Постанова № 66116665, 18.04.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.04.2017 справа №908/1966/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання: ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: не зявились; не зявились; не зявилисьрозглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб, м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід07.09.2016р.у справі№ 908/1966/16за позовом до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Комунального підприємства Запорізьке міське інвестиційне агентство, м. Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб, м. Запоріжжя Комунальне підприємство Паркування, м.Запоріжжяпро усунення перешкод в користуванні майном

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Запорізьке міське інвестиційне агентство" (далі КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" (далі ТОВ "Будмонтажснаб", відповідач) про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням № 1 виробничої майстерні (літ.В) площею 68,3 кв.м., розташованим за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом виселення ТОВ "Будмонтажснаб".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.07.2016 р. залучено до участі у справі Комунальне підприємство "Паркування" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі - КП "Паркування", третя особа).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі, зобовязано ТОВ "Будмонтажснаб" усунути перешкоди в користуванні КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" нежитловим приміщенням № 1 виробничої майстерні (літ.В) площею 68,3 кв.м., розташованим за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом його звільнення.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки спірне приміщення №1 літ. В перебуває в господарському віданні позивача, тому право позивача на володіння, користування і розпорядження даним майном підлягає захисту відповідно до положень про захист права власності, у тому числі він вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд першої інстанції, посилаючись на недоведеність належними та допустимими доказами правових підстав для використання ТОВ "Будмонтажснаб" спірного приміщення №1 літ. В, або доказів перебування його майна в цьому приміщенні на законних підставах, вважає, що позовні вимоги про зобовязання ТОВ Будмонтажснаб усунути перешкоди в користуванні комунальному підприємству Запорізьке міське інвестиційне агентство нежитловим приміщенням № 1 виробничої майстерні (літ. В) площею 68,3 кв.м., розташованим за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 є законним та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

У задоволенні клопотання відповідача ТОВ Будмонтажснаб про зупинення провадження у справі до вирішення господарської справи №908/2201/16 за позовом ТОВ «Будмонтажснаб» до КП «Паркування» про визнання договору зберігання транспортних засобів від 03.01.2013р. удаваним правочином, яка повязана зі справою №908/1966/16, судом першої інстанції відмовлено у звязку з тим, що розгляд справи №908/2201/16 про визнання договору зберігання транспортних засобів від 03.01.2013р. удаваним, не перешкоджає вирішенню господарського спору в даній справі про усунення перешкод в користуванні приміщенням №1 літ. В.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 07.09.2016р., відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, тому місцевий господарський суд мав вирішити спір в межах заявлених позовних вимог та відмовити у позові.

Апелянт зазначає, що Запорізька міська рада не відмовляла відповідачу передати в оренду приміщення № 1, № 2 у будівлі літ. В, тому між відповідачем та третьою особою досягнуто згоди оформити оренду вказаних приміщень договором зберігання. Крім того, відповідач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання договору зберігання транспортних засобів від 03.01.2013 р. удаваним правочином.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції надано невірну оцінку листу відповідача № 13 від 25.01.2007 р. щодо виконання ним капітального ремонту, оскільки спірне приміщення знаходилося у господарському віданні третьої особи, тому саме КП "Паркування" було уповноважене надавати згоду на проведення капітального ремонту цього майна.

На думку відповідача, передача нежитлових приміщень № 1, № 2 у будівлі літ. В у господарське відання позивача не припиняє дію договору зберігання транспортних засобів від 03.01.2013 р., тому господарський суд Запорізької області мав дійти висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність усіх правових підстав для користування даними приміщеннями ТОВ "Будмонтажснаб".

ТОВ "Будмонтажснаб" вважає, що судом першої інстанції безпідставно не досліджено договір про співробітництво № 5, укладений між третьою особою та відповідачем одночасно з договором зберігання транспортних засобів 03.01.2013 р., а також суд не дослідив належним чином договір зберігання ТМЦ від 02.01.2013 р. та неправомірно послався на договір зберігання ТМЦ від 03.05.2016 р.

У відзиві на апеляційну скаргу КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить апеляційну скаргу ТОВ «Будмонтажснаб» залишити без задоволення, а рішенням господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 р. по справі №908/1966/16 залишити без змін.

