Ухвала суду № 66115229, 20.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.04.2017 Справа № 904/11709/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник-Октан", смт Безлюдівка Харківського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", м. Дніпро

про стягнення 415834,51 грн

Головуючий колегії - суддя Воронько В.Д.

Члени колегії - судді: Васильєв О.Ю.

ОСОБА_1

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_2, довіреність № 14 від 20.11.2016;

від відповідача: представник ОСОБА_3, довіреність № 1082/1 від 20.10.2016.

СУТЬ СПОРУ:

14.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Супутник-Октан" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (відповідач) про стягнення 200364,18 грн боргу за поставлений товар, 8475,72 грн 3% річних, 90897,48 грн інфляційних нарахувань на суму боргу та 116097,13 грн пені, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 331 від 07.03.2014.

16.12.2016 ухвалою суду було порушено провадження у справі № 904/11709/16 та призначено її до розгляду у засіданні суду на 27.12.2016. Однак розгляд цієї справи ухвалою суду від 27.12.2016 було відкладено у зв'язку з відсутністю представника позивача у призначеному судовому засіданні на підставі поданого ним клопотання, а також усного клопотання відповідача про відкладення справи та надання йому можливості ознайомлення з нею.

19.01.2017 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" подав до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник-Октан" з вимогою про стягнення з останнього штрафу у сумі 13183,16 грн, посилаючись на порушення ним договірних умов поставки, зокрема щодо кількості товару.

19.01.2017 позивач подав до суду пояснення, у яких останній вказав, що ним вірно здійснені розрахунки позовних вимог, відзиву та контррозрахунку від відповідача останній не отримував, а тому заперечень надати не має змоги.

Того ж дня відповідач подав відзив на позов, у якому частково не визнав позовні вимоги, а саме щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, вважає їх безпідставними та недоведеними.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.01.2017 оголошено перерву до 23.01.2017 з метою об'єктивного вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви.

Ухвалою від 23.01.2017 суд відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви.

03.02.2017 позивач подав пояснення, у яких доводи відповідача щодо необгрунтованого нарахування позивачем пені вважає безпідставними. Крім того, у своїх поясненнях виклав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання йому можливості уточнити позовні вимоги, а також просив витребувати у відповідача наступні документи:

-копії касових чеків (в паперовому або в електронному вигляді), що підтверджують реалізацію товарів постачальника-позивача за період з 07.03.2014 по 04.01.2016;

-звіти з продажу товарів постачальника - позивача, сформованих відповідачем у його бухгалтерській програмі, з початку дії договору поставки від 07.03.2014 - за кожні 30 днів протягом дії договору, до 04.01.2016;

- звіти про залишки товарів постачальника - позивача, сформованих відповідачем у його бухгалтерській програмі, на початок дії договору поставки від 07.03.2014, та станом через кожні 30 днів протягом дії договору, а також за станом на 04.01.2016.

Суд, розглянувши в судовому засіданні клопотання про витребування доказів, вважає за необхідне витребувати від відповідача у порядку ст.38 ГПК України для всебічного, повного та об'єктивного розгляду цієї справи вищевказані документи.

Відповідач 07.02.2017 подав до суду клопотання про:

зобов'язання позивача надати правомірний розрахунок пені у відповідності до норм чинного законодавства України;

зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/400/17 за позовом ТОВ "Супутник-Октан" до ТОВ "Стиль Д" про стягнення 13183,16 грн.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі, дійшов висновку про його недоцільність, оскільки виключається взаємопов'язаність цих справ (№ 904/11709/16 та № 922/400/17) між собою. З огляду на що заявлене відповідачем клопотання відхилено ухвалою суду від 07.02.2017 за необгрунтованістю. Інше клопотання відповідача про надання позивачем правомірного розрахунку пені суд задовольнив.

Крім того, ухвалою від 07.02.2017 суд продовжив строк розгляду справи на 15 днів - до 01.03.2017 включно.

