Окрема думка судді № 66114614, 11.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

11 квітня 2017 року Справа № 910/4431/13 (в порядку ст. 47 ГПК України)

судді Вищого господарського суду України Полякова Б.М.

на постанову Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі господарського суду міста Києва № 910/4431/13

11.04.2017 Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Панова І.Ю. - головуючий, Погребняк В.Я., Поляков Б.М. винесено постанову у справі № 910/4431/13, якою ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у цій справі скасовано, справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13, зокрема задоволено позов Організації орендарів орендної фірми "Екста" (далі - ОООФ "Екста", позивач) до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, далі - Департамент комунальної власності міста Києва); визнано за ОООФ "Екста" право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 3333,00 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з Департаменту комунальної власності міста Києва на користь ОООФ "Екста" судовий збір у розмірі 68820,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013, рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13 залишено без змін.

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулась до місцевого господарського суду із заявою про перегляд рішення від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13 за нововиявленими обставинами.

Рішенням від 07.03.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 у справі № 910/4431/13, вказану заяву задоволено, рішення від 09.07.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОООФ "Екста" до Департаменту комунальної власності міста Києва, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" та Фонду державного майна України відмовлено; стягнуто з ОООФ "Екста" на користь гр. ОСОБА_3 судовий збір за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 36 540,00 грн.

У грудні 2016 року до господарського суду міста Києва від ОООФ "Екста" в особі керівника Савенко К.І. надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 910/4431/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/4431/13 відмовлено у прийнятті вказаної заяви ОООФ "Екста" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з припиненням діяльності ОООФ "Екста" як суб'єкта господарювання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі № 910/4431/13 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОООФ "Екста" припинено із тих же підстав.

Разом з тим, суд касаційної інстанції постановою від 11.04.2017 скасував ухвалу апеляційного господарського суду від 14.02.2017 та направив справу на новий розгляд з огляду на порушення судом приписів ч. 6 ст. 80 ГПК України та не дослідження обставин щодо наявності правових підстав для здійснення процесуального правонаступництва позивача в порядку ст. 25 ГПК України.

Мною, Поляковим Б.М., при винесені вказаної постанови від 11.04.2017 висловлено окрему думку, суть якої полягає у наступному.

Як вбачається ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2012 у справі № 2011-46/18261-2012 порушено провадження у справі про банкрутство позивача - ОООФ "Екста", а постановою від 28.12.2012 в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство) визнано боржника банкрутом.

В подальшому ухвалою від 07.04.2014 у справі № 2011-46/18261-2012 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ОООФ "Екста" й ліквідовано банкрута як юридичну особу.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Так, 07.11.2016 щодо позивача проведено державну реєстрацію його припинення на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 07.04.2014 у справі № 2011-46/18261-2012.

При цьому судами попередніх інстанцій було встановлено, що станом на момент подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 07.03.2014 у цій справі діяльність позивача було припинено.

Згідно, ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, з 07.11.2016 ОООФ "Екста" припинена як юридична особа на не є носієм цивільної правоздатності та дієздатності, у зв'язку з чим не може виступати ні відповідачем, ні позивачем під час розгляду справ судами України.

Слід зазначити, що можливість участі ліквідованого суб'єкта господарювання в господарському процесі можливо виключно у випадку скасування ухвали про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора й ліквідацію боржника, винесеної в межах справи про банкрутство боржника та як наслідок відміни державної реєстрації припинення боржника.

Разом з тим, у такому випадку всі представницькі функції, у тому числі можливість вчинення процесуальних дії від імені боржника належать виключно ліквідатору банкрута, а не його керівнику. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, а керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства (ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство).

У зв'язку з чим, вирішення будь-яких процесуальних питань щодо заяв осіб, діяльність яких припинена повинно мати наслідком, або відмову у прийнятті відповідної заяви поданої до господарського суду, або припинення безпідставно порушеного провадження у справі за такою заявою. Однак, вирішення спору по суті не може мати місце з огляду на приписи ч. 6 ст. 80 ГПК України.

У якості прикладу відсутності у керівника з моменту визнання боржника банкрутом будь-яких процесуальних прав можна навести практику Вищого господарського суду, викладену в ухвалі від 17.01.2007 та постанові від 30.05.2007 у справі № 15/310-05-8611 та у постанові від 23.11.2016 у справі № 5004/714/11.

Як вбачається, позивач у справі був ліквідований ще у 2014 році, а у 2016 році щодо нього проведено державну реєстрацію його припинення. Відтак, вчинення будь-яких процесуальних дій особою, що є припиненою свідчить про явні зловживання, які вчиняються з метою здійснення тих чи інших незаконних маніпуляцій.

Натомість, скасовуючи ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 про припинення апеляційного провадження, Вищий господарський суд України упереджено оцінив фактичні обставини справи щодо однозначних фактів неможливості участі ОООФ "Екста", як учасника процесу, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

суддя

Вищого господарського

суду України Б.М. Поляков