Ухвала суду № 66113987, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/8078/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.201

у справі № 826/14138/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста вода буд монтаж» (далі - позивач, ТОВ «Чиста вода буд монтаж»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києва)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Чиста вода буд монтаж» звернулось у липні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення 16.02.2015 № 0000592201.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, результати якої оформлено актом від 28.01.2015 № 82/26-53-22-01-21/38995074, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого товариством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 304 500,00 гривень.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 № 0000592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 304 500,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 152 250,00 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

У розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Чиста вода буд монтаж» є будівництво житлових и нежитлових будівель, що підтверджується зареєстрованим видом діяльності та отриманою ліцензією.

Так, між позивачем (підрядник) та ТОВ «Сент Софія Констракшн» (генпідрядник) укладено договори підряду від 15.05.2014 № 15-05/2014 та від 11.12.2013 № 11-12/2013 на виконання робіт з монтажу систем опалення, водопостачання і каналізацією на секціях 1-7 на об'єкті: Житлово-офісний комплекс з торговими приміщеннями, приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на проспекті Перемоги, 42, м. Київ.

З метою виконання зобов'язань перед ТОВ «Сент Софія Констракшн» за вказаними договорами, позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Брокбудкепітал» (підрядник) за договорами підряду (виконання робіт) від 23.06.2014 № БРБМ06 та від 25.06.2014 № БРБМ07, за умовами яких підряднику доручено виконати будівельні роботи, а саме: монтаж систем водопостачання, каналізації та протипожежного водопроводу в приміщенні паркінгу та монтаж системи опалення на секціях 3, 5, 6, 7 на об'єкті: Житлово-офісний комплекс з торговими приміщеннями, приміщення соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на проспекті Перемоги, 42, м. Київ.

На виконання вказаних договорів між сторонами були підписані локальні кошториси та договірні ціни на будівельні роботи, зокрема, на монтаж паркінгу та насосної станції, а також на монтаж системи опалення в секціях 3, 5, 6, 7, на об'єкті: Житлово-офісний комплекс з торговими приміщеннями, приміщення соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на проспекті Перемоги, 42, м. Київ, копії яких наявні у матеріалах справи.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій за перевіряємий період, обумовлених вказаними правочинами, позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів, ліцензії контрагента на право займатися будівництвом та монтажними роботами, актів виконаних робіт за липень 2014 року, довідок про вартість виконаних робіт та витрат за липень 2014 року, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за липень 2014 року, платіжних доручень, банківських виписок, а також податкових накладних.

При дослідженні наявних у матеріалах справи документів судами встановлено, що такі є первинними документами у розумінні Закону № 996-XIV, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, містять відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 ПК України, а тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначених правочинів, реальне здійснення спірних господарських операцій за такими та використання придбаних товарів (робіт/послуг) за такими в межах власної господарської діяльності.

Поряд з цим, відповідно до прийнятих від ТОВ «Брокбудкепітал» вищезазначених робіт між позивачем та безпосереднім замовником робіт - ТОВ «Сент Софія Констракшн» (генпідрядник) були підписані: акт № 1-9 приймання виконаних робіт за серпень 2014 року, складено довідку про вартість виконаних робіт за серпень 2014 року. Розрахунки з генпідрядником проведено у повному обсязі, що підтверджуються актом звіряння взаємних розрахунків за період: 26.01.2015 між позивачем та ТОВ «Сент Софія Констракшн».

На підставі виконаних перед ТОВ «Сент Софія Констракшн» зобов'язань з виконання підрядних робіт та оплатою останніх, позивачем були виписані податкові накладні.

Водночас, судом апеляційної інстанції зауважено, що зазначений об'єкт будівництва: Житлово-офісний комплекс з торговими приміщеннями, приміщення соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на проспекті Перемоги, 42, м. Київ було введено в експлуатацією відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Також, судами зазначено, що податковим органом не було надано доказів того, що на момент здійснення спірних господарських операцій та складання за такими податкових накладних ТОВ «Брокбудкепітал» не було зареєстровано як платника податку на додану вартість, у зв'язку з чим не мав права нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні за вказаними операціями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли беззаперечного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ «Чиста вода буд монтаж».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі № 826/14138/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: І.В. Приходько Т.М. Шипуліна