Постанова № 66116483, 18.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа№ 911/482/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Руденко М.А.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від апелянта: Назаренко О.Ю. довіреність № 661/20.3-03 від 28.11.16

від позивача: Деревинська О.М. довіреність № 01/44-950Д від 21.12.16

від відповідача: Петрик І.Й. довіреність № 52 від 21.11.16

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року

За скаргою Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 911/482/16 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про стягнення 248 787 488,86 грн. , -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2017 року до Господарського суду Київської області від ДП "Регіональні електричні мережі" надійшла скарга б/н від 08.12.2016 року на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказу від 26 травня 2016 року у справі № 911/482/16 (т.ІІ, а.с. 11-13).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року скаргу ДП "Регіональні електричні мережі" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказу від 26 травня 2016 року у справі №911/482/16 задоволено, визнано незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 26 квітня 2016 року у справі №911/482/16 щодо накладення арешту на кошти та майно боржника в межах виконавчого провадження №51826367; Визнано недійсними постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції від 24 листопада 2016 року про арешт коштів на рахунках боржника та від 24 листопада 2016 року про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження №51826367 та зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснювати виконавче провадження №51826367 з врахуванням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.ІІ, а.с.154-163).

06 березня 2017 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, у задоволення скарги відмовити.

20 березня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16 повернуто без розгляду на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (т.ІІ, а.с.166-171).

24 березня 2017 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді (судді - доповідачу) від 30 березня 2017 року, справа №911/482/16 передана головуючому судді Чорногуз М.Г.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30 березня 2017 року для розгляду апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Ткаченка Б.О., Руденко М.А.

03 квітня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Ткаченка Б.О., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 18 квітня 2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18 квітня 2017 року у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, для розгляду справи № 911/482/16 сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Руденко М.А., Агрикової О.В.

18 квітня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Руденко М.А., Агрикової О.В.

У судовому засіданні 18 квітня 2017 року представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги ДП "Регіональні електричні мережі" відмовити.

Представник ДП "Регіональні електричні мережі" у судовому засіданні 18 квітня 2017 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представник ДП "Енергоринок" у судовому засіданні 18 квітня 2017 року надав пояснення щодо обставин справи.

Представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у судове засідання 18 квітня 2017 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихмасовим ідентифікатором 0411616860070 (а.с. 206).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника третьої особи не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника вказаної особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказу від 26.05.2016 р. у даній справі мотивовано тим, що державним виконавцем під час вчинення дій щодо винесення постанови про арешт коштів на рахунках боржника та про арешт майна боржника (оскаржувані постанови) на виконання наказу від 26.05.2016 р. у справі № 911/482/16 не було враховано того, що стосовно боржника порушено справу про банкрутство, а Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено спеціальний режим стягнення коштів і порядок звернення стягнення на кошти та майно боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство (т.ІІ, а.с. 11-13).

Крім того, скаржник зазначає, що є енергопостачальником і здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, йому відкриті поточні рахунки з спеціальним режимом використання. Однак, згідно оскаржуваної постанови про арешт коштів на рахунках боржника накладено арешт також і на кошти на рахунках, що відкриті для боржника згідно Постанови НКРЕ №112 від 27 грудня 2011 року.

У зв'язку з наведеним, скаржник просив визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейко М.В. з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016 р. у справі №911/482/16; визнати недійсними рішення, що прийняті в межах виконавчого провадження № 51826367 у вигляді постанов б/н, від 24.11.2016 р. про арешт коштів на рахунках боржника та про арешт майна боржника; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від звернення стягнення на майно ДП "Регіональні електричні мережі", до винесення господарським судом ухвали в порядку ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

26 квітня 2016 року рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/482/16 позовні вимоги ДП "Енергоринок" задоволено повністю, стягнуто з ДП "Регіональні електричні мережі" 237 932 213,52 грн. основного боргу за поставлену електроенергію у період з 01.11.2015 р. по 31.12.2015 р. (за яку відповідач мав розрахуватись до 14.12.2015 р. та 14.01.2016 р. включно), 7 665 221,26 грн. пені, 113 014,94 грн. штрафу, 2 456 630,05 грн. інфляційних, 620 409,09 грн. 3% річних та 206 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору (т.І, а.с. 214-221).

