Рішення № 66116161, 20.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р.Справа № 916/319/17

За позовом: Білгород-Дністровського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

до відповідача: Одеської митниці ДФС

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ГУДКСУ в Одеській області

про стягнення 18843,68грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №545 від 16.01.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності від 26.09.2016р.; ОСОБА_3, згідно довіреності від 30.12.2016р.

від третьої особи: не з`явився

В засіданні 20.04.2017р. приймали участь представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності від 26.09.2016р.;

від третьої особи: не з`явився

Суть спору: про стягнення з Одеської митниці ДФС на користь Білгород-Дністровського обєднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області 18843,68грн. шкоди, заподіяної внаслідок надання недостовірних відомостей.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, про що вказав у заяві від 30.03.2017р. за вх.№7533/17, де просить суд розглядати справу без участі його представників у звязку з обмеженим фінансуванням на відрядження, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що в управлінні на обліку перебувають колишні працівники Білгород-Дністровської митниці, яким призначено пенсії згідно Закону України „Про державну службу, а саме: ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 На підставі Постанови КМУ від 31.05.2006р. №767 05.10.2006р. вищевказаними пенсіонерами до УПФУ в м. Білгород-Дністровський були надані довідки про заробітну плату, видані Білгород-Дністровською митницею, з відповідними заявами для проведення перерахунку пенсій з 01.01.2006р. Згідно п.7 Постанови КМУ №865 від 31.05.2000р. „Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії управлінням було здійснено перерахунок на підставі поданих заявок і довідок. Однак, листом від 28.04.2007р. №13/01-3030, отриманим 03.05.2007р., Білгород-Дністровська митниця відкликала раніше надані довідки для перерахунку пенсій, як помилково надані. У звязку з цим, за період з 01.01.2006р. по 01.05.2007р., з підстав надання Білгород-Дністровською митницею недостовірних відомостей, виникла переплата пенсій у загальній сумі 18843,68грн., обовязок відшкодування якої позивач вважає наявним у митниці.

Крім того, позивач подав клопотання від 04.04.2017р. за вх.№2-1881/17 про визнання причин пропуску встановленого законом процесуального строку поновленим, де вказує, що вважає поважними причини пропуску ним строку для подачі позову до відповідача про відшкодування шкоди у вигляді безпідставної переплати пенсій з підстав того, що ним 25.04.2008р. до Одеського окружного адміністративного суду подавався позов, який ухвалою від 28.02.2011р. залишено без розгляду, 15.09.2011р. повторно подано позов до Одеського окружного адміністративного суду, який ухвалою суду від 08.11.2011р. залишено без розгляду. Подалі, поданий УПФ 27.12.2011р. позов про стягнення з митниці суми переплачених пенсій задоволено постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. у справі №1570/102/2012, але залишено без розгляду ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015р. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015р. скасовано, провадження по справі закрито на підставі ст.ст.155, 157 КАС України, так як спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та за субєктним складом сторін і сутністю спору підлягає розгляду господарськими судами. Одночасно, позивач вказує, що відповідно до Постанови Пленуму ВАСУ №8 від 20.05.2013р. „Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів до 14.02.2014р. справи за позовами про відшкодування сум надміру виплачених пенсій внаслідок подання страхувальником недостовірних даних належали до юрисдикції адміністративних судів. Постановою Пленуму ВАСУ №2 від 14.02.2014р. „Про внесення змін до Постанови Пленуму ВАСУ №8 від 20.05.2013р. „Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів п.п.16.2. і 24 виключено, в результаті чого, лише після 14.02.2014р. управління могло звернутись з даним позовом саме до господарського суду. Отже, з підстав того, що даний спір тривалий час перебував на розгляді в адміністративних судах, право звернення до господарського суду з даним позовом у позивача виникло лише 14.02.2014р., тобто, після вказаних змін та після винесення ВАСУ ухвали від 20.01.2016р.

19.04.2017р. за вх.№9199/17 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у звязку з відсутністю фінансування витрат на відрядження.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 14.03.2017р. за вх.№6007/17, де вказує, що управлінням пенсійного фонду отримано лист митниці про відкликання довідок 03.05.2007р., отже, перебіг позовної давності почався 03.05.2007р. Відповідач зазначає, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебіг позовної давності, так як і не перериває перебіг позовної давності подання позову з порушенням правил підвідомчості, отже, подання позивачем позовів до адміністративного суду не переривало строку позовної давності за вимогою, що є предметом даної господарської справи, у звязку з чим вважає пропущеним позивачем трирічний строк позовної давності та просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що не вбачає належних доказів та обґрунтувань поважності причин пропуску строку позовної давності для подання даного позову до суду. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача щодо подання недостовірних відомостей, оскільки відсутнє судове рішення про визнання таких дій митниці протиправними. Також, відповідач вказує, що вимога позивача про відшкодування шкоди за рахунок Одеської митниці ДФС не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, здійснюється державою за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів. Відповідач вказує, що він не є правонаступником Білгород-Дністровської митниці, так як згідно з наказом Державної митної служби №172 від 28.02.2007р. припинення Білгород-Дністровської митниці здійснюється шляхом приєднання її до Приморської митниці, яку ліквідовано без правонаступництва наказом Державної митної служби України №61 від 29.01.2008р.

