Рішення № 66115403, 11.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017Справа №910/2188/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Пром"

до Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Південний"

про повернення банківської гарантії на суму 207 385, 00 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Салівон Д.О. представник за довіреністю;

від відповідача:Ніколова В.М. представник за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Пром" до Міністерства оборони України про повернення банківської гарантії на суму 207 385,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/2188/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» та призначено розгляд справи на 14.03.2017.

06.03.2017 та 10.03.2017 позивачем подавалися до суду додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 14.03.2017 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 14.03.2017 у зв'язку із неявкою третьої особи розгляд справи відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 28.03.2017.

Ухвалою суду від 28.03.2017 в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11.04.2017.

31.03.2017 через відділ діловодства (канцелярію) представник відповідача надав суду додаткові пояснення по справі.

04.04.2017 через відділ діловодства (канцелярію) представник позивача долучив документи до матеріалів справи.

Разом з позовною заявою позивачем подане клопотання про забезпечення позову.

Суд, розглянувши вказане клопотання, відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначене клопотання суд визнав клопотання позивача про забезпечення позову таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення первісного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Третя особа письмових пояснень по справі не надала, свого представника в засідання суду не направила.

У судовому засіданні 11.04.2017 відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ:

22.11.2016 між Міністерством оборони України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Август Пром", як постачальником, було укладено Договір №286/1/16/28 про постачання для державних потреб засобів змащувальних; присадок; речовин антифризних готових (чисті хімічні речовини та різноманітна хімічна продукція), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати у 2016 році засоби змащувальні; присадки; речовини антифризні готові (чисті хімічні речовини та різноманітна хімічна продукція) (лот 2 - рідина Тосол А-40 або еквівалент, а саме еквівалент рідина охолоджуюча TEMOL Tosol А-40) , для техніки спеціального призначення далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно із Специфікацією.

Найменування продукції, її кількість, вартість, а також строк постачання (до 20.12.2016 включно) визначені у Специфікації.

Одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, Центри забезпечення пальним (далі - одержувачі замовника), згідно з рознарядками Міністерства оборони України (п.2.2. договору), постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України (п.5.2. договору).

Рознарядкою до Договору (додаток №12.2) визначено, що позивач зобов'язується включно до 20.12.2016 поставити рідини Tosol A-40, а саме рідини охолоджуючої TEMOL Tosol А-40 за ТУ У 20.5-30858281-009.2016 на адресу відповідача: Військова частина А2110 (м. Нікополь, Дніпропетровська обл., вул. Карла Лібкнехта,169) та військова частина А3476 (Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с. Костянтинівка).

Згідно п. 5.5. Договору договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу. Згідно п. 6.3.1. постачальник зобов'язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором.

У п. 11.1 договору зазначено, що постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору (банківська гарантія від 18.11.2016 № 16-62878 видана АБ "Південний" на суму 207 385, 00 грн.).

Пунктом 11.1.1 договору сторони погодили, що замовник зобов'язується повернути постачальнику забезпечення виконання договору не пізніше 5-ти банківських днів після документального підтвердження належного виконання зобов'язань за якістю та постачання продукції не менше 99% від загального обсягу за договором.

Підставою для повернення забезпечення виконання цього договору є виконання постачальником всіх умов договору у визначені строки (терміни) (п.11.1.2.), якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього договору, або поставлено продукції менше 99% від загального обсягу та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання договору не повертається (п.11.1.3).

Факт поставки позивач підтверджує наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 06.12.2016 № 399, від 08.12.2016 № 402, від 09.12.2016 № 403, від 12.12.2016 № 405, від 13.12.2016 № 415, від 15.12.2016 № 418, від 19.12.2016 № 430, від 20.12.2016 № 447, від 20.12.2016 № 448.

Однак, як стверджує позивач, 12.01.2017 Міністерство оборони України звернулося до Акціонерного Банку "Південний" із вимогою № 286/8/164 про перерахування грошових коштів у сумі 207 385, 00 грн., які є сумою банківської гарантії №16-62878 від 18.11.2016. Свою вимогу Міністерство оборони України обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Август Пром" прострочило постачання продукції у встановлений строк до 20.12.2016, а саме: пальне у кількості 22 638 тон поставлене 21.12.2016, що підтверджується наданим відповідачем актом приймання №166 від 21.12.2016 та пальне у кількості 15 710 тон поставлено 22.12.2016, що підтверджується актом приймання №165 від 22.12.2016.

В свою чергу позивач вважає, що підстави для стягнення гарантії відсутні, а відтак Міністерство оборони України зобов'язано повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Август Пром" забезпечення виконання договору.

Позивач звернувся з вимогами про зобов'язання відповідача повернути йому банківську гарантію № 16-62878 від 18.11.2016, видану ПАТ Акціонерний Банк «Південний» на суму 207385,00 грн., позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 20.12.2016 виконав 99, 56% (199, 121 тонн) поставок від загального обсягу за договором (200 тонн), що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, посилається на ст. 200 ГК України, ст. 563,565, 526, 530 ЦК України та пункт 11.1.1. договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зі змісту гарантії № 16-62878 від 18.11.2016 слідує, що Акціонерний банк «Південний» безумовно та безвідклично зобов'язується виплатити бенефіціару (Міністерству оборони України) будь - яку суму, що не перевищує 297385,00 грн. після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується про те, що принципал (позивач) не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов'язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до договору.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт порушення його права відповідачем та надати відповідні докази.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В якості доказів постачання продукції в строк указаний в договорі позивачем надані товарно - транспортні накладні № 617, 618 від 20.12.2016, за якими відбувалось відвантаження продукції на адресу одержувача замовника - в/ч А2110.

Вказані накладні не підтверджують постачання на адресу одержувача продукції саме 20.12.2016, оскільки це є дата оформлення товарно - транспортної накладної (навантаження вантажу в пункті навантаження), а не дата розвантаження в пункті доставки.

Наданими до матеріалів справи відповідачем актами приймання № 165 та № 166, а також перепустками ввезення військового майна на територію військової частини № 1178, № 1183 підтверджено, що продукція поставлена одержувачу замовника за накладними № № 617, 618 відбулась відповідно 21.12.2016 та 22.12.2016, тобто з простроченням на 1 та 2 дні.

З умов Договору вбачається, що строк виконання зобов'язання настав 20.12.2016, відтак прострочення товару тривало з 20.12.2016 по 21.12.2016 та з 20.12.2016 по 22.12.2016.

Пунктом 11.1.3 Договору передбачено, якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього Договору, або постачено продукції менше 99% від загального обсягу та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання Договору не повертається.

Всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України, позивачем не надано належних доказів, які підтверджують поставку товару у визначені договором строки та не доведено обов'язок відповідача повернути позивачу банківську гарантію від 18.11.2016 №16-62878, видану ПАТ Акціонерний банк "Південний".

Суд зазначає, що відповідно до положень п.11.1.1. договору постачальнику належить до повернення у випадку належного виконання умов Договору грошова сума у розмірі 5% від суми Договору, а не банківська гарантія від 18.11.2016 №16-62878, як правочин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання Міністерства оборони України вчинити дії з повернення позивачу банківської гарантії від 18.11.2016 №16-62878, виданої ПАТ Акціонерний банк "Південний" на суму 207 385, 00 грн.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.04.2017

Суддя О.М. Ярмак