Позивач вважає, що суд при винесенні рішення не допустився порушень, які могли б стати підставою для його скасування, а визначений судом спосіб для усунення перешкод в користуванні приміщенням №1 виробничої майстерні (літ. В) площею 68,3 кв.м, розташованим за адресою м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом звільнення, а не виселення, не вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимога про усунення перешкод в користуванні майном, яка заявлена КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" залишилася без змін, а лише було змінено спосіб захисту цивільного права.

Відзиву на апеляційну скаргу від третьої особи до суду апеляційної інстанції не надано.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2016 р. визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_5 головуючий, судді Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у справі № 908/1966/16, розгляд справи призначенона 16.11.2016р.

31.10.2016р. до Донецького апеляційного господарського суду від ТОВ Будмонтажснаб, м. Запоріжжя надійшло клопотання про забезпечення участі його представників у призначеному судовому засіданні 16.11.2016р. в режимі відеоконференції.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2016р. відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Будмонтажснаб, м. Запоріжжя про проведення судового засідання 16.11.2016р. у справі № 908/1966/16 у режимі відеоконференції.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. у справі №908/1966/16 за клопотанням ТОВ Будмонтажснаб відкладено розгляд апеляційної скарги на 07.12.2016р.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2016 р., у звязку з неможливістю головуючого судді продовжувати розгляд справи через перебування у відрядженні на день слухання справи, визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_6 головуючий, судді Ушенко Л.В., М'ясищев А.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2016 р., у звязку з неможливістю головуючого судді продовжувати розгляд справи через тимчасову непрацездатність на дату слухання справи, визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_7 головуючий, судді Мартюхіна Н.О., Геза Т.Д.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016р. у справі №908/1966/16 розгляд справи відкладено на 16.01.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.12.2016 р., у звязку з перебуванням судді Геза Т.Д. у відпустці для виправлення описки в ухвалі суду, призначено наступний склад колегії суддів: Будко Н.В. головуючий, судді Склярук О.І., Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2016р. виправлено описку, допущену в абзаці 1 резолютивної частини ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016 р. у справі №908/1966/16 та викладено його у наступній редакції: Розгляд апеляційної скарги відкласти на 06.02.17 об 11:00, зал судових засідань №2 (каб.107).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.02.2017 р., у звязку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_3, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Будко Н.В., судді Сгара Е.В. та Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2017р. у справі №908/1966/16 розгляд справи відкладено на 27.03.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.03.17 р., у звязку з неможливістю розгляду справи головуючим суддею Будко Н.В. через тимчасову непрацездатність на дату слухання справи 27.03.17 р., визначено колегію суддів у наступному складі: ОСОБА_1 головуючий суддя, судді Склярук О.І., Дучал Н.М.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 6 "Про судове рішення" від 23.03.2012 р. роз`яснено, що у разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Таким чином, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними в ній доказами та не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях апеляційної інстанції 16.11.2016р., 07.12.2016р., 06.02.2017р., 27.03.2017р., 18.04.2017р. складено протоколи.

У судові засідання апеляційної інстанції 16.11.2016р., 07.12.2016р., 06.02.2017р., 27.03.2017р., 18.04.2017р. представники відповідача та третьої особи не зявилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи, що явка сторін у судове засідання апеляційної інстанції не визнавалась обовязковою, відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, заслухавши присутнього у судових засіданнях апеляційної інстанції 16.11.2016р., 07.12.2016р. представника позивача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.04.2003 р. серії САА№912209 підтверджено, що приміщення літ. В по вул. Волгоградській, 31 в м.Запоріжжі перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Зведений акт вартості будівель та споруд Запорізького МБТІ від 03.08.2006 р., план приміщення від 18.03.2003 р. та експлікація внутрішніх площ до плану будівлі свідчать про те, що приміщення літ. В складається із трьох приміщень: №1 - площею 68,3 кв.м., №2 площею 140,1 кв.м., №3 площею 68,4 кв.м.

Таким чином, приміщення №1 літ. В по вул. Волгоградській, 31 в м. Запоріжжі є комунальною власністю і повноваження на розпорядження даним нерухомим майном має Запорізька міська рада.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №210/1 від 25.04.2016 р. вилучено з господарського відання КП "Паркування" та передано в господарське відання КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" нежитлові приміщення контори літ. А-2 та виробничої майстерні літ. В по вул. Волгоградській, 31 згідно з додатком до рішення.

