Ухвала суду № 66114064, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/22201/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2015

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015

у справі № 815/143/13-а

а позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алмі-Трейд» (далі - позивач, ТОВ «Алмі-Трейд»)

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Алмі-Трейд» звернулось у січні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0013082301 від 21.12.2012 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 134 527,00 грн.; № 0013132301 від 24.12.2012 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 556 992,00 грн.; № 0013092301 від 21.12.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30 313,00 грн.; № 0013122301 від 24.12.2012 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 212 364,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 касаційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0013092301 від 21.12.2012 та № 0013122301 від 24.12.2012, в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 залишено без змін.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0013092301 від 21.12.2012 та № 0013122301 від 24.12.2012.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: п. 47.1 ст. 47, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ст. ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги в її межах, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складно акт № 257/22-213/37550276/3254 від 11.12.2012.

В висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 243 450,00 грн., в тому числі: серпень 2012 року - занижено на 220 770,00 грн., вересень 2012 року - занижено на 22 680,00 грн., та завищення від'ємного значення ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового період на 212 364,00 грн., в тому числі: вересень 2012 року - завищено на 212 364,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема: № 0013092301 від 21.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 243 450,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 60 863,00 грн.; № 0013122301 від 24.12.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 212 364,00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на виконання умов дистриб'юторської угоди № Д10-031/08 від 01.09.2011, укладеної між ТОВ «Мірель-Трейд» (Постачальник) та ТОВ «Алмі-Трейд» (Дистриб'ютор), ТОВ «Мірель-Трейд» 01.09.2011 поставило підприємству позивача «Продукцію» (консерви), яку останнє отримало на склад та сплатило його вартість. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, а також банківськими платіжними дорученнями.

Також, судами встановлено, що на виконання умов дистриб'юторської угоди № Д10-036 від 01.05.2011, укладеної між ТОВ «Мірель-Компані» (Постачальник) та ТОВ «Алмі-Трейд» (Дистриб'ютор), ТОВ «Мірель-Компані» 01.05.2011 року поставило позивачу «Продукцію» (консерви), а останній отримав вказаний товар на свій склад та оплатив його вартість.

Фактичне виконання умов вказаної угоди підтверджується дослідженими судами податковими і видатковими накладними, а також платіжними дорученнями.

Крім цього, на виконання умов договору поставки № 84/04 від 01.06.2011, укладеного між ТОВ «Південні традиції» (Постачальник) та ТОВ «Алмі-Трейд» (Покупець), ТОВ «Південні традиції» поставило ТОВ «Алмі-Трейд» продукцію (алкогольні напої), а позивач, в свою чергу, прийняв вказаний товар на склад та сплатив його вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: податковими накладними, видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними та банківськими платіжними дорученнями.

Також, судами встановлено, що придбана позивачем у ТОВ «Мірель-Трейд», ТОВ «Мірель-Компані» та ТОВ «Південні традиції» продукція (товар) має «Сертифікати відповідності» та фактично була отримана на склади, який позивач орендує у ТОВ «Водограй» на підставі договору піднайму (суборенди) нежитлового приміщення № 12 від 01.06.2011 (адреса: 462 км + 900 м автодороги Київ-Одеса) та ТК «АЛМІ» у вигляді ТОВ на умовах договору оренди № АН180511/1 від 18.05.2011 (адреса: м. Миколаїв, вул. Артема, 40-В). Вказані обставини повністю підтверджуються даними «Журналів проводок» вказаного товару по складам та «Звітами про рух товару».

Окрім того, судами встановлено, що зазначені вище господарські операції між підприємством позивача та ТОВ «Мірель-Трейд», ТОВ «Мірель-Компані» та ТОВ «Південні традиції» були належним чином відображені і в бухгалтерському та податковому обліку товариства, та всі первинні документи, в свою чергу, на підставі яких вказані операції відображені в цьому обліку, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Формування ж позивачем податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, отриманими від перелічених вище контрагентів. До того ж, ТОВ «Алмі-Трейд» реально сплатило всі необхідні грошові кошти за придбаний товар з урахуванням ПДВ, що спричинило зміну майнового стану позивача, тобто останній, на думку судів, цілком правомірно визначив свій податковий кредит згідно із п. 198.3 ПК України.

Також, судами встановлено, що первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем послуг, оплати цих послуг, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеним в акті перевірки контрагентом, обґрунтованість віднесення спірних сум ПДВ до податкового кредиту (договір, накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; банківські виписки тощо).

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0013092301 від 21.12.2012 та № 0013122301 від 24.12.2012, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України (в редакції чинній до 06.08.2011) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, (чинний до 16.12.2011) форма податкової накладної не передбачала спеціальної графи для зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Законом України від 07.07.2011 № 3609-VI «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм ПК України» (чинний з 06.08.2011) було внесено зміни до ст. 201 ПК України, а саме встановлено у статті 201: у пункті 201.1: абзац перший доповнити словами «такі обов'язкові реквізити»; доповнити підпунктом «і» такого змісту: «і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)».

