Рішення № 66115379, 20.04.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/25/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017 Справа № 908/571/17

за позовом публічного акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго (69006, місто Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20)

до відповідача комунального підприємства Підприємство комунальної власності Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376)

про стягнення 15989,46 грн.

Суддя Федорова О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №295 від 26.12.2016р.;

від відповідача: не зявився.

СУТНІСТЬ СПОРУ

До господарського суду Запорізької області 21.03.2017 року звернувся позивач публічне акціонерне товариство ДТЕК Дніпроенерго з позовною заявою до відповідача комунального підприємства Підприємство комунальної власності Енергодарської міської ради про стягнення за договором №З 29 на транспортування технічної води для полива зелених насаджень, на технологічні нужди від 28.05.2012р. (в редакції додаткової угоди №4 від 02.09.2013р.) заборгованості в розмірі 15989,46 грн., з яких: 12624,61 грн. сума основного боргу, 1981,45 грн. пеня, 212,99 грн. 3% річних, 1170,41 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення зобовязань за договором №З 29 від 28.05.2012р. в редакції додаткової угоди №4 від 02.09.2013р. відповідач не оплатив послуги з транспортування технічної води, у звязку з чим виникла заборгованість в розмірі 12624,61 грн. за період з липня 2016р. по вересень 2016р. Також позивач просить стягнути нараховані на суму боргу пеню за період з 28.07.2016р. по 14.03.2017р. в розмірі 1981,45 грн., 3% річних 212,99 грн. та інфляційні 1170,41 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 193, 222, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 527, 546, 551, 625 Цивільного кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/571/17 призначено до розгляду судді Федоровій О.В.

Ухвалою суду від 22.03.2017 року порушено провадження у справі №908/571/17, присвоєно справі номер провадження 28/25/17, судове засідання призначене на 11.04.2017 року. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобовязав сторін надати документи для всебічного та повного зясування фактичних обставин справи.

В судовому засіданні 11.04.2017р. оголошено перерву до 20.04.2017р. на підставі усного клопотання відповідача для надання можливості подати заперечення на позовну заяву та документальні докази в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що розгляд справи можливий за наявними у справі матеріалами без присутності представника відповідача.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та закінчений в судовому засіданні 20.04.2017р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився. Про час та місце судового засідання відповідач був обізнаний, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.04.2017р., відповідно до якого представник відповідача брав участь у даному судовому засіданні та був повідомлений про час і місце наступного судового засідання.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» (виконавець, позивач у справі) та комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (Абонент, відповідач у справі) 28.05.2012р. уклали договір на транспортування технічної води №З 29 (надалі договір).

Додатковою угодою №4 від 02.09.2013р. до договору №З 29 на транспортування технічної води сторони внесли зміни в назву договору та виклали її в наступній редакції: «Договір №З 29 на транспортування технічної води для полива зелених насаджень, на технологічні нужди» (п. 2 додаткової угоди №4 від 02.09.2013р.).

Відповідно до п. 1 договору виконавець бере на себе зобовязання надавати абоненту послуги з транспортування технічної води, а абонент бере на себе зобовязання своєчасно оплачувати надані йому послуги за затвердженими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.1 договору з урахуванням додаткової угоди від 27.05.2016р. встановлено, що виконавець зобовязується транспортувати абоненту технічну воду у обсязі встановленого ліміту (додаток 1в до цього договору).

Пунктом 5.1 договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 08.08.2012р. визначено, що обсяг технічної води, що відпускається абоненту, визначається наступним шляхом: від обсягу технічної води, який визначається відповідно до показань приладу обліку, який розташований на насосній станції III підйому (територія ДТЕК Запорізька ТЕС), вираховується 0.5% (на полив зелених насаджень території готелю «Енергодар»).

Відповідно до п. 5.2 та 5.3 договору з урахуванням додаткової угоди від 27.05.2016р. до початку надання послуг представники сторін складаються «Акт впровадження в експлуатацію водовимірювального приладу». За відсутністю водовимірювальних приладів обсяг технічної води, яка транспортується абоненту, визначається розрахунковим шляхом (Додаток 2в до цього договору).

Порядок розрахунків за договором визначено в розділі 6 договору з урахуванням додаткової угоди від 27.05.2016р., відповідно до якого вартість послуг, що надаються виконавцем, на момент укладання договору, згідно з встановленими тарифами складає: транспортування 1м.куб. технічної води 0,16 грн., у т.ч. 0,03 грн. ПДВ. Орієнтована сума договору на момент укладання додаткової угоди складає 170986,30 грн., у т.ч. ПДВ 28497,72 грн. (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Основним документом для обліку та оплати є «Акт про надання послуг».

Пунктом 6.5 договору визначено, що виконавець щомісячно направляє абоненту «Акт про надання послуг» в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Абонент має право одержати «Акт про надання послуг» у виконавця до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою отримання акта вважається:

-у випадку вручення акту уповноваженому представнику абонента під розпис в журналі дата, зазначена у журналі;

-у разі надіслання рекомендованим листом дата, зазначена у фінансовому чеку поштового відділення, яка підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа по місту 3 дні;

-у випадку надіслання нарочним дата вручення абоненту під розпис.

Оплата за спожиті послуги здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту і перераховується на розрахунковий рахунок виконавця за сумою, яка зазначена в акті (п. 6.6 договору з урахуванням протоколу розбіжностей від 13.06.2012р.).

Абонент при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, в призначенні платежу платіжного доручення в обовязковому порядку вказує реквізити цього договору (номер, дату укладання), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі не вказівки в призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата. То здійснена за таким платіжним дорученням оплата за транспортування технічної води за цим договором зараховується в хронологічному порядку відповідно до дати виникнення зобовязання з оплати (п. 6.10 договору з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2016р.).

Відповідно до п. 7.2 договору встановлено, що у випадку порушення термінів розрахунків, зазначених у п. 6.6 цього договору, абонент сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,2% від суми, вказаної в акті, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу до дня повного виконання зобовязань.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2012р.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати (п. 10.2 договору).

Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

На виконання умов договору позивач повністю виконав свої зобовязання, що підтверджується актами про надані послуги з транспортування технічної води за липень 2016р. на суму 4965,32 грн. від 31.07.2016р., за серпень 5320,69 грн. від 31.08.2016р., вересень 2338,60 грн. від 26.09.2016р.

Акти підписані та скріплені печатками абонента без зауважень, внаслідок чого зазначені акти є підставою для оплати наданих послуг відповідно до п. 6.4 договору.

Відповідач зобовязання за договором належним чином не виконав, суму боргу у розмірі 12624,61 грн. не сплатив.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати отриманих послуг на суму 12624,61 грн., у встановлений договором строк, не виконав.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12624,61 грн., яка і до цього часу не сплачена, законними та обґрунтованими.

Також позивач просить стягнути з відповідача нараховані на суму боргу пеню за період з 28.07.2016р. по 14.03.2017р. в розмірі 1981,45 грн., 3% річних 212,99 грн. та інфляційні 1170,41 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору позивач нарахував на суму боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки даним пунктом договору встановлено обмеження щодо розміру пені. Так, 0,2% від суми, вказаної в акті, за кожен день прострочення платежу до дня повного виконання зобовязань, перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Під час здійснення розрахунку пені позивачем даний пункт договору враховано вірно, однак фактично невірно визначено граничний строк оплати за кожним актом, внаслідок чого невірно визначено кількість днів прострочки та суму пені, яка підлягає стягненню.

У звязку з цим судом здійснено перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ наступним чином:

За актом №07-16 від 31.07.2016р. на суму 4965,32 грн. граничним строком оплати є 05.08.2016р., відтак пеня повинна розраховуватись з 06.08.2016р. по 14.03.2017р., кількість днів прострочки складає 221 днів, звідси розмір пені складає 868,33 грн.

За даним актом позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 843,45 грн. Суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому за вказаним актом стягненню підлягає сума пені в розмірі 843,45 грн.

За актом №08-16 від 31.08.2016р. на суму 5320,69 грн. граничним строком оплати є 07.09.2016р., відтак пеня повинна розраховуватись з 08.09.2016р. по 14.03.2017р., кількість днів прострочки складає 188 днів, звідси розмір пені складає 781,76 грн.

За даним актом позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 831,33 грн. Однак відповідно до розрахунку суду за вказаним актом стягненню підлягає сума пені в розмірі 781,76 грн.

За актом №09-16 від 26.09.2016р. на суму 2338,60 грн. граничним строком оплати є 03.10.2016р., відтак пеня повинна розраховуватись з 04.10.2016р. по 14.03.2017р., кількість днів прострочки складає 162 дні, звідси розмір пені складає 293,26 грн.

