Рішення № 66115012, 18.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 904/1739/17

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м.Дніпро

про стягнення 1229,74 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (далі - відповідач) про стягнення 1229,74 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, відповідач неналежним чином виконав умови Договору № 24 від 05.01.2010 р., у зв'язку з чим позивач у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 1229,74 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2017 р. по справі № 904/1739/17 порушено провадження та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.03.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 18.04.2017 р.

Представник позивача у судові засіданні не зявився, до суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у звязку з відсутністю коштів на відрядження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.03.2017 р. заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві на позов. В судове засідання 18.04.2017 р. представник відповідача не зявився, до суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, у звязку із перебуванням у щорічній відпустці.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.04.2017 р. прийнято судове рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача (09.03.2017 р.), оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів і одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999, установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього Порядку, угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті рад (далі - органи праці та соціального захисту населення) або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги - у регіонах, де функціонують такі центри.

Із метою отримання зарахованих грошових коштів та на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р.№ 1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 04.07.1998 р. № 734", 05.01.2010 р. між Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі позивач, фонд) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі відповідач, банк) укладено Договір № 24 (далі - Договір), відповідно до параграфу 1 статті 1 якого банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (з наступними змінами) (далі - Порядок).

Згідно з параграфом 2 статті 3 Договору банк зобов'язується забезпечити зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від органів Фонду.

Відповідно до параграфу 3 статті 1 Договору взаємовідносини між фондом та банком з питання виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах регулюються Порядком, цим договором та договорами про зміну договору, що є його невід'ємними частинами.

У параграфі 1 статті 10 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з 01.01.2010 р. і діє до 01.01.2011 р.

На виконання умов Договору сума пенсії, належних ОСОБА_1 перераховувалась на її поточний рахунок, який відкритий у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

12.05.2016р. Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва надіслало відповідачеві розпорядження про повернення пенсійних коштів, нарахованих на ім'я ОСОБА_1 за червень 2016 року у розмірі 1237,02 грн., у зв'язку із смертю пенсіонера, дата смерті 27.04.2016р.

У відповідь відповідач надіслав листа №20.1.0.0.0/7-20160513/4810 від 13.05.2016 року, в якому повідомив про те, що вимога позивача виконана в межах залишку грошових коштів, наявного на рахунку, в сумі 7,28 грн.

Таким чином, кошти в сумі 1229,74 грн. не були повернуті на рахунок ПФУ, внаслідок чого позивач звернувся із позовною заявою про стягнення з відповідача вказаних коштів, що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 13 Порядку у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного операційного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та органам праці та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Таким чином, Порядком №1596 передбачений обов'язок уповноваженого банку щодо повернення зарахованих на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками грошових коштів лише у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенси та грошової допомоги.

Аналогічні норми передбачені в &4 статті 8 Договору №24, відповідно до якого, суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи Банку повертають відповідно органам Фонду або Департаменту, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Отже, сторонами у Договорі чітко визначені основні умови для повернення коштів установами банку відповідача: 1) надходження письмового розпорядження Управління ПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва із повідомленням про смерть пенсіонера; 2) наявність коштів на поточному рахунку померлого пенсіонера.

За наявності вказаних вище підстав відповідач повинен повернути позивачу суми пенсій та грошової допомоги, які зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками.

Згідно виписки по карті клієнта станом на день оброблення розпорядження позивача на рахунку ОСОБА_1 перебували кошти в сумі 7,28 грн., які і були повернуті на рахунки ПФУ.

Решта пенсійних коштів, яка обліковувалась на поточному рахунку пенсіонера, була отримана особами, які володіли банківською карткою, шляхом зняття готівки за допомогою платіжної картки із використанням банкоматів.

Таким чином, у зв'язку із зазначеним, виконати належним чином розпорядження позивача та повернути пенсію ОСОБА_1 за травень 2016 року в повному обсязі відповідач не мав можливості.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст.1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно ч. 5 ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Положеннями п. п. 1.4., 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валют, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року передбачено, що власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Згідно з положеннями глав 5, 12 Інструкції, стягувачами, що мають право ініціювати списання коштів з рахунків клієнтів без їх відома, є органи державної виконавчої служби (на підставі виконавчих документів, установлених законами України) та органи державної податкової служби (щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою чи територіальною громадою).

Відповідно до п. п. 1.3., 1.39., 1.40. ст. 1, п. 7.1.2. ст. 1 та ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" грошові кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх врахування на рахунок переходять у власність отримувача; примусовим списанням є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; стягувачем вважається особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів на поточному рахунку, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Згідно статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Положеннями п. 22.9. ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту, у разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не с власником коштів, перерахованих Фондом. Банк зобов'язаний зарахувати відповідні суми на особові карткові рахунки одержувачів і за невиконання цього обов'язку Банк несе відповідальність, передбачену Порядком і Договором. Саме одержувачі є власниками коштів, перерахованих Фондом, і Банк не має права ними розпоряджатись без згоди і розпоряджень власників.

Аналогічна позиція висловлена Вищим господарським судом України у постановах від 15.10.2015р. №904/1931/15 та від 02.11.2015р. №904/3561/15 при вирішенні справ з аналогічних правовідносин.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Таким чином кошти, перераховані банком на рахунок фізичної особи за договором і за наявності правових підстав, не можуть бути стягнуті з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", як безпідставно отримані, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004р., власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд (п. 1.6 Інструкції).

В свою чергу підставою для отримання готівкових коштів за допомогою платіжної картки через банкомат є правильне введення ПІН-коду (персональний ідентифікаційний номер) - коду, який відомий тільки власнику платіжної картки і необхідний для його ідентифікації під час здійснення операцій з використанням платіжної картки. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу, а також за наслідки виконання доручень, виданих не уповноваженими засобами, і у тих випадках, коли з використанням передбачених банківськими правилами процедур банк не міг установити факт видачі розпорядження не уповноваженими особами.

Отже, на момент отримання Банком від позивача листа про повернення перерахованих грошових коштів в розмірі 1237,02 грн., вказані кошти на рахунку ОСОБА_1 були відсутні, що унеможливило їх повернення відповідно до умов параграфу 4 ст.8 Договору, в якому визначено, що зазначені суми пенсій підлягають поверненню банком лише за умови їх наявності на поточному рахунку пенсіонера.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України правом на звернення до господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу наділені підприємства та організації, права та інтереси яких дійсно порушені.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами. Обовязок доказування згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, суд вважає доводи позивача викладені у позовній заяві безпідставними, не доведеними та необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав наведених судом з вищевикладеного, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід віднести на позивача, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Суддя ОСОБА_2

Повне рішення складено 18.04.2017