26 квітня 2016 року на виконання зазначеного рішення, Господарським судом Київської області видано відповідний наказ (т.І, а.с. 224).

05 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження №51826367 щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.05.2016 у справі № 911/482/16, встановлено боржнику семиденний строк для виконання рішення суду (т.ІІ, а.с. 135-136).

30 вересня 2016 року згідно з постановою державного виконавця, виконавче провадження №51826367 зупинено "до вирішення справи по суті" на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, що діяв до 05.10.2016 р.) (т.ІІ, а.с. 127-128).

20 жовтня 2016 року згідно з постановою державного виконавця, виконавче провадження №51826367 з примусового виконання наказу від 26.05.2016 р. у справі № 911/482/16 поновлено, оскільки державним виконавцем було з'ясовано, що вимоги стягувача за цим виконавчим документом мають ознаки вимог, на які не поширюється дія мораторію, бо є поточною заборгованістю (т.ІІ, а.с. 122-123).

24 листопада 2016 року згідно з постановою про арешт майна боржника, було накладено арешт на все рухоме та нерухому майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 273893607,75 грн. (т.І, а.с. 111-112).

24 листопада 2016 року згідно з постановою про арешт коштів боржника було накладено арешт на кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках боржника та рахунках боржника, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 273893607,75 грн. (т.І, а.с. 107-108).

Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Провадження у справі про банкрутство відповідача було порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. №911/4610/15. Вказаною ухвалою також було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.ІІ, а.с. 76-83).

Станом на момент винесення державним виконавцем оспорюваних постанов та прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали у справі про банкрутство відповідача тривала процедура розпорядження майном.

За приписами пунктів 6 та 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, до виконавчих дій вчинених до набрання (з 05.10.2016 р.) чинності новою редакцією Закону України "Про виконавче провадження" (дій щодо відкриття виконавчого провадження постановою від 05.08.2016 р. та зупинення виконавчого провадження постановою від 30.09.2016 р.) підлягають застосуванню норми Закону України "Про виконавче провадження", які діяли до 05.10.2016 р. А до виконавчих дій, які вчинені після 05.10.2016 р., мають застосовуватись норми Закону України "Про виконавче провадження" в новій редакції.

Як визначено п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла до 05.10.2016 р.), виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Поряд з цим, відповідно до абз. 4 ч. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту порушення провадження у справі про банкрутство, арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Згідно з ч. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту порушення провадження у справі про банкрутство:

- пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство;

- пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом;

- арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

При цьому, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають "майно", як сукупність майнових активів боржника, за рахунок яких погашаються вимоги кредиторів. Відповідно, під поняттям "майно" в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід розуміти як рухоме і нерухоме майно, так і інші майнові активи, в тому числі кошти. Відповідний закон розрізняє майно лише з огляду на процедури, які до нього застосовуються, зокрема, звернення стягнення можливе на певне визначене рухоме чи нерухоме майно шляхом його реалізації та отримання коштів для задоволення вимог кредиторів, в разі наявності у боржника коштів, такі кошти можуть бути стягнуті.

Таким чином, наведені в ч. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обмеження, які діють під час процедури розпорядження майном, стосуються всіх майнових активів боржника, і як накладення арешту на майно боржника, так і накладення арешту на грошові кошти на рахунках є обмеженнями розпорядження майном боржника, що може бути застосовано виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абз. 4 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

При цьому, слід розрізняти, що абз. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає можливість безпосереднього стягнення грошових коштів з рахунку боржника в установі банку під контролем арбітражного керуючого (розпорядника майна) і відповідна норма не передбачає накладення арешту на рахунки боржника. Таким чином, під контролем розпорядника майна можливе лише стягнення коштів з рахунків, накладення ж арешту на кошти є обмеженням, яке може бути застосовано виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Крім того, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначено, що: "статтею 19 Закону врегульовано правовідносини, пов'язані із застосуванням мораторію на задоволення вимог кредиторів, який має на меті зупинення виконання грошових зобов'язань конкурсних кредиторів та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання./…/Виконання грошових зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється під контролем арбітражного керуючого, а виконання майнових зобов'язань - під контролем господарського суду шляхом винесення відповідної ухвали у справі про банкрутство про звернення стягнення на майно боржника."

