Рішення № 66115764, 27.03.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2017 р. Справа № 911/509/17

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів", м. Сквира,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Стандарт",

м. Бориспіль,

про стягнення 94 191,15 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.12.2016 № 46;

від відповідача:не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів", м. Сквира, звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Стандарт", м. Бориспіль про стягнення 94191,15 грн. заборгованості, яка складається з 80 420,90 грн. основного боргу та 13 770,25 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.07.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Стандарт" (покупець) укладено договір №08/07/2015, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продовольчі товари, надалі - товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його за умовами даного договору. Асортимент, ціна та кількість товару узгоджується сторонами на кожну конкретну партію і зазначається в товарних накладних.

Позивач твердить, що в рамках договору від 08.07.2015 поставив відповідачу товар всього на суму 438 800,02 грн., відповідач в свою чергу зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, а саме сплатив позивачу 358 379,12 грн. На підставі наведеного, позивач зазначає, що станом на 06.02.2017 заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Стандарт" становить 80 420,90 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховану у звязку із простроченням грошового зобовязання передбачену договором від 08.07.2015 пеню у розмірі 13 770,25 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/509/17 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.03.2017.

13.03.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Стандарт" до господарського суду Київської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №911/509/17.

13.03.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" до господарського суду Київської області надійшла заява про зменшення суми позовних вимог №149 від 10.03.2017, в якій позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Стандарт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" основний борг в сумі 75 420,90 грн., пеню в сумі 13 770,25 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 600, 00 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2017 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначено, що справа розглядатиметься в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви від 10.03.2017 №149 товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Стандарт" 89 191,15 грн. заборгованості, яка складається з: 75 420,90 грн. основної заборгованості, 13 770,25 грн. пені; розгляд справи №911/509/17 відкладено на 27.03.2017.

В судове засідання 27.03.2017 з'явився представник позивача, в усних поясненнях позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.03.2017 №149 підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В судове засідання 27.03.2017 представник відповідача повторно не з'явився, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Як свідчать залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштовх відправлень, копію ухвали про порушення провадження від 21.02.2017 відповідач отримав 24.02.2017, а копію ухвали про відкладення розгляду справи №911509/17 від 13.03.2017 відповідач отримав 22.03.2017.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів", м. Сквира, (далі - ТОВ "Сквирський комбінат хлібопродуктів") до товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Стандарт", м. Бориспіль (далі - ТОВ "Фуд Стандарт"), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обовязків сторін у справі є укладений 08.07.2015 між ТОВ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" (продавець) та ТОВ "Фуд Стандарт" (покупець) договір №08/07/2015, відповідно до умов якого:

- продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське розпорядження) покупця продовольчі товари, надалі - товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його за умовами даного договору. Асортимент, ціна та кількість товару узгоджується сторонами на кожну конкретну партію і зазначається в товарних накладних (пункт 1.1 договору);

- замовлення на поставку кожної партії товару, узгоджується обома сторонами за асортиментом, ціною та кількістю поставки і подається не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку наступного календарного місяця. Узгоджене замовлення є підставою для виставлення рахунку на оплату та формування накладної на відпуск товару (пункт 3.2 договору);

- датою поставки товару та переходу права власності є дата підписання накладної на товар представниками сторін (пункт 3.3 договору);

- розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом оплати 100% вартості товару на розрахунковий рахунок (або готівкою в касу) продавця протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу продавця (пункт 5.1 договору);

- в разі затримки оплати товару згідно виставленого продавцем рахунку покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплаченої частини товару (пункт 8.2 договору);

- даний договір діє з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2016 (пункт 9.1 договору);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за тридцять календарних днів до закінчення його дії, він вважається продовженим на термін до кінця наступного року і на тих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 9.2 договору);

