Рішення № 66114276, 12.04.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/6313/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., КОЖУХ О.А.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»» до ОСОБА_3 Йосиповича про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 Йосиповича, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 листопада 2016 року, -

встановила:

ПрАТ АСК «Омега» 18.10.2016 звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 і мотивувало його наступним. 17.09.2015 позивач уклав із ОСОБА_4 договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (страховий поліс № АЕ/5653321). 21.11.2015 в м. Стрий Львівської області з вини відповідача ОСОБА_3 Йосиповича, який керував автомобілем марки «Мерседес», д/н НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль «Тойота», д/н НОМЕР_2. За шкоду, завдану володільцю транспортного засобу «Тойота», д/н НОМЕР_2, позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 25288,60 грн. Відповідач ОСОБА_1 протягом трьох робочих днів, як це передбачено п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не повідомив страховика про ДТП із участю транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована. У звязку з цим, страховик, який виплавив страхове відшкодування, у порядку, передбаченому ст. 38 п. 38.1. пп. 38.1.1. ґ) указаного Закону та відповідно до інших норм законодавства вправі предявити позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив про ДТП страховика у наведеному вище порядку.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 25288,60 грн як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22.11.2016 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ АСК «Омега» 25288,60 грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, а також 1378,00 грн у рахунок відшкодування судових витрат. Ухвалою цього ж суду від 26.12.2016 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Відповідач не погодився із рішенням суду і ставить в апеляції питання про його скасування як незаконного та необґрунтованого із відмовою в позові. Посилається, зокрема, на правові позиції, висловлені Верховним Судом України у прецедентних судових рішеннях, відповідно до яких сам по собі факт неповідомлення у зазначений термін страховика про ДТП або несвоєчасне повідомлення не може слугувати достатньою підставою для стягнення в рахунок виплаченого страхового відшкодування коштів з винної в ДТП особи. Суду належало враховувати загальні правила відшкодування шкоди (збитків), страхування, факт добровільної сплати страхового відшкодування на виконання відповідних договірних зобовязань, відсутність у страховика необґрунтованих виплат тощо.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність представника позивача, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності. Втім, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Встановлено, що ПрАТ АСК «Омега» 17.09.2015 уклало з ОСОБА_4 договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (страховий поліс № АЕ/5653321) (а.с. 4). 21.11.2015 в м. Стрий Львівської області з вини ОСОБА_3 Йосиповича, який керував автомобілем НОМЕР_3, цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль НОМЕР_4. Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 10.02.2016, за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, винного притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу розміром у 340,00 грн (а.с. 7). 23.11.2015 потерпілий ОСОБА_5 повідомив страховка ПрАТ АСК «Омега» про страховий випадок, 26.11.2015 пошкоджений транспортний засіб оглянув оцінювач ОСОБА_6, 27.11.2015 був складений Звіт № 1550/15 про оцінку автомобіля, 17.05.2016 страховиком був складений страховий акт № 4151-ЦВ, яким було визначено страхове відшкодування у сумі 25288,60 грн, яке, у свою чергу, було виплачене потерпілому 23.05.2016 платіжним дорученням № 3505 (а.с. 5, 6, 9-21). Ці обставини ніким не заперечуються і підтверджуються доказами та матеріалами справи.

Особа вправі вимагати повного відшкодування майнової шкоди, завданої їй винною, протиправною поведінкою іншої особи; відсутність вини у шкоді доводить заподіювач, водночас розмір завданої шкоди доводиться позивачем (ст.ст. 11-16, 22, 1166 ЦК України, норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ст. 979, ст. 980 ч. 1 п. 3, ст.ст. 999, 1194 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 6, 21, Розділу ІІІ України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV), особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ч. 1 ЦК України).

Законом № 1961-IV передбачено, що: у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобовязаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу; якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обовязок, він має підтвердити це документально (ст. 33 п. 33.1. пп. 33.1.4.); страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (ст. 38 п. 38.1. пп. 38.1.1. ґ)) (з урахуванням зміни редакцій закону та їх дійсного змісту йдеться про умови, визначені підпунктом 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону № 1961-IV).

Предявляючи до ОСОБА_1 позов про стягнення 25288,60 грн як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, позивач ґрунтувався суто на положеннях ст. 33 п. 33.1. пп. 33.1.4. і ст. 38 п. 38.1. пп. 38.1.1. ґ) Закону № 1961-IV і лише на тому факті, що винуватець не повідомив страховика про ДТП не пізніше трьох робочих днів з дня її настання. Заява не містить посилання, а справа доказів про те, що обставина, яка слугувала підставою для предявлення позову, будь-яким чином негативно вплинула на виконання страховиком обовязку виплатити страхове відшкодування, на зясування обставин, необхідних для виплати, потягла зайву, необґрунтовану виплату, спричинила будь-яку шкоду чи в будь-який інший спосіб потягла порушення майнових прав страховика.

Натомість у справі встановлено, що про ДТП страховик був обізнаний через два дні після події, оцінювач оглянув транспортний засіб через пять днів після ДТП, а звіт, що став підставою для розрахунку страхового відшкодування та добровільної і повної страхової виплати, склав уже наступного дня. Тобто, жодних обставин, які б обєктивно вказували на неможливість перевірки страховиком обставин ДТП з метою уникнення необґрунтованих виплат, на спричинення страховику шкоди через неповідомлення його відповідачем про факт ДТП вищевказаним порядком не встановлено, а фактичні обставини справи свідчать про протилежне. Сам же по собі факт невиконання винуватцем ДТП, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідно до Закону № 1961-IV, вимог цього Закону щодо повідомлення страховика про ДТП, якщо це не завдало шкоди страховику, не є достатньою підставою для стягнення з цієї особи на користь страховика коштів, сплачених ним на виконання свого передбаченого законом і договором обовязку щодо виплати страхового відшкодування, позаяк факт заподіяння шкоди та її розмір (виникнення деліктних зобовязань) підлягають доказуванню загальним порядком.

До цього зводяться за своїм змістом правові позиції, висловлені Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі № 6-248цс15 та в ряді інших справ, виходячи з обставин справи, для відступу від них колегія суддів підстав не вбачає (ст. 214 ч. 2, ст. 360-7 ч. 1 ЦПК України).

Розпорядившись своїми цивільними та процесуальними правами, здійснюючи своє право на захист і виконуючи обовязок доказування вільно, на власний розсуд, позивач не довів фактів і обставин, що підлягали доказуванню (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60 ч. 2, ст. 179 ч. 1 ЦПК України), тоді як позов може бути задоволено лише за умови його обґрунтованості та доведеності (ст.ст. 212-215 ЦПК України).

Суд першої інстанції залишив наведене поза увагою та припустився помилки, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України, тому на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляцію, доводи якої заслуговують на увагу, слід задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Йосиповича, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, задовольнити, заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 листопада 2016 року скасувати, у позові Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»» до ОСОБА_3 Йосиповича про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу відмовити.

Стягнути з ПрАТ АСК «Омега» на користь ОСОБА_1 1791,40 грн у рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді