Рішення № 66116147, 20.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р.Справа № 916/88/17За позовом: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлд ОСОБА_1»

про стягнення 881 471,99грн.

Суддя Власова С.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, згідно довіреності №171 від 29.12.2016р.;

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 20.04.2017р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, згідно довіреності №171 від 29.12.2016р.;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: про стягнення з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 на користь ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ 753 789,36грн. основного боргу, 81 319,80грн. пені за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р., 8 702,03грн. три проценти річних за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р., 37 660,80грн. інфляційних втрат за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2017р. (суддя Степанова Л.В.) порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області ОСОБА_3 від 28.02.2017р. №242, у звязку із перебуванням судді Степанової Л.В. на тривалому лікарняному з 27.02.2017р. призначено автоматичний розподіл справи, за результатами якого визначено наступний склад суду: суддя Власова С.Г. З підстав викладеного ухвалою суду від 01.03.2017р. справу прийнято до провадження визначеним складом суду.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 на користь ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ 753 789,36грн. основного боргу, 25 861,59грн. пені, 2755,68грн. три проценти річних, 14 385,12грн. інфляційних втрат.

28.03.2017р. за вх.№2-1713/17 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, в якій просить суд стягнути з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 753 789,36грн. основного боргу, 81 319,80грн. пені, 8 702,03грн. три проценти річних, 37 660,80грн. інфляційних втрат, яка прийнята судом до розгляду.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.02.2016р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт та ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 було укладено договір про перевантаження експортних вантажів №50/Э, за умовами якого позивач надавав послуги вивантаження із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом „вагон/автотранспорт - склад, завезену відповідачем, у погоджених з позивачем обємах, кількість вантажу, виділяв складську площу для зберігання вантажу відповідача, документально оформляв приймання і видачу експортного лісу круглого. Позивачем відповідачу по факту надання послуг було виставлено рахунки, які відповідачем оплачені не були. На суму наявної заборгованості позивачем нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, своїм правом на захист не скористався, про місце та дату судових засідань був повідомлений належним чином, про поважність причин незявлення суд не повідомив, витребувані судом документи на надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст.75 ГПК України.

Клопотання відповідача від 02.02.2017р. за вх.№2519/17, від 14.03.2017р. за вх.№5914/17 про відкладення розгляду справи були судом задоволені.

Клопотання позивача про долучення документів до справи від 30.03.2017р. за вх.№7544/17, про не здійснення технічної фіксації судового процесу від 30.03.2017р. за вх.№7549/17 були судом задоволені.

Клопотання відповідача від 20.04.2017р. за вх.№9232/17 про відкладення розгляду справи судом не задовольняється, з огляду на відсутність доказів перебування представника відповідача в іншому судовому засіданні та необхідності прийняття участі у вказаному судовому засіданні. Крім того суд зазначає, що розгляд справи за клопотанням відповідача неодноразово відкладався, ухвали про відкладення розгляду справи відповідачем отримувалися, документи витребувані судом та подані позивачем є достатніми для розгляду справи по суті та прийняття у ній рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

На виконання Закону Украйни «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» з 26.09.2016р. перейменовано у Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

01.02.2016р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт та ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 було укладено договір №50/Э, за умовами якого порт вивантажує із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом „вагон/автотранспорт - склад, завезену клієнтом, у погоджених з портом обємах, кількість вантажу, виділяє складську площу для зберігання вантажу клієнта та документально оформляє експортний ліс круглий, а клієнт планує до завезення 180000 тонн лісу круглого та зобовязується оплатити надані йому портом послуги в погодженому порядку (п. 1.1. договору).

У п.п.3.1., 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. договору №50/Э від 01.02.2016р. сторони визначили, що клієнт сплачує послуги порту за діючими у порту вільними тарифами, у тому числі вартість вивантаження вантажу із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом „вагон/автотранспорт склад за ставкою 3.5 дол. США за кожну тонну переробленого експортного лісу чорного; вартість зберігання вантажу в порту за вільними тарифами порту, а саме за кожну добу з 1 по 60 добу 0,08 грн./тонну, за кожну добу з 61 й далі 0,39 грн./тонну; вартість транспортно-експедиторського обслуговування, що здійснюється портом, за вільними тарифами, а саме 0,09 дол. США за кожну тонну переробленого вантажу.

