Рішення № 66114977, 18.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 904/2608/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС", м. Синельникове

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Солоне

про стягнення 2 716,48 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: Маслов Ю.В., представник за довіреністю № 53/16-Д від 15.12.2016

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2716,48 грн., з яких 2 000 грн. - основна заборгованість, 180,00 грн. - 15% річних, 164,82 грн. - інфляційні втрати, 371,66 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки № 2495 ОП/КИ від 27.03.2016, в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017 порушено провадження у справі № 904/2608/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 18.04.2017.

18.04.2017 повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи власне письмове підтвердження того, що станом на 18.04.2017 заявлені позовні вимоги відповідачем не оплачені, розмір позовних вимог не змінився; у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 63).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (далі - Постачальник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Покупець, Відповідач) укладений Договір поставки № 2495 ОП/КИ (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язався у зумовлені строки передати (поставляти) у власність Покупця алкогольну продукцію (далі - Товар) відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) Постачальником Замовлень Покупця, а Покупець зобов'язався приймати вказаний товар у власність і сплачувати за нього зумовлену даним Договором грошову суму.

Положеннями п. 1.2 Договору передбачено, що найменування та асортимент товару, який поставляється за даним договором, визначається Специфікацією (Додаток 1). Зазначення певного виду товару в специфікації саме по собі не передбачає обов'язку Покупця замовляти чи купувати цей товар та обов'язку Постачальника поставляти такий товар.

Згідно умов п. 2.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставляти Товар згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року на умовах DDP (в торгову точку покупця). Місце призначення поставки товару - згідно замовлення Покупця, в межах місць призначення, зазначених в Додатку № 2.

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі узгоджених Постачальником (прийнятих до виконання) Замовлень Покупця (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що загальна сума Договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, що поставляється.

За приписами п. 3.3 Договору, Покупець має відмовитися від прийому товару, в разі якщо поставка здійснюється за цінами, що відрізняються від розміру цін, попередньо узгоджених сторонами.

Підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар Покупець підтверджує, що поставка товару відбулась за узгодженими сторонами цінами (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, право власності на товар, ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної, що засвідчує момент передання товару Покупцю.

Відповідно до п. 7.1 Договору, Покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар протягом 21 -го календарного днів з моменту передання товару Покупцю.

Оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Покупцем у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 7.2 Договору).

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що зобов'язання по оплаті вважається виконаним, з моменту надходження грошових коштів на рахунок Постачальника.

Як зазначено у п. 9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України.

У випадку несвоєчасної сплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу, та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 днів і більше календарних днів (п. 9.3 Договору).

На виконання умов вищезазначеного Договору, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 5 602, 38 грн., що підтверджується видатковою накладною № 6919 від 28.05.2016 (а.с.19-21), товарно-транспортною накладною від 28.05.2016 (а.с.22-23) та довіреністю на отримання товару № б/н від 27.05.2016 (а.с.17).

Позивач звертає увагу суду, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 3 602,38 грн.

Таким чином, у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 2 000, 00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 28.02.2017 направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 45, з вимогою погасити прострочену заборгованість по Договору поставки, та Акт звірки взаєморозрахунків станом на 10.03.2017 року. Вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся з даними позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, п. 9.3. Договору була нарахована пеня у розмірі 371,66 грн., 15% річних у розмірі 180,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 164,82 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 2 000,00 грн., пеню у розмірі 371,66 грн., 15% річних у розмірі 180,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 164,82 грн., а всього 2 716,48 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 2 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тому що:

- Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором.

- Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки останній здійснив часткову оплату за отриманий товар.

- Відповідач з часу отримання товару не скористався правом відмовитися від товару та не надав суду доказів відмови та повернення позивачеві поставленого товару. Факт прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій посвідчується підписом довіреної особи відповідача на видатковій накладній.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У випадку несвоєчасної сплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу, та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 днів і більше календарних днів (п. 9.3 Договору).

Пунктом 9.3 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної сплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу, та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 днів і більше календарних днів.

На підставі ст. 625 ЦК України, п. 9.3. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 371,66 грн., 15% річних у розмірі 180,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 164,82 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 15% річних судом перевірений та визнаний таким, що підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Розрахунок пені визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто пеня нараховується лише за 182 дня.

Після перерахунку проведеного судом (інформаційно-пошукова система "Законодавство"), пеня на суму боргу 2 000,00 грн. за період з 30.06.2016 по 28.12.2016 (182 дня) складає 299,02 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 299,02 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити - частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (юридична адреса: 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул.Космічна, буд. 1; адреса для листування: 03162, м. Київ, пр. Леся Курбаса, буд. 12-А, кв. 44, код ЄДРПОУ 30012937) заборгованість за поставлений товар у розмірі 2 000, 00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.), пеню у розмірі 299,02 грн. (двісті дев'яносто дев'ять грн. 02 коп.), 15% річних у розмірі 180,00 грн. (сто вісімдесят грн. 00 коп.), інфляційні втрати у розмірі 164,82 грн. (сто шістдесят чотири грн. 82 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1557,22 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім грн. 22 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 19.04.2017

Суддя Н.Е. Петренко