Доручено КП "Паркування" передати, а КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" прийняти нежитлові приміщення контори літ. А-2 та виробничої майстерні літ. В по вул. Волгоградській, 31 згідно з додатком до рішення.

Додатком до вказаного рішення визначено перелік нежитлових приміщень по вул. Волгоградській, 31, які підлягають передачі в господарське відання КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство", серед яких, зокрема нежитлове приміщення №1 виробничої майстерні літ. В площею 68,3 кв.м.

20.05.2016 р. КП "Паркування" та КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" підписано акт прийому-передачі майна в господарське відання, у тому числі нежитлового приміщення №1 виробничої майстерні літ. В площею 68,3 кв.м.

В забезпечення акту прийому-передачі приміщень КП "Паркування" передало КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" комплект ключів у кількості 3 штуки від приміщення №1 літ. В, про що повідомило останнього листом вих. №115 від 14.06.2016 р.

14.06.2016 р. робочою групою у складі представників департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, КП "Паркування" та КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" проведено перевірку використання обєкта по вул. Волгоградській, 31 та встановлено, що виробнича майстерня літ. В площею 276,8 кв.м. складається з приміщень №№ 1, 2, 3 з окремими входами металевими воротами. Приміщення № 1 (68,30 кв.м.) використовується як склад КП "Паркування" та ТОВ "Будмонтажснаб". На підставі наказу управління комунальної власності Запорізької міської ради від 06.07.2006 р. № 175 "Про надання згоди комунальному підприємству "Паркування" на передачу в оренду приміщень по вул. Волгоградській, 31 товариству з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" укладено договір оренди від 08.09.2006 р. б/н між ТОВ "Будмонтажснаб" та КП "Паркування". Відповідно до договору обєктом оренди є нежитлові приміщення №№ 22, 23 будівлі літ. А-2 загальною площею 47,50 кв.м. та нежитлові приміщення №3 будівлі літ. В площею 77,20 кв.м. (за зовнішніми замірами) по вул. Волгоградській, 31. Строк дії договору оренди 7 років до 08.09.2013 р. ОСОБА_8 посвідчено нотаріально. Додаткової угоди про продовження строку дії договору у матеріалах справи відсутня.

Підставою для виходу комісії було звернення орендаря ТОВ "Будмонтажснаб" про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням № 1, яким він користується спільно з КП "Паркування", та яке на теперішній час передано в господарське відання КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" від КП "Паркування".

Разом із тим, комісією встановлено, що обєктом оренди є приміщення № 3 (68,40 кв.м.), а приміщення № 1 та № 2 загальною площею 208,40 кв.м. орендарем зайняті самовільно без будь-яких дозвільних документів та договору оренди, що призводить до неможливості використання комунальними підприємствами "Запорізьке міське інвестиційне агентство" та "Паркування" майном, що перебуває у них в господарському віданні та відповідно не можуть розглядатися як обєкт оренди, на якому виконувалися роботи з його поліпшення.

Про результати перевірки складено акт від 14.06.2016 р.

22.06.2016 р. комісія КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" здійснила огляд та опис нежитлового приміщення № 1 будівлі літ. В площею 68,3 кв.м. по вул. Волгоградська, 31, м. Запоріжжя та встановила, що приміщення захаращено майном, яке ймовірно належить ТОВ "Будмонтажснаб", у звязку з чим КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" не може використати вказане приміщення в повному обсязі за призначенням. За результатами дії комісії складено акт огляду від 22.06.2016 р., в якому зазначено, що в ході огляду було запропоновано ТОВ "Будмонтажснаб" звільнити приміщення від майна, яке йому належить, однак останній проігнорував пропозицію та не приймав участі в подальшому огляді.

На підставі викладеного КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" звернулося до ТОВ "Будмонтажснаб" з листом № 454/016 від 01.06.2016 р. про звільнення нежитлового приміщення виробничої майстерні літ. В від речей, якщо там безпідставно знаходяться речі ТОВ "Будмонтажснаб".