Відповідно до п.п.3.4., 3.5. договору на підставі акта наданих послуг портом формується рахунок та акт приймання-здачі наданих послуг протягом 8 діб після надання портом послуг. Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх наданих за договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання портом послуг на користь клієнта. Прийом-передача акту для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі предявлених рахунків. Клієнт зобовязаний не пізніше 8-го дня після надання портом послуг направити до порту уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг та повернути порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту. У разі невиконання клієнтом зазначених зобовязань акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного клієнтом. При цьому, у разі неотримання клієнтом за його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту надсилається портом на адресу клієнта рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення. Клієнт зобовязаний провести оплату отриманих послуг протягом 10 банківських днів з моменту надання портом послуг. Фактичною датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок порту.

Згідно п.п. 6.1., 6.6. договору у випадку порушення зобовязання, що виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, визначену даним договором і діючим в Україні законодавством. За порушення строків оплати, вантажовласник оплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За умовами п.7.1. договору №50/Э від 01.02.2016р. сторони визначили, що договір набуває чинності з 01.02.2016р. та діє до 31.12.2016р.

Сторонами до договору про перевантаження експортних вантажів №50/Э від 01.02.2016р. підписано додаткові угоди від 29.08.2016р., від 02.09.2016р., від 06.09.2016р., від 23.09.2016р.

На виконання умов договору, протягом 25 вересня - 25 листопада 2016року позивач надавав відповідачу послуги з вивантаження із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом „вагон/автотранспорт - склад, завезену вантажовласником, у погоджених з портом обємах, кількість вантажу, виділяв складську площу для зберігання вантажу вантажовласника, документально оформляв приймання і видачу експортного лісу круглого, що підтверджуються актами здачі-прийняття робіт №Э/10127 від 25.09.2016р., №Э/10302 від 30.09.2016р., №Э/10303 від 30.09.2016р., №Э/10575 від 30.09.2016р., №Э/11077 від 26.10.2016р., №Э/11078 від 26.10.2016р., №Э/10978 від 21.10.2016р., №Э/11530 від 31.10.2016р., №Э/10464Р від 31.10.2016р., №Э/10977Р від 31.10.2016р., №Э/11531 від 31.10.2016р., №Э/11662 від 08.11.2016р., №Э/11874 від 11.11.2016р., №Э/11873 від 16.11.2016р., №Э/12188 від 23.11.2016р., №Э/12184 від 25.11.2016р., №Э/12185 від 25.11.2016р., які були отримані відповідачем наручно відповідно 03.10.2016р., 10.10.2016р., 17.10.2016р., 25.10.2016р., 31.10.2016р., 14.11.2016р. та 30.11.2016р., що вбачається із реєстру видачі рахунків.

За період з 25 вересня 2016 року по 25 листопада 2016 року (включно) сума належної до сплати відповідачем позивачу основної заборгованості становила 753 789,36грн., що підтверджується рахунками на оплату №Э/10127 від 25.09.2016р. на суму 88 024,15грн., №Э/10302 від 30.09.2016р. на суму 29 024,15грн., №Э/10303 від 30.09.2016р. на суму 37 087,14грн., №Э/10575 від 30.09.2016р. на суму 17 305,02грн., №Э/11077 від 26.10.2016р. на суму 28 252,51грн., №Э/11078 від 26.10.2016р. на суму 1967,08грн., №Э/10978 від 21.10.2016р. на суму 2798,22грн., №Э/11530 від 31.10.2016р. на суму 34 609,02грн., №Э/10464Р від 31.10.2016р. на суму 30 264,61грн., №Э/10977Р від 31.10.2016р. на суму 292 659,56грн., №Э/11531 від 31.10.2016р. на суму 97 790,63грн., №Э/11662 від 08.11.2016р. на суму 1713,86грн., №Э/11874 від 11.11.2016р. на суму 1822,06грн., №Э/11873 від 16.11.2016р. на суму 65 636,42грн., №Э/12188 від 23.11.2016р. на суму 582,74грн., №Э/12184 від 25.11.2016р. на суму 659,88грн., №Э/12185 від 25.11.2016р. на суму 23 592,31грн., поясненнями, розрахунками позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, листом від 16.02.2017р. за вих.№179 відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 753 789,36грн. та зобовязується розпочати роботу на складському майданчику №18 ДП „МТП „Чорноморськ та при наявності коштів з наступного місяця від початку робіт сплачувати щомісяця борг на протязі пяти місяців до повного погашення заборгованості.

