Постанова № 66116551, 20.04.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р.Справа № 916/275/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.

(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

при секретарі: Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1;

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Головного управління Національної поліції в Одеській області

на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2017р.

по справі № 916/275/17

За позовом: Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси

до відповідача: Головного управління Національної поліції в Одеській області

про стягнення 12530,58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Центр зайнятості Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення 12530,58 грн. виплаченого матеріального забезпечення по безробітттю.

Позовні вимоги обгрунтовані положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в т.ч. п.4 ст.35, згідно яких із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі №815/2456/16 про поновлення на посаді ОСОБА_3 та наказу ГУНП в Одеській області №1428 о/с від 15.11.2016р. про поновлення на роботі, ОСОБА_3 поновлено на службі в поліції на посаді інспектора чергового Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області з 19.04.2016р.

Сума матеріального забезпечення, виплаченого службою зайнятості ОСОБА_3 в розмірі 12530,58 грн. в період його перебування на обліку з 13.07.2016р. по 14.11.2016р. включно як безробітного, підлягає поверненню роботодавцем, а саме - Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області, оскільки судом встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та поновлено його на роботі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність у своїх діях наявності складу цивільного правопорушення, а також і відсутності підстав для стягнення заявлених позивачем до стягнення в якості шкоди 12530,58 грн.

Заявлена до стягнення сум була сплачена позивачем добровільно, а саме виплачена як допомога по безробіттю у звязку з наданням ОСОБА_3 статусу безробітного, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, та відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів, перерахованих ОСОБА_3

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2017 року (суддя Демешин О.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси 12530 гривень 58 коп. коштів. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області 1600 гривень судового збору.

Судове рішення мотивоване обгрунтованістю та підтвердженість позовних вимог, оскільки саме Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено стягнення заявлених грошових коштів з роботодавця. Позиція відповідача щодо відсутності складу цивільного правопорушення, а отже, і відсутності підстави для стягнення заявлених позивачем в якості шкоди грошових коштів є хибною.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, Головне управління Національної поліції в Одеській області просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2017р. у даній справі та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи скаржника ґрунтуються на допущених господарським судом порушеннях норм чинного законодавства, неповному зясуванню обставин справи, не всебічному розгляді справи. При цьому скаржник посилається на ст.ст. 11,22,1166,1192 ЦК України, оскільки вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума є шкодою (збитками), а оскільки вона виплачена позивачем добровільно як допомога по безробіттю в звязку з наданням ОСОБА_3 статусу безробітного, то це свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, недоведеність причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обовязковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди, відповідно до ст. 1166 ЦК України.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, 13.07.2016 року в Центрі зайнятості Суворовського району м. Одеси зареєструвався, як шукаючий роботу ОСОБА_3, звільнений 19.04.2016 року з останнього місця роботи - Головного управління Національної поліції України в Одеській області через службову невідповідальність згідно п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України „Про національну поліцію на підставі наказу ГУНП В Одеській області від 19.04.2016 року №228о/с.

20.07.2016 року наказом Центру від 22.07.2016 року № НТ 160722 ОСОБА_3 надано статус безробітного та призначено виплати допомоги по безробіттю відповідно до п. п. 1,3,4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, та п. 2.1 „Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 № 613.

В період перебування на обліку в службі зайнятості ОСОБА_3 були надані соціальні послуги та виплачено матеріальне забезпечення по безробіттю на загальну суму 12530,58 грн.

Відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі №815/2456/16 та наказу ГУНП в Одеській області №1428 о/с від 15.11.2016р. ОСОБА_3 поновлено на роботі на службі в поліції на посаді інспектора чергового Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області з 19.04.2016р.

Центр зайнятості Суворовського району м. Одеси згідно п. 2 ст. 12 Закону України від 02.03.2000 року № 1533-III „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкова державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до з п.п. 2 п.1 ст. 31 вказаного Закону, виплата допомоги по безробітті припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2016 № 198 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, так згідно п. 37 цього Порядку - Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованої безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Наказом від 29.12.2016 року № НТ161229 ОСОБА_3 з обліку в службі зайнятості було знято, виплату допомоги по безробіттю припинено.

Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

За таких обставин, сума матеріального забезпечення, виплачена службою зайнятості ОСОБА_3 в розмірі 12530,58 грн. в період його перебування на обліку 13.07.2016 року по 14.11.2016 року включно як безробітного підлягає поверненню роботодавцем, а саме - Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області оскільки судом встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та поновлено його на роботі.

Господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, застосував положення ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами і щодо яких заявлено позов регулюються саме цим законом та відхилив, як хибне, посилання відповідача на застосування ст.ст. 11,22,1166,1192 ЦК країни.

З обгрунтованістю висновків суду погодитись можна.

З матеріалів справи вбачається, що у правове обґрунтування позову Центр послався на норми Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», видами забезпечення є допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, видами соціальних послуг є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація. Відповідно до ст. 7, 16 цього ж Закону, допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Пунктами 1, 18, 19 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють, у тому числі, управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи;

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно п. 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вказаного Закону страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

У силу ч. 1 ст. 23 названого Закону застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Пунктом 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року N 198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У відповідності до ч. 4 ст. 35 названого Закону із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обовязок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було виплачено ОСОБА_3 допомогу по безробіттю у сумі 12530,58 грн.

Незаконність звільнення з посади вказаної особи відповідачем була встановлена постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі №815/2456/16, якою ОСОБА_3 було поновлено на посаді інспектора чергового Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 19.04.2016.

Відтак, виходячи з обставин даної справи та враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів, які виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_3, в сумі 12530,58 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо застосування до даних правовідносин положень ст.ст. 11,22,1166, 1192 ЦК України, на чому наполягає відповідач та скаржник, апеляційна інстанція зазначає таке.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява, яка подається до господарського суду повинна містити, в т. ч., (п.5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

При цьому, предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту його права чи інтересу.

Підставами позову - є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову належать лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Позовні вимоги в даному випадку ґрунтуються на положеннях Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.06.2015р. №613, постанові КМУ від 20.03.2016р. №198.

За таких обставин, застосування до вказаних правовідносин положень ст.ст. 11,22,1166,1192 ЦК України, які регулюють відшкодування позадоговірної шкоди, тобто, деліктну відповідальність, є безпідставним, а позиція скаржника щодо цього хибною, на що підставно вказав господарський суд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2017 року по справі № 916/275/17 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Одеській області без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2017р. по даній справі було задоволено клопотання Головного управління Національної поліції в Одеській області про відстрочення сплати судового збору, відстрочено Головному управління Національної поліції в Одеській області сплату судового збору у розмірі 1760 грн. до дати судового засідання 20.04.2017р.

На день прийняття постанови до Одеського апеляційного господарського суду не надійшло відповідних доказів про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, у звязку з чим відповідно до вимог ст.49 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд стягує з Головного управління Національної поліції в Одеській області судовий збір у розмірі 1760 грн. за апеляційне провадження.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2017р. у справі №916/275/17 без змін.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області в доход Державного бюджету України 1760 грн. судового збору за апеляційне провадження.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Поліщук