Рішення № 66115243, 20.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 904/2698/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 12053,99 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 81/12529 від 27.12.2016;

від відповідача: провідний юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність № 2077 від 25.10.2016.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі відповідач), у якій заявило вимогу про стягнення штрафу у сумі 12053,99 грн за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні 28.03.2017 оголошено перерву до 18.04.2017.

Відповідач у клопотанні від 27.03.2017 просив слухання справи, призначене на 28.03.2017, перенести на іншу дату у звязку з недостатньою кількістю матеріалів для підготовки вмотивованого відзиву, проте, після перерви у судовому засіданні, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів так і не надав, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, стаття 22 ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній та додатково поданими матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

встановив:

У листопаді 2016 року відповідачем, Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", до станції призначення Інгулець Придніпровської залізниці здійснено перевезення вагонів залізничних, що перевозяться на своїх вісях, не поіменованих в алфавіті (порожні власні напіввагони під навантаження), одержувачем яких є позивач, Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Під час здійснення вказаних перевезень залізничних вагонів (порожніх власних напіввагонів) відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних №№47226188, 47226261, 47294525, 47397369, 42380451, 42385047, 42385088, 42385062, 42385039, 42385138, 42385104, 42385120, 42385070, 42385054, 42385096, 42508531 42508515, 42508523, 42508549, 42508705, 42508721, 42508689, 42508713, 42510370, 42510388, 42510404, 42564765, 42559047, 42559096, 42559054, 42559112, 42559161, 42559070, 42559138, 42559211, 42559120, 42559146, 42559088, 42559104, 42559187, 42559153, 42559062, 42559195, 42559609, 42559583, 42559591, 42559617, 42588079, 42588111, 42588087, 42593517, 42593442, 42593434, 42508671, 42508739, 42508697, 42508747, 42531376, 42531426, 42531400, 42531392, 42531434, 42538710, а саме: залізничні вагони доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу).

Отже, позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки залізничних вагонів, що передбачені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі статті 116 Статуту залізниць України нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 12053,99 грн, що і є причиною спору.

Згідно статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 908 ЦК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

У відповідності до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за №765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно зі статтею 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

У Роз'ясненнях президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу (надалі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

Пунктом 2.1. вказаних Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, пунктом 2.4. наведених Правил передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення, до закінчення встановленого терміну доставки (п. 2.11 Правил).

Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем за допущене відповідачем прострочення термінів доставки при перевезенні залізничних вагонів (порожніх власних на піввагонів) за залізничними накладними №№47226188, 47226261, 47294525, 47397369, 42380451, 42385047, 42385088, 42385062, 42385039, 42385138, 42385104, 42385120, 42385070, 42385054, 42385096, 42508531 42508515, 42508523, 42508549, 42508705, 42508721, 42508689, 42508713, 42510370, 42510388, 42510404, 42564765, 42559047, 42559096, 42559054, 42559112, 42559161, 42559070, 42559138, 42559211, 42559120, 42559146, 42559088, 42559104, 42559187, 42559153, 42559062, 42559195, 42559609, 42559583, 42559591, 42559617, 42588079, 42588111, 42588087, 42593517, 42593442, 42593434, 42508671, 42508739, 42508697, 42508747, 42531376, 42531426, 42531400, 42531392, 42531434, 42538710 нараховано 12053,99 грн штрафу, розрахунок якого є обґрунтованим.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, лише якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідачем у відповідності до приписів статей 33, 34 ГПК України не спростовано доводів позивача, наведених в обґрунтування позовних вимог, та не доведено обставин, які б слугували підставою для його звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу (залізничних вагонів).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 12053,99 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47; код ЄДРПОУ 00190905) 12053,99 грн штрафу та 1600,00 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 21.04.2017.

Суддя В.Д. Воронько