоєчасне виконання позичальником умов кредитного договору, а тому відповідач не може нести відповідальність за прострочення сплати коштів.

Позивач (ПАТ КБ "ПриватБанк"), не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що означене рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016р. у справі №912/1387/15 та ухвалити рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що судом першої інстанції в порушення ст.35 ГПК України, були проігноровані обставини, встановлені у постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2016р. у цій справі. Зазначає при цьому, що розмір відсотків та розрахунок заборгованості виконаний із суворим дотриманням умов Кредитного договору, таким чином, суд безпідставно вважає умови про можливість підвищення банком процентної ставки нікчемними, у зв'язку з чим відмовив у стягнення відсотків за ставкою 56%, також зменшив суму пені. Вказує на те, що представник Банку не був присутній у засіданні, оскільки не повідомлявся належним чином, тому висновки суду ґрунтуються лише на твердженнях відповідача.

В судових засіданнях представник позивача підтримав вимоги за апеляційною скаргою, просила їх задовольнити. На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем були надані письмові пояснення щодо обставин виконання сторонами своїх договірних зобов'язань з урахуванням вказівок наданих Вищим господарським судом України.

Відповідач заперечував на задоволення апеляційної скарги з тих підстав, що позивач був обізнаний про розгляд даної справи, але повідомив суду завідомо неправдиві причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Просив суд апеляційної інстанції постановити ухвалу, якою повернути апеляційну скаргу позивачеві. В судових засіданнях відповідач заперечував на задоволенні апеляційної скарги позивача, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, до яких вірно застосовані норми законодавства, тому просив залишити оскаржене рішення без змін.

В судовому засіданні 19.04.2017р. за результатами перегляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини:

Між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Знамя'нського відділення №2 Кіровоградського регіонального управління (Банк) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Клієнт) був укладений Договір банківського рахунку №KG180W від 05.03.2007р., відповідно до умов якого Банк взяв на себе зобов'язання відкрити Клієнту поточний рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснювати його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов цього Договору (а.с. 88-100 т.2).

На підставі вказаного Договору банківського рахунку №KG180W від 05.03.2007р. Банк відкрив для відповідача рахунок НОМЕР_1.

Відповідно до Додатку 5 від 05.03.2007р. та Додатку 6 від 05.03.2007р. до Договору банківського рахунку №KG180W від 05.03.2007р. було визначено Регламент отримання інформації про стан рахунків засобами мобільного зв'язку та правила користування платіжною карткою, які були підписані особисто ОСОБА_2

02.08.2007р. на замовлення відповідача Банк випустив корпоративну платіжну картку № 4246005400702374. Одночасно між Банком та Клієнтом було укладено Додаток 9 від 02.08.2007р., яким визначено Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок, який також був особисто підписаний ОСОБА_2

З 08.09.2011р. правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" є Публічне акціонерне товариства Комерційний банк "ПриватБанк"- позивач в даній справі, що підтверджено новою редакцією Статуту цієї особи (а.с. 14-30 т.1).

27.01.2012р. фізичною особою - підприємець ОСОБА_2 було підписано заяву про відкриття у ПАТ КБ "ПриватБанк" поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки (а.с. 31 або 209 т.1, або 69-70 т.4).

Із змісту зазначеної заяви вбачається, що її підписанням відповідач погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, що розміщені на сайті Банку http://privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, тарифами Банку, які разом з цією заявою та карткою із зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування. Крім того, підписавши дану заяву відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Сторони погодили, що відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформації/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку (www.pb.ua або інший Інтернет - /SMS-ресурс, зазначений Банком).

Відповідно до вказаної Заяви відповідач просив відкрити йому поточний рахунок НОМЕР_1, картковий рахунок, № НОМЕР_2, тип корпоративної картки blitz business, № НОМЕР_3.

Разом з тим, як встановлено вище, рахунок № НОМЕР_4 вже було раніше відкрито банком відповідачу згідно договору банківського рахунку за № KGZWKG180W від 26.11.2008.

Згідно із поясненнями позивача, шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку від 27.01.2012р. відповідач скористався новим для нього банківським продуктом - обслуговування карткою одного і того ж самого рахунку № НОМЕР_4.

Відповідно до підпунктів 3.2.1.1.3, 3.2.1.1.4 Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua (надалі - Умови та Правила), кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди. При цьому, Банк не оплачує витрати Клієнта у випадку надходження на його рахунок документів на примусове списання (стягнення) коштів, при забороні проведення операцій по рахунку.

Згідно з підпунктами 3.2.1.1.5, 3.2.1.1.6 Умов та Правил ліміт кредитування Банком розраховується за внутрішньобанківською методикою на підставі даних про рух коштів по поточному рахунку, платоспроможності Клієнта інших показників. Банк має право в односторонньому порядку змінити розмір ліміту кредитування.