У відповідь ТОВ "Будмонтажснаб" листом № 2/06 від 01.06.2016 р. повідомило, що використовує приміщення № 1 літ. В площею 68,3 кв.м. під складські та виробничі потреби спільно з КП "Паркування". Останнє без згоди ТОВ "Будмонтажснаб" передало дане приміщення КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство". Однак за договором оренди ТОВ "Будмонтажснаб" за згодою орендодавця здійснило невідокремлювані поліпшення майна за рахунок власних коштів, які підлягають компенсації. Запропонував виконати вимоги чинного законодавства, а також погасити заборгованість за воду і стоки.

КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство", у свою чергу, надіслало ТОВ "Будмонтажснаб" лист № 537/016 від 22.06.2016 р., в якому запропонувало повідомити про наявність у спірному приміщенні майна ТОВ "Будмонтажснаб" або третіх осіб з наданням підтверджуючих документів та вказати дату звільнення приміщення.

ТОВ "Будмонтажснаб" у листі №23/06 від 23.06.2016 р. відмовилось звільняти приміщення, посилаючись на те, що майно в приміщенні зберігається на законних підставах згідно договору зберігання від 10.10.2009 р. В листі № 132 від 11.07.2016 р. ТОВ "Будмонтажснаб" уточнило, що між КП "Паркування" та ТОВ "Будмонтажснаб" укладено два договори зберігання: про зберігання транспортних засобів і про відповідальне зберігання ТМЦ.

Внаслідок відмови відповідача від звільнення спірного приміщення, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням № 1 виробничої майстерні (літ.В) площею 68,3 кв.м., розташованим за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом виселення ТОВ "Будмонтажснаб".

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів.

Кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обовязку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адіміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, судова колегія зазначає, що вимоги про усунення перешкод в користуванні спірним приміщенням шляхом виселення ТОВ "Будмонтажснаб" та вимоги про зобовязання відповідача усунути перешкоди позивачу в користуванні спірним приміщенням шляхом його звільнення за своєю правовою природою є тотожними, тому місцевий господарський суд при віришенні спору по суті не вийшов за межі заявлених позовних вимог та застосував належний спосіб захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання, передбачений нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вищевказаною нормою передбачено, що однією з особливостей такого позову (негаторного позову) є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем є особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, як-то шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його прав з користування та розпорядження майном.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту наведених позивачем підстав та правового обґрунтування заявлених вимог (ст. 391 ЦК України), спір у справі стосується захисту КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" речових прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 1 виробничої майстерні (літ.В) площею 68,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 та належить йому на праві господарського відання.

В даному випадку спірне приміщення №1 літ. В перебуває в господарському віданні позивача, а тому право позивача на володіння, користування і розпорядження даним майном підлягає захисту відповідно до положень про захист права власності, у тому числі він вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В обґрунтування своєї позиції щодо правомірності користування спірним приміщенням відповідач посилається на:

- договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 р., укладений між територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в особі директора КП "Паркування" та ТОВ "Будмонтажснаб";

- договори зберігання транспортних засобів від 03.01.2013 р. та договір відповідального зберігання від 02.01.2013 р., укладені між КП "Паркування" та ТОВ "Будмонтажснаб";

- договір про співробітництво № 5 від 03.01.2013 р., укладений між КП "Паркування" та ТОВ "Будмонтажснаб";

- лист ТОВ "Будмонтажснаб" № 13 від 25.01.2007 р., лист КП "Паркування" № 27 від 26.01.2007 р.

Так, із договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006 р., який укладений між територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в особі директора КП "Паркування", як орендодавцем, та ТОВ "Будмонтажснаб", як орендарем, і посвідчений нотаріально, слідує, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: літ. А-2 приміщення 22, приміщення 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, які знаходяться на балансі КП "Паркування", для використання на правах оренди під офіс та склад. ОСОБА_8 укладено строком на 7 років із пролонгацією на той самий термін в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору (п. 10.1, 10.6 договору оренди).

За актом прийому-передачі від 08.09.2006 р. відповідачу передано в оренду нежитлові приміщення літ. А-2 приміщення 22, приміщення 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31.

З викладеного вбачається, що спірне приміщення № 1 літ. В. не було предметом оренди за договором оренди нерухомого майна від 08.09.2006 р.

