Рішення № 66114764, 12.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.2017 Справа № 904/1343/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

до Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про визнання діючим договору від 23.09.2015р. №814/2 про використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, виписка від 18.01.2017р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичний осіб-підприємців України;

ОСОБА_2 - представник, дов. від 09.03.2017р. №568 ;

від відповідача: Чоха К.О. - представник, дов. від 27.09.2016р. №1.9.853;

Черненко Р.В. - представник, дов. від 14.12.2016р. №1.9.13.11 (був присутній у судовому засіданні 14.03.2017р.);

у відкритому судовому засіданні присутні вільні слухачі:

ОСОБА_5 - пенсійне посвідчення від 30.08.2016р. НОМЕР_2;

ОСОБА_6 - посвідчення водія від 17.08.2007р.;

ОСОБА_7 - посвідчення громадської організації "Українського козацтва "КРЕПІ" НОМЕР_4;

ОСОБА_8 - посвідчення водія від 04.02.2011р.;

ОСОБА_9 - паспорт серії НОМЕР_3 виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС;

ОСОБА_10 - посвідчення водія від 26.07.2005р.;

ОСОБА_11 - посвідчення НОМЕР_4 громадської організації "Завіт Святослава";

ОСОБА_12 - посвідчення НОМЕР_5;

ОСОБА_13 - посвідчення НОМЕР_6 громадської-політичної газети "Самозахист підприємців";

ОСОБА_14 - посвідчення НОМЕР_7 громадської-політичної газети "Самозахист підприємців";

ОСОБА_15 - посвідчення НОМЕР_8 громадської-політичної газети "Самозахист підприємців";

ОСОБА_16 - посвідчення водія від 11.11.2016р.;

ОСОБА_17 - посвідчення громадської організації "Завіт Святослава";

ОСОБА_18 - посвідчення водія від 27.07.2013р.;

ОСОБА_19 - посвідчення НОМЕР_9 громадської-політичної газети "Самозахист підприємців";

ОСОБА_20 - посвідчення НОМЕР_10 громадської-політичної газети "Самозахист підприємців";

ОСОБА_21 - посвідчення водія від 15.11.2011р.;

ОСОБА_22 - пенсійне посвідчення від 28.04.2009р.;

ОСОБА_23 - посвідчення водія від 19.09.2005р.;

ОСОБА_24 - паспорт серії НОМЕР_11, виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області;

ОСОБА_25 - паспорт серії НОМЕР_12, виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області;

ОСОБА_26 - паспорт серії НОМЕР_13 виданий Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровські області;

ОСОБА_27 - паспорт серії НОМЕР_14, виданий Бабушкінським РВ ДМУВ УМВС України у Дніпропетровській області;

ОСОБА_28 - паспорт серії НОМЕР_15, виданий Бабушкінським РВ ДМУВ УМВС України у Дніпропетровській області;

ОСОБА_29 - паспорт серії НОМЕР_16, виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області;

ОСОБА_30 - паспорт серії НОМЕР_17, виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить визнати діючим договір від 23.09.2015р. №814/2 про використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням, укладений між позивачем та Комунальним підприємством "Управління з організації контролю благоустрою об'єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності" Дніпропетровської міської ради.

Відповідач у запереченні (вх.№14861/17 від 13.03.2017р.) на позовну заяву просить відмовити позивачеві у повному обсязі, посилаючись на те, що: - 23.09.2015р. між сторонами було укладено договір від 23.09.2015р. №814/2 про використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням; - пунктом 3.1.3 договору передбачено право відповідача на його розірвання в односторонньому порядку; - листом від 26.12.2016р. №1.9.1359 відповідач повідомив позивача про розірвання договору; - визнання господарського договору укладеним, чинним або діючим може бути предметом судового дослідження при вирішенні спору про право матеріальне, заявлене у спосіб, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України; - визнання договору діючим, є, по суті, встановленням юридичного факту.

В подальшому позивач звернувся до господарського суду з заявою (вх. 15625/17 від 15.03.2017р.) про забезпечення позову та просив зобов'язати Комунальне підприємство "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради утриматись від демонтажу тимчасової споруди, яка належить ФОП ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення справи по суті.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017р. у справі №904/1343/17 відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про забезпечення позову.

Відповідач у поясненнях (вх.№21220/17 від 12.04.2017р.) зазначає про те, що: - розміщення тимчасових споруд в м. Дніпрі відбувається за правилами, встановленими відповідним положенням «Про порядок розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську", затвердженими рішенням від 30.05.2012р. Дніпропетровської міської ради №47/42; - згідно із вимогами пунктів 2.1, 5.1 положення підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки, термін дії якого закінчився; - за відсутності зазначеного документу, розміщення позивачкою тимчасової споруди в районі АДРЕСА_2 а рівно й використання не за цільовим призначенням відповідного об'єкту благоустрою є протиправним, тобто таким, що становить певну суспільну небезпеку.

Позивач у клопотанні (вх.№21480/17 від 12.04.2017р.) про доручення до матеріалів справи просить долучити до матеріалів судової справи №904/1343/17 лист Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 30.01.2017р. №Г-3/1, наданий у відповідь на скаргу громадянки ОСОБА_31 щодо незаконності розташування тимчасової споруди на вулиці АДРЕСА_3 та зазначає, що означений лист доводить, що порушення вимог містобудівної концепції, затвердженої рішенням сесії Дніпропетровської міської ради №47/24 щодо неможливості розміщення тимчасових споруд ближче, ніж 5 метрів від проїжджої частини, ближче 20 метрів від вікон будівель та ближче, ніж 20 метрів від перехресть вулиць не є обов'язковою підставою для розірвання договору; - відповідно до листа №Г-3/1 наявність порушення відстані від вікон будівлі, а саме 8,5 метрів, не дає комунальному підприємству право на розірвання договору «Про використання об'єктів благоустрою» в односторонньому порядку; - у випадку з тимчасовою спорудою ОСОБА_1 має місце спроба розірвання договору за надуманою причиною.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2015р. між Комунальним підприємством «Управління з організації контролю благоустрою об'єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності» Дніпропетровської міської ради, як органом контролю, та позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як користувачем, було укладено Договір №814/2 про використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орган контролю, діючи від власного імені на підставі повноважень, наданих територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, надає користувачу об'єкт благоустрою, визначений пунктом 1.2 договору, розташований на територіях, які віднесено до сфери контролю, за плату, на визначений термін для використання об'єкта не за цільовим призначенням, а користувач зобов'язується використовувати виключно визначений пунктом 1.2 договору об'єкта благоустрою та здійснити оплату за тимчасове використання об'єкту благоустрою не за цільовим призначенням відповідно до умов даного договору, виконувати інші обов'язки згідно даного договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування об'єкту благоустрою, який надається для використання: частина території загального користування - громадсько-житлова зона, що складається з зони тротуару площею 7,5 м.кв.; спосіб, в який об'єкт благоустрою буде використано не за цільовим призначенням - встановлення не властивих об'єкту благоустрою елементів, які призначені і використовуються для викладення, демонстрації товарів, обслуговування покупців і проведення грошових розрахунків з покупцями при продажі товарів при здійсненні торгівельної діяльності поза стаціонарними торговельними об'єктами; місцезнаходження об'єкту благоустрою - м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, 5к у межах схемою об'єкту благоустрою, що є невід'ємною частиною цього договору.

Право на використання об'єкту благоустрою не за цільовим призначенням виникає у користувача з 23.09.2015р. і діє до 23.09.2018р. включно; право використання об'єкту благоустрою виникає не раніше передання об'єкту благоустрою у використання за актом приймання-передачі, підписаним органом контролю та користувачем (пункт 1.3 Договору).

Як вбачається на виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято об'єкт благоустрою по вул. Шолохова, 5к у м. Дніпропетровську, про що свідчить підписаний сторонами акт від 23.09.2015р. прийому-передачі до Договору (а.с. 25).

У пункті 1.6 Договору сторони погодили, що договір вважається припиненим за згодою сторін з моменту укладання відповідної двосторонньої угоди між користувачем та органом контролю, якщо інше не передбачено самою угодою або договором.

Пунктом 3.1.3 Договору передбачено, що орган контролю має право в односторонньому порядку розірвати договір з користувачем з таких підстав: - виникнення ситуації в наслідок дій користувача, яка загрожує безпечній життєдіяльності людей, спричиняє пошкодження їх майна, призводить до непередбачуваного руйнування об'єкту (об'єктів) благоустрою; - на підставі рішення суду; - неодноразове грубе порушення користувачем умов договору; - невиконання та/або неналежного виконання користувачем обов'язків, передбачених пунктом 2.2.6 договору та/або 2.2.7 цього договору; - невнесення плати за використання об'єктів благоустрою протягом трьох місяців підряд; рішення про припинення договору приймається керівником органу контролю, оформлюється письмовим повідомленням про розірвання договору.

Відповідно до пункту 1 рішення Дніпропетровської міської ради від 18.05.2016р. №26/8 „Про реорганізацію та зміну найменування комунальних підприємств Дніпропетровської міської ради" вирішено реорганізувати Комунальне підприємство „Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради, код ЄДРПОУ 19157017, з припиненням як юридичної особи шляхом приєднання до Комунального підприємства „Управління з організації контролю благоустрою об'єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності "Дніпропетровської міської ради, код ЄДРПОУ 35609280, змінивши його найменування на Комунальне підприємство „Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до акту від 23.12.2016р. №Д-16/87 комісійного обстеження території відповідачем було здійснено перевірку стану об'єкту благоустрою по АДРЕСА_2 якою встановлено, що ТС розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше ніж 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїжджої частини, також менш 20 метрів від перехрестя, що загрожує життю та здоров'я громадян (а.с. 47).

В подальшому відповідачем було спрямовано позивачу повідомлення від 26.12.2016р. №1.9.1359 про розірвання договору відповідно до пунктів 3.1.3 Договору в односторонньому порядку 26.12.2016р. (а.с. 27) та запропоновано з'явитися до органу контролю для підписання акту приймання-передачі об'єкту благоустрою.

Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують її права, просить визнати діючим Договір від 23.09.2015р. №814/2 про використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням; відповідач проти цього заперечує, що і є причиною спору.

Враховуючи викладене, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також відповідно до статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: - визнання наявності або відсутності прав; - визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; - визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; - відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; - припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; - присудження до виконання обов'язку в натурі; - відшкодування збитків; - застосування штрафних санкцій; - застосування оперативно-господарських санкцій; - застосування адміністративно-господарських санкцій; - установлення, зміни і припинення господарських відносин; - іншими способами, передбаченими законом.

Отже, як вбачається відсутні такі способи захисту, згідно яких можна визнати діючим договір.

Крім того, вимога про визнання є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення; цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне; його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Заявлена позивачем вимога щодо визнання діючим Договору від 23.09.2015р. №814/2 про використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням, не призводить до поновлення порушених прав; вона не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Як вбачається Договір від 23.09.2015р. №814/2 про використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням є удаваним правочином, оскільки приховує фактичний договір оренди земельної ділянки площею 7,5 кв.м для розміщення торгівельного павільйону.

Таким чином, позивач, звернувшись до господарського суду з позовом про визнання діючим Договору про використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням, фактично просить визнати діючим договір оренди земельної ділянки, для якого існує певний порядок укладення.

З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

18.04.2017р.