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач твердив, що протягом дії договору №08/07/2015 від 08.07.2015 поставив відповідачу товар на загальну суму 438 800,02 грн., про що свідчать копії підписаних повноважними представниками та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних, а саме: видаткова накладна №3858 від 21.07.2015 на суму 29 398,12 грн.; видаткова накладна №4350 від 28.08.2015 на суму 16 038,00 грн.; видаткова накладна №4746 від 14.09.2015 на суму 10 080, 00 грн.; видаткова накладна №4790 від 15.09.2015 на суму 25 200,00 грн.; видаткова накладна №5276 від 29.09.2015 на суму 25 800,00 грн.; видаткова накладна №6251 від 30.10.2015 на суму 25 800,00 грн.; видаткова накладна №7387 від 11.12.2015 на суму 29 100,00 грн.; видаткова накладна №597 від 01.02.2016 на суму 11 760,00 грн.; видаткова накладна №1007 від 15.02.2016 на суму 6 480,00 грн.; видаткова накладна №1235 від 23.02.2016 на суму 13 920,00 грн.; видаткова накладна №1554 від 05.03.2016 на суму 13 920, 00 грн.; видаткова накладна №2128 від 19.03.2016 на суму 33 300,00 грн.; видаткова накладна №2815 від 21.04.2016 на суму 20 079,90 грн.; видаткова накладна №3329 від 18.05.2016 на суму 20 160,00 грн.; видаткова накладна №4300 від 01.07.2016 на суму 11 280,00 грн.; видаткова накладна №4518 від 11.07.2016 на суму 2 304,00 грн.; видаткова накладна №4800 від 28.07.2016 на суму 11 520,00 грн.; видаткова накладна №4902 від 04.08.2016 на суму 11 520,00 грн.; видаткова накладна 5070 від 17.08.2016 на суму 7 680,00 грн.; видаткова накладна №5284 від 25.08.2016 на суму 11 520,00 грн.; видаткова накладна №5642 від 08.09.2016 на суму 23 040,00 грн.; видаткова накладна №6091 від 22.09.2016 на суму 30 480,00 грн.; видаткова накладна №6529 від 05.10.2016 на суму 36 900,00 грн.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, мають найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір від 08.07.2015 №08/07/2015, та інші необхідні реквізити та прийшов до висновку, що вони відповідають вимогам зазначеного закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Також, позивачем надано суду копії банківських виписок за 04.09.2015, 11.09.2015, 29.10.2015, 26.11.2015, 04.12.2015, 21.12.2015, 25.12.2015, 19.01.2016, 28.01.2016, 09.02.2016, 12.02.2016, 19.02.2016, 22.02.2016, 14.03.2016, 16.03.2016, 25.03.2016, 08.04.2016, 15.04.2016, 20.04.2016, 03.06.2016, 23.06.2016, 30.06.2016, 04.07.2016, 05.08.2016, 19.08.2016, 16.09.2016, 21.09.2016, 30.09.2016, 17.11.2016, 24.02.2017, з яких вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару, всього на суму 363 379,12 грн.

Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи та здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару складає 438 800,02 грн. (загальна вартість поставленого товару) 363 379,12 грн. (часткова оплата) = 75 420,90 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин обовязок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Суд двічі ухвалами від 21.02.2017 та від 13.03.2017 зобовязував відповідача подати суду документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за видатковими накладними згідно Договору. Відповідач доказів належного виконання своїх зобовязань за Договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доказів предявлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару, суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом оплати 100% вартості товару на розрахунковий рахунок (або готівкою в касу) продавця протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару із складу продавця.

За таких обставин, суд встановив, що строк оплати заборгованості за отриманий від позивача товар є таким, що настав.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 75 420,90 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 13 770,25 грн. Щодо зазначеної вимоги суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Сторони в розділі 8 договору погодили, що у разі затримки оплати товару згідно виставленого продавцем рахунку покупець виплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченої частини товару.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобовязання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати (по кожній накладній окремо) та припинитися або в день виконання грошового зобовязання або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобовязання перед позивачем;

- строк та порядок оплати товару, встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобовязання, визначені пунктом 8.2 Договору та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", а також встановлені постановами Правління НБУ "Про регулювання грошово-кредитного ринку" розміри облікової ставки НБУ;

-встановлений судом належний строк оплати за видатковими накладними;

суд самостійно здійснив повторний розрахунок пені та встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 8 073,01 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 13 770,25 грн., відтак вказані вимоги підлягають задоволенню частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" частково, приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Стандарт" 75 420,90 грн. основного боргу та 8 073,01 грн. пені.

Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд, у відповідності до частини другої статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі покладає на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, , суд

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Стандарт" (08302, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Січнева, будинок 1, ідентифікаційний код 38792944)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Київська, будинок 25, ідентифікаційний код 00954544)

75 420,90 грн. (сімдесят п'ять тисяч чотириста двадцять гривень дев'яносто копійок) основного боргу,

8 073,01 грн. (вісім тисяч сімдесят три гривні одна копійка) пені,

1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 21.04.2017

Суддя О.В. Конюх