20.02.2017 позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 137554,55 грн, 3% річних у сумі 10595,32 грн та інфляційних втрат у сумі 90009,00 грн.

Розглянувши заяву, суд дійшов висновку, що вона не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, а тому прийнята та буде врахована при вирішенні спору.

На підставі ст. 77 ГПК України у засіданні суду 27.02.2017 було оголошено перерву до 01.03.2017.

01.03.2017 відповідач подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, вважає вимоги позивача необгрунтованими, незаконними та не підтвердженими доказами.

Крім того, відповідач подав до суду заяву, у якій вказав, що на додатковій угоді від 04.01.2016 до договору між сторонами підпис директора виконаний шляхом факсимільного відтворення підпису, тому заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо підпису директора ТОВ "Стиль Д" та про зупинення провадження у справі в результаті призначення відповідної експертизи.

Представник позивача, заперечуючи проти заявлених відповідачем клопотань, подав до суду клопотання про накладення на відповідача штрафу у розумінні ст.83 ГПК України, посилаючись на затягування відповідачем судового процесу та неподання останнім витребуваної судом інформації. Представник позивача вважає, що відповідач подав неправдиві свідчення у засіданні суду щодо відсутності у нього касових чеків та інших документів на підтвердження реалізації товару позивача, а тому просить суд витребувати повторно у відповідача такі докази.

Суд відклав вирішення заявлених клопотань до наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 01.03.2017 у зв'язку зі складністю спору було призначено розгляд справи у колегіальному складі.

Відповідно до п. 4 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та п. 2.3.23 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, на підставі розпорядження керівника апарату суду №162 від 03.03.2017, здійснено повторний автоматизований розподіл справи для визначення складу колегії суддів, за результатами якого призначено: головуючий колегії суддя - Воронько В.Д., судді Васильєв О.Ю. та Петренко Н.Е.

Ухвалою від 06.03.2017 визначена судова колегія прийняла справу до свого провадження та призначила її розгляд у засіданні суду на 04.04.2017.

09.03.2017 від позивача до суду надійшло клопотання про відвід судді Воронько В.Д., у задоволенні якого ухвалою від 04.04.2017 судом було відмовлено.

20.03.2017 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову - 438523,13 грн та судових витрат - 9494,26 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках ТОВ "Стиль Д", зокрема на р/р 26001962504176 в ПАТ "ПУМБ" в м. Дніпро, МФО334851.

04.04.2017 представник позивача подав до суду заяву про затвердження мирової угоди, однак остання не приймається та не розглядається судом, оскільки подана мирова угода не відповідає вимогам чинному законодавству України.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву з 04.04.2017 до 18.04.2017.

У судовому засіданні, призначеному на 18.04.2017, представниками сторін подано нову заяву про затвердження мирової угоди з новим примірником оригіналу тексту мирової угоди від 18.04.2017.

З огляду на що потреба у вирішенні питання щодо призначення почеркознавчої експертизи, заявленої відповідачем, відпала, а тому суд не вбачає підстав у її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, зокрема заяву про затвердження мирової угоди, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Супутник-Октан" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 331, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в порядку та на умовах, визначених договором, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар.

Згідно з пунктами 2.1., 2.3. договору поставка товару покупцю здійснюється постачальником на умовах ББР у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, протягом 5 банківських днів з моменту подання покупцем замовлення.

Пунктами 2.4. - 2.8. договору передбачено вимоги до замовлень покупця та процедура їх підтвердження.

Відповідно до пункту 2.11. договору поставка товару вважається завершеною з моменту передачі покупцю товару разом з належними товаросупровідними документами.

Пунктом 5.8. договору передбачено обов'язок відповідача здійснювати оплату кожні 30 календарних днів за реалізований товар, а за поставлені до відкриття нового магазину мережі "Простор" ("РrоStor") партії товару оплачувати за реалізований товар через 45 календарних днів після відкриття відповідного магазину. Таким чином договір передбачає максимальний строк для сплати товару 45 днів з дня його отримання.