Дослідивши умови договору зберігання транспортних засобів від 03.01.2013 р. судовою колегією встановлено, що предметом цього договору не була оренда приміщень, зокрема спірного приміщення № 1 літ. ОСОБА_9 надання послуг зберігання є територія адміністративної будівлі (виробничі майстерні літ. В) за адресою: вул. Волгоградська, 31, а не приміщення № 1 літ. ОСОБА_8 не містить передбачених законом умов щодо оренди спірного нерухомого майна, зокрема встановлених ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом, що регулює відносини з оренди комунального майна.

На підтвердження права користування земельною ділянкою, на якій розміщена виробнича дільниця, КП "Паркування" надано до матеріалів справи державний акт на право користування земельною ділянкою серії ЯЯ№121670 від 19.07.2007 р. площею 0,0805 га по вул. Волгоградська, 31.

Таким чином, із наданого договору зберігання транспортних засобів від 03.01.2013 р. не вбачається будь-яких прав відповідача на використання спірного приміщення № 1 літ. ОСОБА_10 не підтверджується факт використання для зберігання майна відповідача саме приміщення № 1 літ. В, оскільки, транспортні засоби повинні зберігатися на території адміністративної будівлі (виробничі майстерні літ. В). Вказівок на те, що майно повинно зберігатися в приміщенні № 1 в договорі немає, а тому у разі вибуття цього приміщення з володіння та користування КП "Паркування" (в даному випадку у звязку з передачею його в господарське відання позивача), зберігач може забезпечити зберігання майна замовника (транспортних засобів) в іншому місці на території адміністративної будівлі (виробничі майстерні літ.В).

Отже, підстав для зберігання іншого майна ТОВ "Будмонтажснаб" на території адміністративної будівлі (виробничі майстерні літ.В) за договором зберігання транспортних засобів від 03.01.2013 р. немає.

ТОВ "Будмонтажснаб" надано платіжні доручення за період з 17.02.2015 р. по 18.03.2016 р. із призначенням платежу: за оренду та зберігання транспортних засобів. Проте, за договором оренди спірне приміщення не передавалось, тому ці платіжні доручення не можуть підтверджувати оплату оренди за спірне приміщення.

Твердження відповідача про відсутність правовідносин зі зберігання транспортних засобів між третьою особою та відповідачем судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки дослідження виконання договору зберігання транспортних засобів від 03.01.2013 р. не є предметом розгляду даної справи.

ОСОБА_10, між ТОВ "Будмонтажснаб" у якості замовника та КП "Паркування" у якості зберігача укладено договір відповідального зберігання від 02.01.2013 р., за яким замовник передає, а зберігач приймає на тимчасове відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), що належать замовнику, за актом приймання-передачі на відповідальне зберігання (додаток 1).

ОСОБА_8 на зберігання ТМЦ укладений строком на 3 місяці до 02.04.2013 р. та вступає у дію з дня його підписання.

Судова колегія відзначає, що дія даного договору на момент розгляду справи судом першої інстанції закінчилася, так як сторонами цей договір укладено строком на 3 місяці. Крім того, місце зберігання ТМЦ в даному договорі не визначено, а тому договір відповідального зберігання від 02.01.2013 р. не є належним доказом в підтвердження правомірності зберігання майна відповідача саме у спірному приміщенні № 1 літ. В.

Посилання відповідача на договір про співробітництво № 5 від 03.01.2013 р. є також необґрунтованими, оскільки за умовами п. 1.1. зазначеного договору ТОВ "Будмонтажснаб" зобовязується виконувати функції, повязані із забезпеченням схоронності майна з виконанням прибирання будівель і споруд, які належать КП "Паркування" за адресою: вул. Волгоградська, 31. Тобто, не вбачається, що спірне приміщення є предметом вказаного договору.

Доводи відповідача щодо неправомірності посилань місцевого господарського суду на договір відповідального зберігання від 03.05.2016 р., який, на думку відповідача, сфальсифіковано третьою особою, є безпідставними з огляду на недоведеність його підробки належними доказами та матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що за актом прийому-передачі від 08.09.2006 р. відповідачу були передані в оренду нежитлові приміщення літ. А-2 приміщення 22, приміщення 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31.

З викладеного вбачається, що спірне приміщення №1 літ. В. не було предметом оренди за договором оренди нерухомого майна від 08.09.2006 р.