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (чинний з 16.12.2011) затверджено нову форму податкової накладної, введено нову графу 4 «Код товару згідно з УКТ ЗЕД» (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, в період з 06.08.2011 по 16.12.2011 форма податкової накладної не передбачала спеціальної графи для зазначення в ній коду товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, отримані ТОВ «Алмі-Трейд» від контрагентів ТОВ «Південні традиції», ТОВ «Мірель Компані» та ТОВ «Мірель Трейд» в період з 06.07.2011 по 15.12.2011 дійсно не містять коду товару згідно з УКТ ЗЕД, проте, в свою чергу, податкові накладні, виписані після 16.12.2011 містять усі необхідні реквізити та відповідають формі, затвердженій наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010, яка була встановлена станом на дату виписки вказаних податкових накладних, а саме у всіх податкових накладних, виписаних після 16.12.2011 в графі 4 зазначено відповідний код УКТ ЗЕД.

Отже, за таких обставин, суди попередніх інстанцій правомірно вважають необґрунтованими висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу свого податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Південні традиції», ТОВ «Мірель Компані» та ТОВ «Мірель Трейд» з підстав не зазначення у вказаних накладних виду цивільно-правового договору та кодів товарів згідно УКТ ЗЕД, оскільки в податкових накладних, наданих позивачем до суду зазначено вид цивільно-правового договору, а обов'язку зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД, як встановлено судами, згідно до чинного станом на дату виписки вказаних податкових накладних законодавства України у позивача не було, при цьому податкові накладні виписані після 16.12.2011 містять такий код УКТ ЗЕД.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків відповідача щодо завищення підприємством позивача податкового кредиту за лютий 2012 року за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Станіславська торгова компанія», а саме: № 05 від 08.02.2012 - на суму ПДВ 28 630,24 грн., № 13 від 14.02.2012 - на суму ПДВ 27 441,60 грн., № 17 від 16.02.2012 - на суму ПДВ 18 623,67 грн., № 35 від 27.02.2012 - на суму ПДВ 29 405,79 грн., № 46 від 29.02.2012 - на суму ПДВ 19 205,05 грн., на загальну суму 123 306,34 грн., які, згідно висновків акту перевірки, нібито не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, виходячи з такого.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 11155020 від 11.12.2012, податкові накладні, виписані ТОВ «Станіславська торгова компанія» зареєстровані в цьому Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законом строк.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості посилання відповідача в спірному акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем вимог ст. 198 ПК України на те, що ТОВ «Алмі-Трейд» включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ по ТОВ «Вин Агро», ТОВ «Єгаз-Сервіс», ТОВ «Світс Ленд», ТОВ «Мірель Трейд», ТОВ «Мірель Компані», та по невизначеному підприємству за грудень 2011 року, не підтверджені податковими накладними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи вони містять належним чином оформлені податкові накладні, отримані від цих контрагентів.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно бухгалтерської довідки в уточнюючій Декларації з ПДВ від 09.11.2012 за грудень 2011 року в додатку 5 Розділ ІІ «Податковий кредит» ТОВ «Алмі-Трейд» було невірно вказано індивідуальний податковий номер декількох контрагентів, а саме: ТОВ «Атан-Крим» (ІПН 320856701111), ТОВ «Еко центр» (ІПН 194476327033) та ТОВ «Копійка-Центр» (ІПН 376787015520), у зв'язку з чим, податковий орган розцінив ці суми податкового кредиту за податковими накладними, отриманими від вказаних контрагентів, як «податковий кредит по невизначеному підприємству». З метою усунення вказаних недоліків ТОВ «Алмі-Трейд» ще до проведення перевірки було подано до ДПІ в Малиновському районі м. Одеси уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2011 року.

Також, судами зазначено, що податковий орган в своєму акті перевірки зазначає про порушення платником вимог п. 185.1, ст. 185, п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1397,00 грн. На думку відповідача дане порушення вплинуло на суму донарахування суми зобов'язання з ПДВ. Так, перевіркою встановлено, що в бухгалтерському обліку ТОВ «Алмі Трейд» (ДтЗб Кт70) базу оподаткування податком на додану вартість по зазначених підприємствах відображено в таких розмірах: листопад 2011 року - по підприємству TOB «Атан-Крим» - 3356,90 грн. (податкові зобов'язання 671,38 грн.), в складі Декларації з податку на додану вартість відображено в розмірі - 489,99 грн., відхилення складає 1161,00 грн.; січень 2012 року - по підприємству TOB «Bолна» - 14 267,65 грн. (податкові зобов'язання 2853,32 грн.), в складі Декларації з податку на додану вартість відображено в розмірі 2841,25 грн., відхилення складає 12,07 грн.; червень 2012 року - по підприємству ТОВ «Едем Юг» - 10 274,05 грн. (податкові зобов'язання 2054,81 грн.), в складі Декларації з податку на додану вартість відображено в розмірі 1830,43 грн., відхилення складає 224,38 грн.

Але, при цьому, судами зазначено, що даний акт перевірки від 11.12.2012 № 257/22-213/37550276/3254 фактично взагалі не містить зазначення того, які саме відхилення встановлені відповідачем, відхилення від яких сум виявлені, тощо.

Отже, за таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що висновки спірного акту перевірки в цій частині є необґрунтованими та недоведеними.

Згідно п. 5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п. 6 цього ж Порядку № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення ТОВ «Алмі-Трейд» вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України та заниження податку на додану вартість на 243 450,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду - на 212 364,00 грн., а тому, відповідно, спірні податкові повідомлення-рішення № 0013092301 від 21.12.2012 та № 0013122301 від 24.12.2012 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 у справі № 815/143/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: Т.М. Шипулина І.В. Приходько