У відповідності з підпунктом 3.2.1.4.3 Умов та Правил сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з підпунктами 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в підпунктах 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно підпунктом 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена Клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку.

Згідно з підпунктом 3.2.1.4.4 Умов та Правил Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту відповідно до підпунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць в порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Банк може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.

Відповідно до підпункту 3.2.1.4.5 Клієнт сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з підпунктом 3.2.1.4.4.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо надання кредиту відповідачу виконав належним чином, встановивши відповідачеві кредитний ліміт, зокрема з 30.01.2012р. в розмірі 23000,00 грн., з 01.08.2012р. в розмірі 46000,00 грн., з 04.03.2013р. в розмірі 50000,00 грн., з 13.03.2013р. в розмірі 53000,00 грн., з 01.03.2014р. в розмірі 53000,00 грн., з 02.03.2014р. в розмірі 52561,59 грн., який був використаний відповідачем, що підтверджується довідкою Банку від 01.04.2015р. № 08.7.0.0.0/150401165438, банківськими виписками з рахунку відповідача НОМЕР_4 за період з 20.12.2013р. по 16.02.2015р. та копіями меморіальних ордерів № 034Д від 30.01.2012р. на суму 23000,00 грн., № 0003 від 01.08.2012р. на суму 23000,00 грн., № OMCL від 04.03.2013р. на суму 4000,00 грн., № 06ТМ від 13.03.2013р. на суму 3000,00 грн.

Отримання кредитних коштів та користування ними згідно вказаного ліміту на суму 53000,00 грн., а з 02.03.2014р. - 52561,59 грн. відповідач належними та допустимими доказами не спростував, доказів повернення на означений банківський рахунок використаних ним коштів не надав.

Наразі факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту в сумі 53000,00 грн. є таким, що вже був встановлений рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015р. у справі №912/1387/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р., які в цій частині залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2016р.

Відтак, за правилами ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, зазначені вище обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України під час нового розгляду даної справи в частині решти позовних вимог позивача до відповідача про стягнення суми 27325,12 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та суми 8026,90 грн. пені, додатково підлягає з'ясуванню правова природа процентної ставки, встановленої Умовами та Правилами, підстави і обставини, а також оцінка правомірності односторонньої зміни банком процентної ставки за користуванням кредитом, з урахуванням вимог ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, та за результатами з'ясування обставин повідомлення відповідача про таку зміну та наявності згоди відповідача на внесення змін з урахуванням п. 3.2.1.1.16. Умов та Правил.

Заперечуючи проти позовних вимог позивача відповідач стверджував, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме вказані Умови та Правила надання банківських послуг він розумів, підписуючи заяву позичальника, оскільки він не ознайомлювався з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підпису на цих документах не ставив, та відповідно такого правочину не вчиняв.

Під час нового розгляду даної справи, відмовляючи позивачеві в позові, місцевий господарський суд виходів із того, що у заяві від 27.01.2012р., що підписана позичальником, домовленості щодо розміру процентів та розміру пені немає, у зв'язку з чим суд дійшов висновку стосовно того, що сторонами не було досягнуто у письмовій формі згоди щодо розміру процентів та пені за несвоєчасне виконання позичальником умов кредитного договору, а отже, посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг щодо розміру процентів та пені за прострочення платежу, як на складову частину договору про надання банківських послуг, є безпідставними.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних мотивів.

Згідно ст. ст. 6, 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як визначено в ч.ч. 1 і 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 цього Кодексу не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ст. ст. 1066, 1067 Цивільного кодексу України для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами укладається договір банківського рахунка, за яким банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України від 12.11.2003р. №492 (в редакції від 22.12.2010р.), банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, у порядку, установленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.

Частинами 1 і 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1055 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/ (ст.207 Цивільного кодексу України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Згідно з розділом 1 "Умов та Правил надання банківських послуг", банк, ПАТ КБ "Приватбанк", що діє на підставі Ліцензії Національного банку України №22 від 29.07.2009р., керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Документи, розміщені на сайті банку - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг банком, до якої приєднується клієнт.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як зазначалось вище, положення ст. 1067 Цивільного кодексу України передбачають, що договір банківського рахунка укладається на оголошених банком умовах, погоджених сторонами.

Як вбачається зі змісту Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтиску печатки від 27.01.2012р., між сторонами було обумовлено, що Банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розміри якого Банк сповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

В підпункті 3.2.1.1.16 Умов та Правил зазначено, що при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першої" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Таким чином, шляхом подання до Банку вищевказаної Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів та відтиску печатки, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із цією Заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови вказаного договору.