Також, абз. 5 п 17. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 визначено, що: "господарський суд за заявою розпорядника майна може скасувати арешти майна боржника та інші обмеження щодо розпорядження його майном незалежно від суб'єкта їх накладення, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника або відновленню його платоспроможності.

Таким чином, в разі виконання грошових зобов'язань відповідне питання має бути узгоджене з розпорядником майна, зокрема, розпорядника майна має бути повідомлено про намір списання коштів з рахунку. Для виконання майнових зобов'язань наявність відповідної ухвали суду є обов'язковою."

Зі вказаного можна зробити висновок, що хоча положення Закону України "Про виконавче провадження" і не передбачають підстав зупинення виконавчого провадження за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, проте після порушення провадження у справі про банкрутство, заходи примусового виконання за вимогами до боржника, на які не поширюється дія мораторію, здійснюються в порядку та з врахуванням особливостей, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який встановлює спеціальний статус та порядок розпорядження майном та коштами боржника, відносно якого триває провадження у справі про банкрутство, а також покликаний забезпечити облік та схоронність майна боржника для забезпечення можливості задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, вчинення дій з майном та коштами боржника, відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство, подане відповідне оголошення і находять кредиторські вимоги, поза процедурою банкрутства, тобто без відповідної ухвали суду чи участі розпорядника майна, порушує вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, відсутність в даному випадку підстав для зупинення виконавчого провадження, враховуючи порушення відносно боржника справи про банкрутство, не звільняє державного виконавця від дотримання умов та порядку вчинення дій з майном та коштами такого боржника з врахуванням особливостей, визначених Законом про банкрутство.

Накладення арешту на рахунки та майно боржника поза провадженням у справі про банкрутство та без участі розпорядника майна є порушенням чинного законодавства, призводить до зміни встановленого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку та черговості задоволення вимог кредиторів, що в свою чергу спростовує посилання апелянта на те, що Державний виконавець при винесенні постанови діяв в межах повноважень наданих йому законом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 5 ст. 19 Закону про банкрутство викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.02.2014 р. у справі № 5015/4299/12 та від 09.08.2016 р. у справі № 925/871/15.

Тому, враховуючи, що спірними постановами вчинено виконавчі дії у вигляді арешту коштів та майна боржника, відносно якого триває провадження у справі про банкрутство, а виконавцем в порушення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поставлено до відома та не узгоджено відповідне питання стягнення коштів з розпорядником майна, накладення арешту на кошти та майно (вжиття заходів звернення стягнення на майно) боржника за відсутності відповідної ухвали у справі про банкрутство, що в свою чергу свідчить про протиправність дій виконавчої служби щодо винесення спірних постанов, та відповідно наявність підстав для визнання їх недійсними і зобов'язання виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження дотримуватись вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів заявника про накладення арешту на рахунки зі спеціальним режимом використання та рахунки, призначені для виплати заробітної плати, оскільки скаржником не визначено які з арештованих рахунків і на підставі чого мають спеціальний режим використання, та що рахунки, з яких виплачується заробітна плата, призначені виключно для заробітної плати і на таких рахунках відсутні інші кошти.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, перелік майна зазначений в Додатку до Закону України "Про виконавче провадження", на який міститься посилання у ст. 55 цього закону (обмеження щодо накладення арешту на майно боржника) не передбачає будь-яких обмежень щодо накладення арешту, зокрема, на рахунки в банківських установах не залежно від їх призначення.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, апелянтом не наведено обставин щодо порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Ухвала Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105, 106, 121-2 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу суду Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16 залишити без змін.

3. Справу №911/482/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді М.А. Руденко

О.В. Агрикова