Дослідивши лист ТОВ "Будмонтажснаб" № 13 від 25.01.2007 р. до директора КП Паркування, відповідно до якого відповідач просив третю особу надати дозвіл на виконання невідкладного капітального ремонту орендованих приміщень літ. А-2 приміщення №№22, 23, літ. В приміщення №№ 1-3, літ. Г приміщення №1. КП "Паркування" листом № 27 від 26.01.2007 р. судова колегія апеляційної інстанції встановила, що КП Паркування надало згоду на виконання поліпшень орендованого майна, у тому числі в приміщенні № 1 літ. В.

Нормою абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, яка діяла на момент отримання згоди на виконання поліпшень, передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями майна, яке перебуває в комунальній власності, є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном.

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.04.2003 р. серії САА№912209 підтверджено, що приміщення літ. В по вул. Волгоградській, 31 в м.Запоріжжі перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи зведеного акту вартості будівель та споруд Запорізького МБТІ від 03.08.2006 р., плану приміщення від 18.03.2003 р. та експлікації внутрішніх площ до плану будівлі, приміщення літ. В складається із трьох приміщень: №1 - площею 68,3 кв.м., №2 площею 140,1 кв.м., №3 площею 68,4 кв.м.

Таким чином, приміщення №1 літ. В по вул. Волгоградській, 31 в м. Запоріжжі є комунальною власністю і повноваження на розпорядження даним нерухомим майном має Запорізька міська рада.

Спірне приміщення №1 літ. В є окремим самостійним приміщенням і не було предметом договору оренди від 08.09.2006р. та в порядку, встановленому законом, в оренду відповідачу власником або уповноваженим ним органом не передавалось.

Згідно Положення про порядок передачі в оренду обєктів комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради, повноваження орендодавця комунального майна покладені на Департамент комунальної власності та приватизації. Тому КП "Паркування" неправомірно та безпідставно надало згоду відповідачу на поліпшення цього майна.

Згідно з ч. 1 ст. 2, ст.3, 9-13 Закону України від 10.04.1992р. № 2269-XII Про оренду державного та комунального майна правовою підставою для користування комунальним майном на умовах оренди є договір оренди, укладений відповідно до вимог цього закону.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на зроблені ним поліпшення спірного приміщення №1 літ. В у якості правової підстави для використання ним цього приміщення, є безпідставними і не надають відповідачу законних підстав для використання цього приміщення.

Судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням господарського суду Запорізької області від 19.09.2016 р. у справі № 908/2201/16 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Будмонтажснаб" до КП "Паркування" про визнання договору зберігання транспортних засобів від 03.01.2013 р. удаваним правочином відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016р. у справі № 908/2201/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб, м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.09.2016 у справі № 908/2201/16 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.09.2016 у справі № 908/2201/16 залишено без змін.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що за змістом Цивільного кодексу України такий спосіб захисту як "виселення" застосовується у правовідносинах по найму житла за участю фізичних осіб, зокрема, виселення фізичних осіб із житла (ч. 4 ст. 311, ст. 826 Цивільного кодексу України), а відповідно до положень ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. В даному випадку договірних відносин між сторонами немає, а єдиним способом, що забезпечить відновлення порушених прав позивача є зобовязання відповідача усунути перешкоди позивачу в користуванні спірним приміщенням шляхом його звільнення від належного відповідачу майна.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням № 1 виробничої майстерні (літ.В) площею 68,3 кв.м., розташованим за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом виселення ТОВ "Будмонтажснаб" і усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням № 1 виробничої майстерні (літ.В) площею 68,3 кв.м., розташованим за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом його звільнення ТОВ "Будмонтажснаб" є тотожними.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" на рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 р. у справі № 908/1966/16 не спростовують висновки суду першої інстанції в оскаржуваному процесуальному документі.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Будмонтажснаб", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 р. у справі № 908/1966/16 не підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 р. у справі №908/1966/16 підлягає залишенню без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на скаржника ТОВ "Будмонтажснаб".

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб", м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 р. у справі №908/1966/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 р. у справі № 908/1966/16 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя:Т.Д. Геза

Судді:Н.М. Дучал

ОСОБА_3