Отже, подана відповідачем до позивача Заява про відкриття поточного рахункута картка зі зрзками підписів і відбитка печатки від 27.01.2012р., Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, що розміщені в мережі Інтернет, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, свідчать про укладення між сторонами договору банківського обслуговування. Укладений між сторонами у такий спосіб кредитний договір не суперечить чинному законодавству, складений у письмовій формі, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві, що разом з Умовами складає кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного кредитного договору.

Відтак, дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивач довів факт укладання між сторонами у письмовій формі договору банківського обслуговування, до якого включені умови щодо надання послуг кредитування, шляхом направлення до банку електронної заяви, що була ідентифікована банком, як така, що надійшла від уповноваженої особи відповідача, та містила згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, що розміщені на офіційному сайті банку http://privatbank.ua, та містять усі суттєві умови цього договору, а укладений у такий спосіб змішаний договір, який містить елементи договору кредитування, не може вважатися нікчемним.

Посилання відповідача про не обізнаність зі змістом усіх умов такого договору, зокрема Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, розміщених в мережі Інтернет на веб-сайті Банку, відхиляються судом апеляційної інстанції, як такі, що спростовуються відповідним застереженням в тексті поданої відповідачем до Банку Заяви від 27.01.2012р., в якій він своїм підписом підтвердив факт ознайомлення з цими умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку.

Дослідивши правову природу процентів та обставини зміни позивачем в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом, суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування процентів не входить. Нарахування процентів здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов та Правил).

Підпунктом 3.2.1.4.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що обнулити дебетове сальдо клієнт повинен у проміжок часу з 20-го по 25-те число місяця і за цей період ставка за користування кредитними коштами становить 0%. За користування кредитними коштами протягом 90 днів з дати періоду, коли дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 36% річних починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. Починаючи з 91 дня кредит вважається простроченим і відсотки за користування кредитом вже сплачуються за ставкою 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Також за умовами п.п. 3.2.1.1.6. Умов та Правил передбачено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).

Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов та Правил, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами та Правилами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як передбачено ч.ч. 1-4 та 6 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Отже, зміна однієї фіксованої процентної ставки на іншу погоджену сторонами фіксовану процентну ставку залежно від виконання позичальником умов кредитного договору, якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка та її розмір, на думку колегії суддів не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить положенням статті ст.10561 Цивільного кодексу України.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок, нарахування процентів за користуванням кредитом до 04.03.2014р. здійснювалось позивачем за ставкою 24%, з 01.04.2014р. по 01.07.2014р. - за ставкою 48%, а починаючи з 01.07.2014 - за ставкою 56% річних.

Перевіривши підстави для збільшення та правомірність застосування позивачем у своїх розрахунках процентної ставки у розмірі 56%, суд апеляційної інстанції встановив, що пунктом 3.18.2.3.1 Умов та Правил обумовлено, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та / або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та / або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як Банк повідомить Клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а Клієнт не погасить наявну перед Банком заборгованість в порядку і строки передбачені "Умовами і правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Як вбачається із наданих позивачем доказів, в квітні 2014 року підвищилась облікова ставка Національного банку України з 6,5 % до 9,5 % річних та курс гривні до іноземної валюти у період з січня 2014 року (за 100 доларів США 799,3 грн.) до травня 2014 року (за 100 доларів США 1177,4997 грн.) збільшився на 47 %, що підтверджується даними з сайту Національного Банку України htptp://www.bank.gov.ua.

Оскільки для підвищення відсоткової ставки за кредитним договором достатньо лише однієї з умов, передбачених п.3.18.2.3.1 Умов та Правил, колегія суддів погоджується з тим, що мало місце підвищення вартості ресурсів на міжбанківському ринку, про що відповідач був сповіщений шляхом отримання електронного листа банку від 05.06.2014р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Як зазначено у цьому електронному листі-повідомленні від 05.06.2014р. відповідач з 01.07.2014р. змінюються ставки за користування кредитним лімітом, зокрема ставка 48%, яка застосовувалась при простроченні більше 90 днів після пільгового періоду, змінюється на ставку в розмірі 56%.

Згідно пояснень позивача отримання відповідачем цього листа відбулось 05.06.2014р. в автоматичному режимі при його підключенні, верифікації та вході до системи інтернет-банкінгу Приват24, що передбачено п. 3.18.1.16 Умов та Правил, а тому банк немає інших доказів отримання цього повідомлення своїм клієнтом.

За встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскільки позивач завчасно у відповідності до зазначених Умов та Правил, повідомив відповідача про зміну (збільшення) ставки за користування кредитним лімітом, а тому застосування відсоткової ставки у розмірі 56% за період з 01.07.2014р. - є правомірним.