За даним актом позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 306,67 грн. Однак відповідно до розрахунку суду за вказаним актом стягненню підлягає сума пені в розмірі 293,26 грн.

Таким чином, всього за розрахунком суду стягненню підлягає сума пені в розмірі 1918,47 грн.

В стягненні пені в сумі 62,98 грн. (1981,45 грн. 1918,47 грн. = 62,98 грн.) суд відмовляє

Також позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних за кожним актом окремо.

Розрахунок позивача 3% річних є невірним.

У звязку з цим, з урахуванням встановленого строку прострочки заборгованості за кожним актом окремо, судом здійснено перерахунок 3% річних наступним чином:

За період з 06.08.2016р. 14.03.2017р. (акт №07-16 від 31.07.2016р., сума боргу 4965,32 грн.) 3% річних становлять 90,03 грн. Позивачем за даним актом заявлено до стягнення суму в розмірі 93,69 грн. Відповідно до розрахунку суду стягненню підлягає сума в розмірі 90,03грн.

За період з 08.09.2016р. 14.03.2017р. (акт №08-16 від 31.08.2016р., сума боргу 5320,69 грн.) 3% річних становлять 82,08 грн. Позивачем за даним актом заявлено до стягнення суму в розмірі 86,87 грн. Відповідно до розрахунку суду стягненню підлягає сума в розмірі 82,08грн.

За період з 04.10.2016р. 14.03.2017р. (акт №09-16 від 26.09.2016р., сума боргу 2338,60 грн.) 3% річних становлять 31,09 грн. Позивачем за даним актом заявлено до стягнення суму в розмірі 32,43 грн. Відповідно до розрахунку суду стягненню підлягає сума в розмірі 31,09грн.

Таким чином, всього за розрахунком суду стягненню підлягає сума 3% річних в розмірі 203,20 грн.

В стягненні 3% річних в сумі 9,79 грн. (212,99 грн. 203,20 грн. = 9,79 грн.) суд відмовляє

Крім того позивач просить стягнути нараховані на суму боргу інфляційні втрати.

В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснено також невірно.

У звязку з цим судом здійснено перерахунок інфляційних втрат наступним чином:

Щодо розрахунку інфляційних втрат за актом №07-16 від 31.07.2016р., то позивач здійснив його без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем за невірний календарний період прострочення.

У звязку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних втрат і інфляційні втрати за актом №07-16 від 31.07.2016р. повинні розраховуватись за вересень 2016р. лютий 2017р. і складають 484,72 грн. (109,76%), за актом №08-16 від 31.08.2016р. повинні розраховуватись за жовтень 2016р. лютий 2017р. і складають 416,15 грн. (107,82%), за актом №09-16 від 26.09.2016р. повинні розраховуватись за листопад 2016р. лютий 2017р. і складають 114,23грн. (104,88%).

Всього за розрахунком суду стягненню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 1015,10 грн.

В стягненні інфляційних втрат в сумі 155,31 грн. (1170,41 грн. 1015,10 грн. = 155,31 грн.) суд відмовляє, оскільки їх нарахування суперечить нормам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому у ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб станом на 01.01.2017р. встановлений у розмірі 1600,00 гривень.

Позивачем заявлено до стягнення всього 15989,46 грн., з них задоволено судом 15761,38 грн. Судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог складає 1600,00 грн. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 15761,38 грн./15989,46 грн. х 1600 грн. = 1577,18 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства Підприємство комунальної власності Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, місто Енергодар, проспект Будівельників, будинок 17, офіс 5-1, а/с 376, ідентифікаційний код 32166551) на користь публічного акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго (69006, місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, будинок 20, ідентифікаційний код 00130872) заборгованість в розмірі 12624,61 грн. (дванадцять тисяч шістсот двадцять чотири грн. 61 коп.), пеню в розмірі 1918,47 грн. (одна тисяча девятсот вісімнадцять грн. 47 коп.), 3% річних в розмірі 203,20 грн. (двісті три грн. 20 коп.), інфляційні втрати у розмірі 1015,10 грн. (одна тисяча п'ятнадцять грн. 10 коп.) та витрати на оплату судового збору в розмірі 1577,18 грн. (одна тисяча пятсот сімдесят сім грн. 18 коп.). Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 21.04.2017р.

Суддя О.В. Федорова