Постанова № 66116342, 18.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа№ 910/14095/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Пономаренка Є.Ю.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кондратюк В.В. довіреність № 78 від 16.11.15

від відповідача: Майданник Д.Г. довіреність № 627/17-Т від 28.12.16

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06 березня 2017 року

у справі № 910/14095/16 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Аверс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт"

про стягнення 102 580,15 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Корпорація "Аверс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 102 580,15 грн. (а.с. 5-6).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі № 910/14095/16 позов задоволено, стягнути з ТОВ "Телесвіт" на користь ПрАТ "Корпорація "Аверс" 102 580, 15 грн. заборгованості по орендній платі та 2 916,70 грн. судового збору. (а.с. 217-220).

16 березня 2017 року ТОВ "Телесвіт" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі №910/14095/16, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Телесвіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі №910/14095/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Пономаренка Є.Ю., Мальченко А.О.

30 березня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Телесвіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі №910/14095/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Пономаренка Є.Ю., Мальченко А.О. справу призначено до розгляду на 18 квітня 2017 року.

У судовому засіданні 18 квітня 2017 року представник ТОВ "Телесвіт" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволення позову відмовити повністю.

Представник ПрАТ "Корпорація "Аверс" в судовому засіданні 18 квітня 2017 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

01 січня 2014 року між ТОВ "Телесвіт" (далі - орендар, відповідач) та ВАТ "Корпорація "Аверс", організаційно-правову форму якого змінено на ПрАТ (далі - орендодавець, позивач) укладено Договір оренди (далі - Договір), відповідно до якого (п. 1.1.) передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування: 1.1.1. місця для розміщення телекомунікаційного обладнання, перелік якого зазначено в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору; 1.1.2. будинкові телевізійні мережі та телекомунікаційне обладнання позивача, перелік яких зазначено в додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору (а.с. 9-13, 14-15, 16).

Відповідно до п. 2.2. Договору передача орендодавцем орендарю в користування місць для розміщення телекомунікаційного обладнання, зазначених в додатках № 1 і у будинкових телевізійних мереж та телекомунікаційного обладнання, зазначених в додатку № 2 оформлюється актом приймання-передачі, який складається в двох примірниках - по одному для кожної сторони, підписується уповноваженими представниками сторін. Підписи яких скріплюються печатками сторін.

Згідно п. 2.6. Договору в день закінчення строку користування об'єктом оренди за даним договором або в день дострокового розірвання даного договору орендар зобов'язаний забрати своє телекомунікаційне обладнання (телекомунікаційні вузли) з місць його розташування та повернути об'єкт оренди позивачу з оформленням відповідного акту приймання-передачі, обов'язок складання якого лежить на орендареві.

Пунктом 3.1. Договору сторони обумовили, що орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю плату за користування об'єктом оренди, яка називається "Орендною платою" в сумі 60 000,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 10 000,00 грн. за один місяць.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що орендна плата за даним договором сплачується орендарем щомісячно, до 5 числа поточного місяця без надання йому рахунків орендодавцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця.

У відповідності до п. 6.4. Договору у випадку дострокового розірвання даного договору з ініціативи орендаря останній зобов'язаний на вимогу орендодавця сплатити штраф в розмірі трьохкратного розміру орендної плати за один місяць.

Згідно п. 10.1. Договору даний договір набирає чинності з 01.01.2014 р. та діє до 31.12.2014 р.

01 січня 2014 року за Актом приймання-передачі об'єкта оренди згідно договору від 01.01.2014 р. позивач передав, а відповідач прийняв в користування на умовах Договору згідно Додатку № 1 майно в придатному для використання стані для цілей цього Договору (а.с. 17-18).

01 листопада 2014 року відповідачем та позивачем укладено Угоду про дострокове розірвання Договору оренди від 01.01.2014 р. (далі - угода), умовами якої визначено, що сторони дійшли згоди достроково розірвати договір з 01.11.2014 р. та відповідно до пунктів 2-4 визначили, що заборгованість відповідача по орендній платі становить 360 000,00 грн., заборгованість відповідача по компенсації вартості спожитої електроенергії становить 42 046,20 грн., а також те, що у зв'язку з укладенням даної угоди з ініціативи відповідача, останній відповідно до п. 6.4. Договору зобов'язується, крім коштів зазначених у п.п. 2, 3 даної угоди сплатити позивачу подвійну орендну плату в сумі 120 000,00 грн. (а.с. 19).

Дана угода набирає чинності з моменту надходження на рахунок позивача усіх коштів зазначених в п.п. 2, 3, 4 даної угоди. Сплата частини коштів не тягне набрання чинності даної угоди (п. 5 Угоди).

Отже умовами вказаної Угодою визначено, що моментом припинення договору оренди є факт повної сплати визначеної у цій угоді заборгованості, а також передбаченого п. 6.4. Договору штрафу, отже і обов'язок повернення майна з оренди виникає у орендодавця після припинення дії цього договору. Платіжним дорученням №28251 від 22.12.2014 р. з призначенням платежу "орендна плата, компенсація вартості спожитої енергії 2014 згдодаткової угоди б/н 01.11.2014, Згідно Дог. № б/н від 01.01.2014 ПДВ (20%) 87007,70 грн." підтверджується перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів у сумі 522 046,20 грн. (а.с. 53).

Отже, враховуючи положення п. 6 Угоди, Договір оренди було розірвано з 22.12.2014 року.

Аналогічні обставини також встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 р. та постанові Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. у справі № 910/16060/15, які набрали законної сили (а.с. 22-26, 91-92).

У матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками сторін Акт № ОУ-0000189 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2014 р., у якому зазначено, що його складено про те, що позивачем були проведені роботи (надані послуги) по рахунку № СФ-0000187 від 30.11.2014 р., а саме компенсація орендної плати за листопад - 50 000,00 грн. (без ПДВ), компенсація орендної плати за грудень - 50 000,00 грн. (без ПДВ), загальна вартість робіт з ПДВ складає 120 000 грн., сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 54).

При цьому у вказаному акті не конкретизовано саме відсутність у сторін фінансових претензій, а тому посилання відповідача на вказаний акт, як на підставу для звільнення його від обов'язку щодо сплати заборгованості є безпідставними.

При цьому, звертаючись зі вказаним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 102 580,15 грн. по орендній платі за користування об'єктом оренди за період з 01.11.2014 р. (наступний день після дати, по яку відповідачем було сплачено орендну плату) по 21.12.2014 р. (останній день дії договору), а не передбачені п. 6.4. Договору платежі (сплата яких обумовлена на випадок дострокового розірвання договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що в Угоді про дострокове розірвання Договору оренди сторонами було визначено зобов'язання відповідача перед позивачем по сплаті 522 046,20 грн. станом на момент підписання вказаної угоди, тобто на 01.11.2014 р., посилання відповідача на відсутність у нього заборгованості, яку було нараховано позивачем за період листопад-грудень 2014 року є безпідставними.

Оскільки обов'язок повернути об'єкт оренди у відповідача виник 22.12.2014 р. (дата перерахування відповідачем коштів позивачу та набрання чинності угоди віл 01.11.2014 р.) та до цього часу договір оренди був чинним, в угоді від 01.11.2014 р. обумовлено фінансові зобов'язання відповідача станом на 01.11.2014 р., отже у саме до цього моменту за відповідачем зберігався обов'язок виконання умов договору щодо внесення орендної плати.

22 квітня 2016 року позивачем виставлено та направлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000069 "Орендна плата за листопад-грудень 2014 р." на суму з ПДВ 102 580,15 грн. (в т.ч. ПДВ 17 096,69 грн.) (а.с. 27).

Поряд з цим, доказів оплати відповідачем рахунок-фактуру № СФ-0000069 від 22.04.2016 р. на суму з ПДВ 102 580,15 грн., або повернення орендованого майна до 22.12.2014 р. судам надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 102 580,15 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі №910/14095/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі №910/14095/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі №910/14095/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі №910/14095/16 залишити без змін.

3. Справу №910/14095/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

Є.Ю. Пономаренко