Відповідно до п. 3.18.2.2. Умов та Правил, клієнт зобов'язався: використовувати кредит з метою, вказаною в п. 3.18.1.1. даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.18.2.2.1.); сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3. (п. 3.18.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11. (п. 3.18.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені п.п. 3.18.1.10., 3.18.2.3.4., 3.18.2.2.17. (п. 3.18.2.2.5.), сплатити Банку винагороду (п.3.18.2.2.7) тощо.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість виконання сторонами договору.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Як визначає ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахованих процентів на загальну суму 27325,12 грн. колегія суддів визнає його таким, що відповідає встановленим вище обставинам виконання сторонами умов договору та положенням діючого законодавства, а тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача цих коштів слід задовольнити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 8 026,90 грн., нарахованої за період з 14.11.2012 року по 16.02.2015 року, колегія суддів враховує наступне.

У відповідності до статей 546, 549, 550 Цивільного кодексу України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Також у силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 3.2.1.1.13 Умов та Правил визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості і розмірі, передбаченому цим розділом Умов та Правил.

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3. Умов та Правил, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4. Умов та Правил, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. Умов та Правил клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.3.18.5.1. Умов та Правил).

Згідно з п.3.18.5.4 Умов та Правил нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3 Умов та Правил, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано клієнтом.

Таким чином, є таким, що не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами даного спору не було досягнуто у письмовій формі згоди з окремих умов договору, а саме щодо розміру процентів та пені.

Із наявного в справі розрахунку суми пені вбачається, що позивачем була нарахована пеня на заборгованість відповідача з процентів та заборгованість з комісії за періоди: з 02.11.2012 року по 14.11.2012 року, з 15.11.2012 року по 04.01.2013 року, з 08.01.2013 року по 04.09.2013 року, за 18.09.2013 року, з 19.09.2013 року по 09.01.2014 року, за 09.01.2014 року, з 10.01.2014 року по 04.09.2014 року, з 01.04.2014 року по 16.02.2015 року.

Врахувавши викладене та встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту і процентів за користування кредитними коштами згідно з Договором про банківське обслуговування від 27.01.2012 року, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку суми пені, з урахуванням її часткового погашення, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 8026,90 грн., нарахованої за період з 14.11.2012 року по 16.02.2015 року, є обґрунтованою.

Відповідач також вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення пені в один рік, тому просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені. Однак така заява не підлягає задоволенню судом, оскільки сторонами встановлено інший строк нарахування пені, що не суперечить зазначеній вище нормі Господарського кодексу України. Так, в підпункті 3.18.5.4 Умов та Правил зазначено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених підпунктами 3.18.0.5.1, 3.18.5.2., 3.18.5.3. здійснюється на протязі 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконаним.

В апеляційній скарзі позивач посилається також і на порушення судом норм процесуального права, оскільки не повідомлявся належним чином про дату і час судового засідання. Однак, як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи судом першої інстанції дійсно неодноразово відкладався, але про дату і час судового засідання позивач був повідомлений належним чином, що вбачається з ухвал суду та поштових рекомендованих повідомлень, тому неявка представника позивача, як учасника судового процесу в судове засідання, не є підставою для скасування оскарженого в даній справі судового рішення.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для повернення позивачеві апеляційної скарги, як такої що була подана із пропуском строку на апеляційне оскарження, то вони не підлягають врахуванню під час перегляду справи по суті, оскільки оцінка наведеним позивачем обставинам в обґрунтування його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вже була надана судом під час прийняття апеляційної скарги до провадження, за наслідками розгляду яких колегія суддів вважала за можливе визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною, а тому задовольнила клопотання позивача про відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З викладеного вище вбачаються передбачені п.п. 1, 3 та 4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що прийнято із порушенням норм матеріального права, та через невідповідності висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Тому судова колегія апеляційного господарського суду доходить висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016р. у даній справі слід скасувати, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги позивача, які передані на новий розгляд в частині про стягнення заборгованості по процентах та пені, - задовольнити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на результат вирішення спору, судові витрати позивача, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, підлягають стягненню з позивача на користь заявника у апеляційній скарзі у сумі 1515,80 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена позивачем у більшому розмірі за платіжним дорученням №PROMBLKCO від 30.11.2016р. сума 645,06 грн. судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016р. у справі №912/1387/15 - скасувати та прийняти нове рішення:

"Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в частині про стягнення заборгованості по процентах та пені - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємець ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 27325 грн. 12 коп. заборгованості по процентах, 8026 грн. 90 коп. заборгованості по пені, 1515 грн. 80 коп. витрат на судовий збір".

Доручити господарському суду Кіровоградської області видати відповідний наказ.

Повернути Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 645 грн.06 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови підписаний - 20.04.2017р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна