Постанова № 66116530, 12.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2017 р. Справа№ 910/24429/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Ковшун Т.О, за належним чином оформленною довіреністю;

від відповідача: Зінчук К.М.,за належним чином оформленною довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А0799

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017р.

у справі №910/24429/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до відповідача Військової частини А0799

про стягнення 40 419,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Військової частини А0799 40419,05 грн., з яких: 37399,60 грн. основний борг, 2439,14 грн. пеня, 580,31 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №08-УНД-10 від 30.12.2010р. в частині внесення плати за відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 37 399,60 грн.,і у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, позивачем здійснено розрахунок пені у сумі 2 439,14 грн. та 580,31 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2017р. у справі №910/24429/16 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 37399,60 грн., пеню у сумі 1392,52 грн., 3 % річних у сумі 580,31 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1342,32 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим актом, Військова частина А0799 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2017р. у справі №910/24429/16 скасувати .

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Скаржник не заперечував укладення з позивачем 30.12.2010р. договору №08-УНД-10 (далі Договір) щодо відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд загальною довжиною 1 900 погонних метрів, та використання ним тунелю, але послався на ЗУ «про Збройні Сили України», зазначивши, що Військова частина А0799 є складовою Збройних Сил України, фінансується за рахунок коштів Державного Бюджету України, а отже проведення платежів відповідача відповідно до бюджетних зобов'язань здійснюється Управлінням Державної казначейської служби України у Солом'янському районі м.Києва. За твердженням апелянта, договір укладений без реєстрації у Державному казначействі України, а тому виконання грошових зобов'язань по відповідачем неможливе.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017р. вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017р. апеляційну скаргу Військової частини А0799 прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 12.04.2017р.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджується, що 30.12.2010р. між Військовою частиною А0799 (відповідач) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (позивач) був укладений договір № 08-УНД-10, згідно із яким відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу вартість корисного використання тунелю метрополітену загальною довжиною 1 900 погонних метрів, відповідно до проектно-конструкторської документації та договору на право прокладання кабельних мереж.

Відповідно до п. 2.1 договору, відповідач зобов'язується сплачувати позивачу відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд загальною довжиною 1900 погонних метрів в розмірі 1,40 грн. (в тому числі ПДВ - 0,23 грн.) за 1 погонний метр прокладеного кабелю, що складає 2 660 грн. у місяць згідно протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1) до даного договору, у термін не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Розмір відшкодування вартості корисного використання тунелю за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. У випадку, якщо жодна зі сторін за один місяць до строку закінчення дії цього договору не заявить письмово про бажання припинити дію договору, то договір вважається автоматично продовжений на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 3.1).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що виконав свої зобов'язання за договором № 08-УНД-10 від 30.12.2010 з надання у користування відповідачу тунелю та тунельних споруд загальною довжиною 1 900 погонних метрів, проте, відповідач в порушення умов договору, грошові зобов'язання за договором в період з серпня 2015 р. по вересень 2016 р. виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 37399,60 грн.

17.06.2016р. позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором №08-УНД-10 від 30.12.2010р., проте відповідач не сплатив заборгованість, письмової відповіді не надіслав, суму заборгованості добровільно не сплатив.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (ч. 1 ст. 403 ЦК України).

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором та надав відповідачу у користування тунель та тунельні споруди для прокладення кабелю зв'язку. Факт користуванням тунелем та тунельними спорудами для прокладення кабелю зв'язку у спірний період відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з вищевикладеного, судом не приймаються до уваги доводи скаржника, що відсутність реєстрації договору у Державній казначейській службі України унеможливлює виконання відповідачем свого зобов'язання з відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд, не приймаються судом до уваги, оскільки вказані обставини не впливають на договірні зобов'язання відповідача, зокрема в частині своєчасної оплати.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача, що прострочив виконання грошового зобов'язання, пеню в розмірі 2 439,14 грн. та 3% річних у сумі 580,31 грн. за періоди з 11.04.2016р. по 30.09.2016р., з 11.05.2016р. по 30.09.2016р., з 11.06.2016р. по 30.09.2016р., з 11.07.2016р. по 30.09.2016р., з 11.08.2016р. по 30.09.2016р., з 11.09.2016р. по 30.09.2016р. та 3% річних у сумі 580,31 грн., що нараховані за загальний період з 11.09.2015р. по 30.09.2016р.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. договору у випадку прострочення сплати платежів за цим договором Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, але не більше двох облікових ставок НБУ.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 392,52 грн. та 3% річних в сумі 580,31 грн. за періоди з 11.04.2016р. по 30.09.2016р., з 11.05.2016р. по 30.09.2016р., з 11.06.2016р. по 30.09.2016р., з 11.07.2016р. по 30.09.2016р., з 11.08.2016р. по 30.09.2016р., з 11.09.2016р. по 30.09.2016р. та 3% річних у сумі 580,31 грн., що нараховані за загальний період з 11.09.2015р. по 30.09.2016р.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А0799 на рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2017р. у справі №910/24429/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2017р. у справі №910/24429/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24429/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко