Рішення № 66114784, 14.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.2017 Справа № 904/9857/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 1 043 133 грн. 82 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14-127 від 13.05.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №б/н від 06.01.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" заборгованість в сумі 1 043 133 грн. 82 коп., з яких: 364 442 грн. 75 коп. - пеня, 19 642 грн. 24 коп. - 3% річних, 659 048 грн. 83 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 26.11.2014р. № 1062/15-БО-3 в редакції додаткових угод щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу у період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2015р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов від 13.03.2017р. № 4584 зазначив, що що КП "Павлоградтеплоенерго" є збитковим нерентабельним підприємством, оскільки тарифи, які встановлює держава за оплату теплової енергії не відповідають фактичній вартості послуг на виробництво теплової енергії, тобто не покривають затрат, які понесло комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго". Крім того, відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №217 від 18.06.2014р., всі кошти отриманні з реалізації теплової енергії теплопостачальними організаціями повинні бути перераховані на погашення заборгованості за використаний природний газ, яка створилась при виробництві вказаної теплової енергії, що взагалі робить практично неможливим погашення будь яких боргів. Вказує, що на даний час загальна заборгованість перед КП «Павлоградтеплоенерго» станом на 13.03.2017р. складає 117 524,6 тис. грн. Для покращення свого фінансового стану КП «Павлоградтеплоенерго» з 2014 року по 01.01.2017р. подало до судів України 2079 заяви на видачу судових наказів на суму 10 436,1 тис. грн. та 537 позовних заяв на суму 2 614,2 тис. грн. ОСОБА_2 стягнення, яке проводить державна виконавча служба за судовими наказами та виконавчими листами, виданими на підставі судових рішень за період з 01.01.2014р. по 25.11.2016р.не перевищило 7,9% від поданої суми (загальна сума на яку надсилалися судові накази та виконавчі листи, "видані на підставі рішень суду, до державної виконавчої служби становить 18 499,8 тис. грн. з якої фактично стягнуто 1 455,5 тис. грн.). До того ж, відповідач не може припинити появлення боргів, оскільки закон не дає право на відключення від опалення окремих квартир в багатоквартирних будинках, власники яких не сплачують за теплопостачання. Просить суд взяти до уваги, що не зважаючі на вказані вище обставини, відповідачем повністю сплачена заборгованість перед позивачем з оплати вартості спожитого у спірному періоді природного газу.

В судовому засіданні 11.04.2017р. представник відповідача із посиланням на обставини, викладені у відзиві та приписи ст. 233 Господарського кодексу України просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%.

Представник позивача в судвому засіданні 11.04.2017р. підтримав позовні вимоги та заперечував проти заявленого відповідачем зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.03.2017р. до 11.04.2017 р.

В порядку ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Павлоградтеплоенерго" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1062/15-БО-3 (надалі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобовязався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до розділу 11 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За умовами п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

У пункті 2.1 договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 4275,414 тис. куб. м., у тому числі в узгодженій кількості по місяцях кварталів.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).

Згідно п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Протягом договірного періоду сторони вносили зміни до договору в частині ціни газу, по що укладали додаткові угоди № 1 від 23.01.2015р. (а.с. 21), № 2 від 10.02.2015р. (а.с. 22), № 3 від 11.03.2015р. (а.с. 23), № 4 від 08.04.2015р. (а.с. 24), № 5 від 29.05.2015р. (а.с. 25), № 6 від 30.06.2015р. (а.с. 26), № 7 від 29.07.2015р. (а.с. 27),

20.10.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду № 8 до договору (а.с. 28), в якій вирішили викласти з 01 жовтня 2015 року п.5.1., п.5.2., п.5.3. статті 5 «Ціна газу» договору в наступній редакції: "5.1. Ціна на природний газ розміщується на офіційному веб-сайті продавця. Тарифи на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП)." "5.2. Ціна за 1000 куб. м газу з 01 жовтня по 31 жовтня 2015 року становить 6 600,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 137,82 грн., всього з ПДВ - 826,92 грн. (вісімсот двадцять шість гривень 92 коп.). В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 7 421,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 484,22 грн., всього з ПДВ - 8 905,32 (вісім тисяч дев'ятсот п'ять гривень, 32 коп.) гривень. Ціни на природний газ на наступні періоди розміщуються на офіційному веб-сайті Продавця та визначаються в окремій додатковій угоді."; "5.3. У разі зміни на офіційному веб-сайті продавця цін на газ, та/або зміни НКРЕКП тарифів на його транспортування і розподіл вони є обов'яковими за цим договором з моменту введення їх в дію. У разі, якщо покупець не погоджується на відповідні зміни, він має право змінити постачальника (продавця) відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про ринок природного газу».". Викласти з 01 жовтня 2015 року п. 103 статті 10 «Інші умови» договору в наступній редакції: « 10.3. Усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного у пункті 10.5 цього договору. У разі, якщо одна із сторін не підписала додаткову угоду щодо зміни ціни на газ та/або тарифів на його транспортування і розподіл, сторони при визначені ціни за природний газ, використаний за цим договором у звітному періоді, приймають ціни/тарифи, визначені відповідно до пункту 5.3 цього договору, які зазначаються в акті приймання-передачі природного газу.». Решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

22.10.2015р. сторонами підписано додаткову угоду № 9 до договору (а.с. 29), в якій дійшли згоди викласти пункт 3.4 статті 3 «Порядок та умови передачі газу» договору в наступній редакції: « 3.4. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У разі, якщо покупець не надає або несвоєчасно надає продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання газу встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених в пункті 5.2. У разі, якщо при складанні/підписанні акту приймання-передачі природного газу у сторін виникають розбіжності щодо вартості газу, переданого за договором, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених в пункті 5.2.». Викласти п.5.2. статті 5 «Ціна газу» договору в наступній редакції: « 5.2. Ціна за 1000 куб. м газу з 01 листопада 2015 року становить 6 469,63 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 826,92 грн. (вісімсот двадцять шість гривень 92 коп.). В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 7 288,12 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ -8745,74 (вісім тисяч сімсот сорок п'ять гривень, 74 коп.) гривень.». Додати статтю 5 «Ціна газу» договору пунктом 5.6 в наступній редакції: « 5.6. У разі погашення покупцем заборгованості перед продавцем за природний газ, використаний в попередніх періодах, покупець звертається до продавця з приводу перегляду умов пункту п.5.2. на наступний місяць відповідно до інформації щодо цін, розміщеної на сайті продавця». Решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

02.11.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду № 10 до договору (а.с. 30), про наступне: викласти пункт 6.3 статті 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору в наступній редакції: « 6.3, Оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим, У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.».

За умовами п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач за періоди січень - квітень 2015р. та жовтень - грудень 2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 29 646 345 грн. 46 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за визначений період (а.с. 31-37). Зазначені акти приймання - передачі природного газу підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався несвоєчасно, допустивши порушення умов договору в частині термінів оплати за поставлений природний газ, що підтверджується кінцевим сальдо по підприємству відповідача, довідкою по операціях із підприємством відповідача тощо.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У пункті 9.3 договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

За розрахунком позивача підлягає стягненню пеня, розрахована за кожним актом окремо, у загальному розмірі 364 442грн. 75 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 659 048 грн. 83 коп., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з лютого по травень 2015р. та суму 19 642 грн. 24 коп. 3% річних, розрахованих за кожним актом окремо.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу природного газу, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 509, ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені та 3% річних порушень чинного законодавства та умов договору господарським судом не встановлено.

Водночас, перевіряючи розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що виконуючи нарахування за простроченими грошовими зобовязаннями відповідача за березень 2015р. позивачем нараховувався індекс інфляції за травень 2015р. на суму боргу, що вже включала в себе інфляційне збільшення за попередній місяць, тобто нарахований позивачем індекс інфляції за квітень 2015р. У звязку із чим, згідно перерахунку, здійсненому господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у загальному розмірі 658 783 грн. 23 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягають.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобовязання перед позивачем з оплати поставленого природного газу, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 3% річних в сумі 19 642 грн. 24 коп. та інфляційних втрат в розмірі 658 783 грн. 23 коп. - є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, обґрунтовуючи клопотання тим, що КП "Павлоградтеплоенерго" є збитковим нерентабельним підприємством, якому важко розрахуватися з боргами, оскільки воно відповідно до закону не може розпоряджатися своїми рахунками, не може стягнути кошти зі своїх боржників, оскільки державна виконавча служба проводить дуже погане стягнення та не може припинити появлення боргів, оскільки закон не дає право на відключення від опалення окремих квартир в багатоквартирних будинках.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Заперечуючи проти зачвленого відповідачем зменшення розміру пені, позивач не надав суду доказів на підтвердження завдання йому відповідачем збитків від порушення прийнятих на cебе грошових зобовязань саме за укладеним із ним договором.

Натомість відповідач, зі свого боку, допущене ним порушення обґрунтував належними і допустимими доказами, які свідчать про поважність причин, обумовлених обєктивними обставинами, а саме відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям) теплової енергії (п. 1.2 договору купівлі-продажу природного газу газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями). Крім того, невідповідність затверджених тарифів фактичним затратам на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, діяльність відповідача є збитковою, взявши до уваги несвоєчасну оплату населенням, бюджетними установами та юридичними особами заборгованості за теплопостачання. Також відповідач намагається здійснити збільшення грошових надходжень шляхом проведення претензійної роботи, як з населенням так і з юридичними особами. Відповідачем було здійснено оплату за поставлений газ за договором у повному обсязі.

Разом з тим суд приймає до уваги й інтереси позивача, який так само як і відповідач є економічно важливим підприємством за сучасних умов, перебуває як і відповідач у скрутному фінансовому становищі, пов'язаному з неплатежами з боку контрагентів, потребує фінансового оздоровлення та має передбачене договором право на стягнення неустойки.

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, суд вважає клопотання відповідача обґрунтованим. Крім того, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобовязання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може; окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. До того ж, станом на час звернення позивача із даним позовом до суду, заборгованість за отриманий природний газ повністю сплачена відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити частково, зменшивши пеню на 20% до 291 557 грн. 20 коп.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 03342250) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 291 557 грн. 20 коп. (двісті девяносто одну тисячц пятсот пятдесят сім грн.. 20 коп.) пені, 658 783 грн. 23 коп. (шістсот пятдесят вісім сімсот вісімдесят три грн. 23 коп.) інфляційних втрат, 19 642 грн. 24 коп. (девятнадцять тисяч шістсот сорок дві грн.. 24 коп.) 3% річних, 15 643 грн. 02 коп. (пятнадцять тисяч шістсот сорок три грн.. 02 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 18.04.2017