Ухвалою суду від 14.03.2017р. відмовлено Одеській митниці ДФС у задоволенні клопотання від 14.03.2017р. за вх.№2-1443/17 про залучення до участі у справі іншого відповідача ГУДКСУ в Одеській області, залучено до участі у справі ГУДКСУ в Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

27.03.2017р. за вх.№7116/17 від ГУ ДКСУ в Одеській області надійшло пояснення, де третя особа вказує, що відповідач є самостійною юридичною особою та самостійно відповідає по своїм зобовязанням, а ГУ ДКСУ в Одеській області не несе відповідальність за зобовязаннями відповідача, прав та законних інтересів позивача не порушувало та не може нести відповідальність за дії інших органів, підприємств, установ та організацій.

Клопотання сторін про долучення документів до справи від 14.03.2017р. за вх.№6001/17, від 28.03.2017р. за вх.№7236/17, від 03.04.2017р. за вх.№7760/17 про витребування доказів від 30.03.2017р. за вх.№2-1783/17, про повернення оригіналів документів від 03.04.2017р. за вх.№7759/17, про відкладення розгляду справи від 05.04.2017р. за вх.№2-1903/17 були судом задоволені. При цьому, клопотання позивача від 05.04.2017р. за вх.№2-1903/17 в частині прохання про продовження строку розгляду справи судом задоволенню не підлягає, так як ухвалою суду від 28.03.2017р. судом продовжено строк розгляду справи на 15 днів, а повторне продовження строку розгляду справи положеннями ГПК України не передбачено.

Ухвалою суду від 28.03.2017р., за клопотанням сторін від 28.03.2017р. за вх.№2-1721/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, стирок розгляду справи продовжено до 22.04.2017р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

Білгород-Дністровське обєднане УПФУ Одеської області є правонаступником УПФУ в м.Білгород-Дністровський згідно Постанови КМУ №803 від 27.07.2011р. „Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України, Постанови Правління ПФУ №21-2 від 01.08.2011р. „Про заходи щодо припинення діяльності деяких управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, Постанови КМУ №1055 від 16.12.2015р. „Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України.

05.10.2006р. Білгород-Дністровська митниця надала до УПФУ у м. Білгород-Дністровський довідки №13/01-6648, №13/01-6646, №13/01-6652, №13/01-6647, №13/01-6650, №13/01-6653, №13/01-6645, №13/01-6651, №13/01-6649 стосовно пенсіонерів ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8 щодо здійснення перерахунку пенсій.

Як вбачається із поданих позивачем протоколів від 23.04.2007р. вищевказаним пенсіонерам було здійснено перерахунок пенсій.

Листом №13/01-3030 від 28.04.2007р. Білгород-Дністровська митниця відкликала довідки для перерахунку пенсій, як помилково надані, а саме: №13/01-6648 від 05.10.2006р. ОСОБА_5, №13/01-6646 від 05.10.2006р. ОСОБА_9, №13/01-6652 від 05.10.2006р. ОСОБА_7, №13/01-6647 від 05.10.2006р. ОСОБА_4, №13/01-6650 від 05.10.2006р. ОСОБА_6, №13/01-6653 від 05.10.2006р. ОСОБА_10, №13/01-6645 від 05.10.2006р. ОСОБА_11, №13/01-6651 від 05.10.2006р. ОСОБА_12, №13/01-6649 від 05.10.2006р. ОСОБА_8

Пенсіонерам ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8 у жовтні 2006р. звернулись до Білгород-Дністровського УПФУ із заявами про перерахунок пенсій.

Як вбачається із поданих позивачем протоколів від 23.04.2007р., розпоряджень №№126175, 126173, 122993, 125745, 126560, 126677 від 06.10.2006р., №№126173, 125935 від 11.04.2007р., №125935 від 13.10.2006р., №№122993, 125745, 126560, 126677 від 20.04.2007р., вищевказаним громадянам проведено перерахунок пенсій, які заплановано виплатити протягом 4 місяців 2007р.

На підтвердження суми переплати по перерахованим пенсіям позивач подав до справи розрахунки переплати пенсії, виписки по особовим рахункам пенсіонерів від 07.03.2017р.

