Рішення № 66116739, 20.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017Справа №910/3525/17За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре"

про стягнення 3585,60 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (відповідач) збитків у розмірі 3585,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1010/16-Т/ЗП1 від 04.07.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3525/17 та призначено її до розгляду на 30.03.2017.

16.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника.

28.03.2017 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро Україна надійшла інформація по справі.

В судове засідання 30.03.2017 представники сторін не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 розгляд справи відкладено на 20.04.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

13.04.2017 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без представника.

У судове засідання 20.04.2017 представники сторін не з'явились.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 20.04.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - страховик) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1010/16-Т/ЗП1, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспорної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як вбачається з матеріалів справи, водієм ОСОБА_2 та водієм ОСОБА_3 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н 31.08.2016 (європротокол).

Виходячи зі змісту вказаного повідомлення, 31.08.2016 у м. Запоріжжя по проспекту Соборному, 44 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

З відомостей, які містяться в повідомленні б/н від 31.08.2016 про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 завдано пошкодження внаслідок зіткнення з транспортним засобом ВАЗ. ДТП сталось внаслідок зіткнення транспортного засобу «ВАЗ» із задньою частиною «Hyundai» під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

Дослідивши зазначений європротокол, суд зазначає, що європротокол є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 31.08.2016 (європротокол) є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2016 страхувальник звернувся до страховика із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

22.9.2016 позивачем на підставі страхового акту № 1010/16-Т/ЗП1-1 від 21.09.2016, розрахунку суми страхового відшкодування від 21.09.2016, з урахуванням рахунку-фактури № ЗП-0002713 від 08.09.2016 на суму 3585,60 грн., виплачено страхове відшкодування у розмірі 3585,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 35852 від 22.09.2016.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність вини водія транспортного засобу «ВАЗ 2108» в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 31.08.2016, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого зразка.

Суд зазначає, що при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складання її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України) не виноситься постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.

Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди. Проте, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Зі змісту наявного в матеріалах справи повідомлення вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 31.08.2016, сталась внаслідок зіткнення транспортних засобів: «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Фактично з наведеної у повідомленні схеми дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що водій транспортного засобу «ВАЗ 2108», не дотримавшись безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», на момент скоєння ДТП застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (відповідач у справі), за полісом № АЕ/7448309, з лімітом відповідальності за шкоду майну 100 000,00 грн. та з франшизою 2000,00 грн.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як передбачено полісом №АЕ/7448309, розмір франшизи становить 2000,00 грн.

Із розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем не здійснено вирахування суми франшизи, встановленої полісом № АЕ/7448309, у зв'язку із чим судом здійснено перерахунок розміру страхового відшкодування.

Отже, до відшкодування за вирахуванням франшизи підлягає сума у розмірі 1585,60 грн. (3585,60 грн. - 2000,00 грн. франшизи), у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду вищевстановлені судом обставини, суд задовольняє позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 38, код 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код 33908322) 1585,60 грн. страхового відшкодування та 707,54 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2017.

Суддя С.О. Турчин