На підтвердження існування заборгованості в сумі 753 789,36грн. за договором №50/Э від 01.02.2016р. позивачем відповідачеві направлявся акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.03.2017., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.03.2017р. та платіжним дорученням №3000256613 від 28.03.2017р., однак, доказів підписання ТОВ «Ворлд ОСОБА_1» зазначеного акту до матеріалів справи не подано.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 753 789,36грн. заборгованості за надані послуги правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У п.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, зазначено Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом мало місце укладення між ДП „Іллічівський морський торговельний порт та ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 договору про перевантаження експортних вантажів №50/Э від 01.02.2016р. та додаткових угод до нього, якими сторони погодили між собою всі умови, що необхідні для укладання договору про надання послуг, а також сторонами були вчинені дії, спрямовані на його реальне виконання, а саме, позивач надавав послуги щодо прийому, зберігання та видачі порожніх контейнерів та навантажених контейнерів, видачі вантажу (ліс круглий), надано послуги щодо обробки вантажів силами та засобами вантажовласника на території 4-го терміналу позивача за заявками ТОВ «Ворлд ОСОБА_1». Відповідач в свою чергу за надані послуги не розрахувався.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 81 319,80грн. пені за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та дотриманням шестимісячного строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України. Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що пеню обраховано вірно, у звязку з чим позовна вимога про стягнення з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 81 319,80грн. пені за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р. підлягає судом задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 702,03грн. три проценти річних за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р. та 37 660,80грн. інфляційних втрат за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, зроблених позивачем, суд встановив, що їх обрахоно вірно, у звязку з чим позовна вимога про стягнення з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 8 702,03грн. три проценти річних за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р., 37 660,80грн. інфляційних втрат за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р. підлягає судом задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

В ході розгляду справи будь яких доказів або фактичних даних на яких ґрунтуються будь які заперечення відповідача, господарському суду у визначеному законом порядку не надано.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ, внаслідок чого стягненню з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 підлягає 753 789,36грн. основного боргу, 81 319,80грн. пені за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р., 8 702,03грн. три проценти річних за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р., 37 660,80грн. інфляційних втрат за період з 08.10.2016р. по 29.03.2017р.

Згідно ст.49 ГПК України витрати позивача, понесені на сплату судового збору за розгляд судом даної справи в сумі 13 222,08грн., відшкодовуються платнику у повному обсязі за рахунок відповідача.

Неявка відповідача в судові засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 20.04.2017р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, та витязі з ЄДРЮФОП. Крім того, відповідач був повідомлений про судові засідання, призначені на 02.02.2017р., на 14.03.2017р. та на 20.04.2017р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 20.01.2017р. за вх.№2428/17, від 22.03.2017р. за вх.№10705/17 та від 13.04.2017р. за вх.№14005/17, тому суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлд ОСОБА_1» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, офіс 2/65Н, код ЄДРПОУ 35749566) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці 6, код 01125672) 753 789 (сімсот пятдесят три тисячі сімсот вісімдесят девять) грн. 36 коп. заборгованості, 81 319 (вісімдесят одну тисячу триста девятнадцять) грн. 80 коп. пені, 8 702 (вісім тисяч сімсот дві) грн. 03 коп. три проценти річних, 37 660 (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 13 222 (тринадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 08 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 21 квітня 2017 р.

Суддя С.Г. Власова