Відповідно до пункту 5.8.1. договору покупець має право затримати оплату за товар дише у випадку, якщо товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні чи інші товаросупровідні документи на товар не відповідають вимогам чинного законодавства України або містять помилки чи невідповідності, пропорційно кількості днів, протягом яких помилки та невідповідності не будуть виправлені, а приведені у відповідність до діючого законодавства України документи передані до покупця.

Пунктами 2.11.2. та 2.11.3. договору передбачено в разі передачі постачальником до покупця неналежним чином оформлених документів, що стосуються передачі товару, виставлення вимоги про сплату штрафів з наданням переліку документів, наданих з порушенням діючого законодавства, та стягнення відповідних штрафів.

Згідно з пунктом 5.6. договору покупець має право зменшити суму платежів на суму поверненого товару, суму штрафних санкцій та інших платежів, передбачених договором, узгоджені обома сторонами договору.

Відповідно до пункту 9.6. договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених пунктом 5.8. договору, покупець має сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Згідно з пунктами 10.1., 10.2. договору термін його дії починає свій перебіг з моменту його підписання та скріплення печатками, та закінчується 31.12.2014. При цьому пунктом 10.3. договору передбачено, що якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну договору, жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію договору, договір вважається пролонгованим до кінця кожного наступного календарного року на тих же умовах.

Враховуючи, що жодна зі сторін не зверталась одна до одної з письмовим повідомленням про намір розірвати або припинити дію договору, термін його дії пролонговано і на 2015 рік, і на 2016 рік.

Позивач протягом строку дії договору належно виконував свої обов'язки за договором, постачаючи товари відповідно до замовлень відповідача.

Так, з 17.03.2015 до кінця квітня 2015 року позивач поставив відповідачу товарів на суму 37795,99 грн, які не були оплачені відповідачем, в результаті чого сторонами було зроблено взаємозалік на суму 4275,06 грн через що відповідач оплатив позивачу 40000 грн.

З 30.06.2015 до кінця листопада 2015 року позивач поставив відповідачу товарів на суму 181405,54 грн. Відповідно до взаємозаліку відповідач сплатив позивачу 101648,68 грн.

В результаті неповної оплати відповідачем поставлених товарів, відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за листопад 2015 року, заборгованість відповідача складала 200003,30 грн, яка залишилася неоплаченою. З огляду на що сторонами знов складено акт взаємозаліку від 10.12.2015 №У-00000020 на суму 2501,78 грн. Таким чином, станом на кінець грудня 2015 року залишились неоплаченими товари на загальну суму 197501,52 грн. В січні 2016 року відповідач також не здійснив жодної оплати за товар, отриманий за договором. Лише 08.02.2015 відповідач оплатив 120000,00 грн, після подачі позивачем позову до нього про стягнення заборгованості.

Аналогічна ситуація спостерігалась і протягом 2016 року. Так, з 16.02.2016 до кінця вересня 2016 року позивач поставив відповідачу товарів на суму 289460,16 грн, після чого був вимушений припинити постачання товарів через суттєве зростання заборгованості відповідача. При цьому відповідач за вказаний період зробив оплати та взаємозаліки на загальну суму 166597,50 грн. Відповідач не здійснив жодної оплати у квітні, травні, червні, серпні, вересні 2016 року, а також після припинення постачання товарів в жовтні та листопаді 2016 року.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за серпень 2016 року станом на 31.08.2016 заборгованість відповідача перед позивачем складала 188963,72 грн. В результаті поставок товарів на кінець вересня 2016 року заборгованість збільшилась до 200364,18 грн.

Станом на 21.11.2016 залишились неоплаченими товари, передані у 2016 році за 36 видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, на загальну суму 200364,18 грн.