19.04.2017р. за вх.№9118/17 до суду від ПАТ „ОСОБА_13 ОСОБА_2 надійшов лист, в якому зазначено, що у банку на імя ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 відкрито рахунки, однак, за період з 01.01.2006р. по 01.05.2007р. рух кощтів по ним не відбувався.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені Білгород-Дністровським обєднаним УПФУ в Одеській області позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 18843,68грн. шкоди, заподіяної внаслідок надання недостовірних відомостей правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступні положення законодавства.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Породжуючи настання цивільних прав та обовязків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного звязку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний звязок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) звязку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення шкоди як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності такої шкоди та обґрунтованості її розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що обєктивною стороною правопорушення є наявність шкоди в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобовязання, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника та шкодою. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобовязань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Положення ст.81 Закону України „Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991р. (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Приписи ст.101 Закону України „Про пенсійне забезпечення визначають, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно ч.1 ст.50 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Таким чином, як встановлено судом вище, в управлінні на обліку перебувають колишні працівники Білгород-Дністровської митниці, яким призначено пенсії згідно Закону України „Про державну службу, по яким митницею було 05.10.2006р. надано до органу ПФУ довідки для здійснення перерахунку пенсії, на підставі яких пенсійним фондом здійснено перерахунок пенсій та виплачено їх у першому півріччі 2007р. Однак, листом від 28.04.2007р. №13/01-3030, отриманим 03.05.2007р., Білгород-Дністровська митниця відкликала раніше надані довідки для перерахунку пенсій, як помилково надані, у звязку з чим за вини митниці виникла переплата пенсій у загальній сумі 18843,68грн.

Одночасно, суд не приймає заперечення відповідача про те, що Одеська митниця ДФС не є правлонаступником Білгород-Дністровської митниці, так як таке визначено листом Державної митної служби України №14/1-3244 від 01.11.2011р., та вбачається із наказів Державної митної служби №172 від 28.02.2007р. „Про припинення Білгород-Дністровської митниці та зміну зон діяльності деяких митниць, №61 від 29.01.2008р., №804 від 23.07.2008р., №1218 від 14.10.2010р., Постанови КМУ №311 від 28.04.2007р. „Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України.

Отже, за даним позовом про відшкодування вартості сум переплати пенсій внаслідок подання невірних відомостей, має відповідати саме Одеська митниця ДФС.

Відповідачем було заявлено у відзиві на позов клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, із посиланням на те, що він розпочався із отриманням Управлінням пенсійного фонду листа митниці про відкликання довідок 03.05.2007р. та сплив до подачі пенсійним органом даного позову.

У позові та клопотанні від 04.04.2017р. за вх.№2-1881/17 позивач виклав прохання до суду про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності за вимогами у даному господарському спорі.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.256, ч.1 ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України).

За положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ч.1 ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.267 ЦК України).

Відповідно до п.4.4.2. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК України. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК України) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ. З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Згідно п.4.4.3. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів з огляду на вимоги частини першої статті 265 ЦК України залишення господарським судом позову без розгляду з підстав, зазначених у частині першій статті 81 ГПК України, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто, перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку. Але якщо ухвалу про залишення позову без розгляду буде скасовано з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то перебіг позовної давності вважатиметься зупиненим з моменту подання позовної заяви.

З врахуванням того, що згідно Постанови Пленуму ВАСУ №8 від 20.05.2013р. „Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів справи за позовами про відшкодування сум надміру виплачених пенсій внаслідок подання страхувальником недостовірних даних належали до юрисдикції адміністративних судів позивач правомірно вживав заходів до судового захисту власних порушених прав у адміністративному порядку, та судовий розгляд першою, апеляційною та касаційною інстанцією адміністративної юрисдикції позовних вимог ПФУ до митних органів тривав до винесення ВАСУ ухвали від 20.01.2016р. про залишення адміністративного позову без розгляду внаслідок непідсудності такого спору адміністративним судам, так як Постановою Пленуму ВАСУ №2 від 14.02.2014р. „Про внесення змін до Постанови Пленуму ВАСУ №8 від 20.05.2013р. „Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів виключено положення стосовно поширення адміністративної юрисдикції на визначені правовідносини.

З підстав чого, з врахуванням зміни правової позиції вищої судової інстанції у відношенні підсудності даного господарського спору, вжиття позивачем заходів щодо відновлення своїх порушених прав, суд констатує про сплив строку позовної давності у даних спірних правовідносинах 05.05.2010р., але одночасно, визнає поважними причини пропуску позивачем такого строку та у звязку з цим вважає, що порушене відповідачем право підлягає судовому захисту в рамках даної господарської справи.

Враховуючи встановлення судом обставин заподіяння митним органом, шляхом подання недостовірних відомостей, шкоди у розмірі надміру виплачених пенсій в сумі 18843,68грн., позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18843,68грн. шкоди, заподіяної внаслідок надання недостовірних відомостей, підлягають судом задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд повністю задовольняє позовні вимоги, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає 18843,68грн. шкоди.

Згідно ст.49 ГПК України, з врахуванням того, що внаслідок п.18 ч.1 ст.5 Закону України „Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору та за подання даного позову судовий збір не сплачував, судовий збір в сумі 1600грн. підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов Білгород-Дністровського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повністю.

2. Стягнути з Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара,21, корпус А, код 39441717) на користь Білгород-Дністровського обєднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.Єврейська,28, код 37893980) 18843 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 68коп. шкоди.

3. Стягнути з Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара,21, корпус А, код 39441717) до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Одержувач: УДК у м. Одесі/Приморський район, Код ЄДРПОУ 38016923, ОСОБА_13 одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030101, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код 26255795) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук