Рішення № 66116183, 18.04.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р.Справа № 922/917/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Люботин про стягнення 28189,51 грн. за участю представників сторін:

позивача - Воронятніков С.В., дов. № 04 від 04.01.2017 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 16036,17 грн. заборгованості з орендної плати, 11030,81 грн. пені та 1122,53 грн. штрафа за договором оренди № 5585-Н від 17 вересня 2013 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.

Разом з цим, 31 березня 2017 року до суду повернулося повідомлення про вручення відповідачу судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/917/17.

Як визначено у пунктах 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення його про час та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

17 вересня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивачем, орендодавцем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем, орендарем) укладено договір оренди №5585-Н.

Відповідно до пункту 1.1. договору оренди № 5585-Н орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на другому поверсі двоповерхового агрегатного корпусу, інв. № 125037, загальною площею 52,06 кв.м., за адресоюАДРЕСА_1, що перебуває на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування" (балансоутримувача).

Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою від 18 березня 2013 року і становить 95000,00 грн.

Майно було передано в орендну з метою виробництва виробів з металу.

Згідно пункту 10.1. договору від 17 вересня 2013 року, договір оренди укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 17 вересня 2013 року до 17 серпня 2016 року.

Орендна плата згідно пункту 3.1 договору оренди № 5585-Н визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2013 року - 1179,18 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2013 року визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2013 року.

Згідно пункту 3.3. договору оренди від 17 вересня 2013 року орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Рішенням господарсього суду Харківської області від 02 вересня 2015 року по справі № 922/4123/15 було розірвано договір оренди № 5585-Н від 17 вересня 2013 року.

26 квітня 2016 року між сторонами був складений акт приймання-передачі орендованого майна по договору оренди № 5585-Н від 17 вересня 2013 року згідно якого орендоване майно було повернуто балансоутримувачу.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 24 травня 2016 року № 1020, договір оренди №5585-Н від 17 вересня 2013 року припинено з 26 квітня 2016 року.

Згідно пункту 5.3. договору оренди №5585-Н орендар зобов*язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

З матеріалів справи вбачається, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 порушено істотні умови договору в частині своєчасного внесення орендної плати за надане в оренду приміщення.

Так, усупереч умовам договору оренди від 17 вересня 2013 року відповідач належним чином розрахунок зі сплати орендної плати не проводив, внаслідок чого у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 станом на сьогодняшній день перед позивачем утворилася заборгованість за зазначеним договором в розмірі 16036,17 грн. за період з червня 2015 року по квітень 2016 року.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - стаття 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, а відповідачем договірні зобов'язання виконані не в повному обсязі, і суд вимоги по стягненню прокурором та позивачем заборгованості, вважає обґрунтованими, законними, такими, що підлягають задоволенню.

Приписами статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України визначено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Частиною 3 статті 18 Законом України "Про оренду державного та комунального майна2 визначений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, положення якої крім іншого кореспондується з частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України.

Пунктом 5.3. договору оренди № 5585-Н, визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 наголошено, що з урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

За таких обставин та приймаючи до уваги, що договір оренди припинив свою дію 26 квітня 2016 року (з моменту передачі орендного майна балансоутримувачу) заборгованість з орендної плати відповідача перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області за період з червня 2015 року по квітень 2016 року складає 16036,17 грн.

Згідно пунктів 3.7, 3.8 договору від 17 вересня 2013 року, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до пункту 3.12 договору оренди № 5585-Н визначено, що закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов*язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені та штрафа за період з 04 червня 2015 року по 26 квітня 2016 року, відповідно до якого сума пені складає 11030,81 грн., сума штрафа складає 1122,53 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору та підлягає задоволенню.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Згідно пунктом 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 509, 530, 549, 525, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 193, 216, 217, 230, 283, 287 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1, код ЄДРПОУ 23148337) 16036,17 грн. заборгованості з орендної плати, 11030,81 грн. пені та 1122,53 грн. штрафа за договором оренди № 5585-Н від 17 вересня 2013 року.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, рахунок 31215256700001, банк отримувача - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходу бюджетів 22030106) 1600,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 20.04.2017 р.

Суддя П.В. Хотенець