Слід зазначити, що за інформацією відповідача, наданою засобами електронної пошти, станом на 24.10.2016 у відповідача залишилось нереалізованих товарів позивача на суму 112007,00 грн. Цей факт, на думку позивача, свідчить про те, що відповідачем було реалізовано товарів позивача на суму 88357,18 грн, але не сплачено вказаної суми позивачеві взагалі.

Отже, неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставки і стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Звертаючись до суду позивач нарахував та заяви до стягнення основний борг у сумі 200364,18 грн, інфляційні нарахування у сумі 90897,48 грн, пеню у сумі 116097,13 грн та 3% річних у сумі 8475,72 грн. Враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог предметом спору у цій справі є стягнення основного боргу у сумі 200364,18 грн, пені у сумі 137554,55 грн, 3% річних у сумі 10595,32 грн та інфляційних втрат у сумі 90009,00 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

В ході розгляду справи сторонами досягнуто домовленості та підписано мирову угоду від 18.04.2017.

Виходячи з того, що сторонами подано заяву про затвердження мирової угоди, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1-4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд розяснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обовязків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Розглянувши подану мирову угоду, перевіривши повноваження представників сторін на вчинення дій щодо її підписання (зі сторони позивача вона підписана представником ОСОБА_2А, який діє на підставі довіреності від 05.04.2017 № 05/04-01, а зі сторони відповідача представника ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 11.01.2017 № 11), суд встановив, що умови укладеної між сторонами мирової угоди б/н від 18.04.2017 у цій справі стосуються лише прав та обовязків сторін щодо предмету спору. Одночасно суд розяснив представникам сторін правові наслідки укладення мирової угоди та припинення провадження у справі, які передбачені ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п.п. 3.19 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обовязків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК). Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК) і, отже, вправі укладати мирові угоди на загальних підставах. Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Суддя має розяснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі. В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, повязані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обовязки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обовязків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У звязку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов. Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: - якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; - якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобовязання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

У випадку невиконання мирової угоди, ухвала про її затвердження може бути предявлена до виконавчої служби для примусового виконання.

Враховуючи, що укладена між сторонами мирова угода не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, здійснена в інтересах обох сторін та не зачіпає інтереси інших осіб, суд згідно зі статтями 78, 80 Господарського процесуального кодексу України затверджує мирову угоду.

Тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, поданої позивачем 20.03.2017, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову в будь-якому випадку пов'язується з потенційним утрудненням чи неможливістю виконання майбутнього рішення господарського суду, прийнятого внаслідок вирішення спору по суті, в той час як припинення провадження у справі є формою закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Отже, закінчення розгляду справи шляхом припинення провадження без прийняття судового рішення позбавляє суд можливості задовольнити клопотання про забезпечення позову, в задоволення заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 передбачено, що у разі винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди між сторонами (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), в якій сторони дійшли згоди, у тому числі й стосовно розподілу судового збору, суд має право затвердити цю угоду, якщо вона не суперечить законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. У таких випадках суд у своїй ухвалі повинен навести зміст цієї угоди. Якщо ж сторони не зазначили в мировій угоді про розподіл сум судового збору або не дійшли згоди з даного питання, господарський суд у залежності від конкретних обставин справи покладає судовий збір на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір (частина друга статті 49 ГПК).

Враховуючи те, що сторони відповідно до п. 4 мирової угоди домовились, що позивач відмовляється від відшкодування йому відповідачем витрат по сплаті судового збору у сумі 10294,26 грн.

Отже, суд погоджується з твердженням сторін, але зауважує, що витрати по сплаті судового збору покладає на позивача у загальній сумі 7377,85 грн, з яких: 6237,52 грн - за подання позову, 340,33 грн - за подання заяви про збільшення позовних вимог та 800,00 грн - за подання заяви про забезпечення позову, та які не підлягають поверненню останньому з Державного бюджету України у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Всі ж інші витрати, пов'язані з розглядом справи, на які посилається позивач, включивши їх в зазначену загальну суму 10294,26 грн судових витрат не розглядаються судом, оскільки вони не відносяться до судових витрат взагалі.

Керуючись ст.ст. 49, 78, п. 7 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Затвердити мирову угоду від 18.04.2017 у справі № 904/11709/17, укладену між:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Супутник-Октан", Харківська область, Харківський район, селище міського типу Безлюдівкка, вулиця Чайковського, будинок 210-Б, код ЄДРПОУ 34755584, (стягувач),

та

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", місто Дніпро, бульвар Слави, будинок 7 К, код ЄДРПОУ 32014082, (боржник),

наступного змісту:

"ОСОБА_4 угода по справі №904/11709/16

за позовом ТОВ "Супутник-Октан" до ТОВ "Стиль Д" про стягнення заборгованості з

урахуванням інфляції, пені та процентів за договором поставки

від 07 березня 2014 року № 331 внаслідок невиконання грошового зобов'язання

м. Дніпро "18" квітня 2017р.

ОСОБА_4 мирова угода укладена між ТОВ "Супутник-Октан" (позивачем у справі у справі № 904/11709/16, надалі - Позивач), в особі представника за довіреністю від 05.04.2017 №05/04-01 ОСОБА_2, та ТОВ "Стиль Д" (відповідачем у справі №904/11709/16, надалі - Відповідач), в особі представника ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності №11 від 11.01.2017 (надалі окремо іменовані "сторони", а кожна окремо - "Сторона").

Відповідно до умов цієї мирової угоди, Сторони домовились про наступне:

1. Сторони домовились врегулювати спір по справі № 904/11709/16 шляхом підписання та виконання даної мирової угоди (надалі - ОСОБА_4 угода).

2. Враховуючи, що Відповідач 06.04.2017 здійснив часткову оплату суми заборгованості перед Позивачем за поставлені товари на суму 50000 грн., Відповідач визнає, що залишок заборгованості перед Позивачем за поставлені товари становить 150364,18 грн.

3. Заборгованість за поставлені товари у сумі 150364,18 грн. Відповідач зобов'язується та гарантує сплатити Позивачу протягом чотирьох банківських днів з моменту затвердження господарським судом цієї ОСОБА_4 угоди, шляхом перерахунку безготівкових коштів на рахунок Позивача (надалі - Рахунок) за реквізитами:

Отримувач: ТОВ "Супутник-Октан"

Найменування банку: Філія АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові

МФО: 351618

код за УДРПОУ: 3475584

Р/р: 26002000142311

Призначення платежу: Оплата заборгованості за товари, поставлені за період з

12.04.2016 до 30.09.2016 за договором поставки від 07.03.2014

№331 між ТОВ "Супутник-Октан" та ТОВ "Стиль Д".

4. ТОВ "Супутник-Октан" відмовляється від подальшого стягнення з ТОВ "Стиль Д" заявлених у справі №904/11709/16 неустойки (пені), втрат від інфляції та 3% річних, на суму 238158,95 грн., та судових витрат в розмірі 10294,26 грн. (9494,26 грн. вказано у заяві про збільшення позовних вимог та 800 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову).

5. ОСОБА_4 угода направляється Сторонами до суду для її затвердження.

6. ОСОБА_4 угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання зобов'язань, передбачених цією мировою угодою.

7. ОСОБА_4 угода укладена у трьох примірниках: один примірник залишається в матеріалах справи № 904/11709/16, другий примірник залишається у Позивача, третій примірник залишається у Відповідача.

Позивач Відповідач

ТОВ "Супутник-Октан" ТОВ "Стиль Д"

___В.А. ОСОБА_2 ___Д.В. ОСОБА_3

18.04.2017 18.04.2017 ".

2. Провадження у справі припинити.

3. Ухвала набрала законної сили 18.04.2017.

4. Ухвала є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".

5. Строк пред'явлення ухвали до виконання: до 25.04.2020.

Головуючий колегії ОСОБА_5

Суддя О.Ю. Васильєв

Суддя Н.Е. Петренко