Ухвала суду № 66113972, 18.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року м. Київ К/800/60002/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Калашнікової О.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про визнання дій протиправними, скасування рішення та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року ТОВ «Софіт-люкс» (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про визнання дій протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20 січня 2014 року № 100250001/2014/000013/2, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 25434,87 грн (4891,32 грн ввізного мита та 20543,55 грн ПДВ).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано дії Митниці незаконними та протиправними, скасовано рішення від 20 січня 2014 року № 100250001/2014/000013/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Софіт - Люкс» (Україна, покупець) та компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD» (Китайська Народна Республіка, продавець), укладено зовнішньоекономічний Контракт від 2 квітня 2012 року № SMA16 (далі - Контракт № SMA16). Згідно з даним контрактом Продавець продавав, а Покупець купував товар (світлотехнічні прилади) за кількістю, асортиментом та вартістю відповідно до Інвойсу щодо кожної поставки відповідно до правил «Інкотермс - 2000 р.». Оплата товару здійснюється згідно Інвойсу в доларах США (USD).

Відповідно до Інвойсу від 27 листопада 2013 року № 2013F03A82 позивачем замовлено товару у кількості 11838 одиниці на загальну суму 40867,06 USD.

Так, до митного посту Митниці «Західний» з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару Товариство подало електронну митну декларацію від 20 січня 2014 року № 100250001/2014/006096 (далі - ЕМД № 100250001/2014/006096), згідно з якою обрахована митна вартість товару за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються

Разом з митною декларацією митному органу надано: картка обліку особи, яка здійснює операції з товаром від 16 травня 2013 року № 100/2012/0002564; Контракт № SMA16; Додаткова угода від 19 липня 2013 року № 2 до Контракту; Інвойс від 27 листопада 2013 року № 2013F03A82; Пакувальний лист від 27 листопада 2013 року б/н; Інвойс від 8 січня 2014 року № НВ0266 (на перевезення); Міжнародна автомобільна накладна (СMR) від 17 січня 2014 року № 0047; Коносамент від 5 грудня 2013 року № ZENNLAQB348360; Виписка з бухгалтерської документації від 20 січня 2014 року б/н; Каталог виробника (MAGNUM) від 1 січня 2013 року; Договір про транспортно-екпедеційні послуги від 8 січня 2014 року № 08/01/2014; Довідка про транспортні витрати від 11 січня 2014 року; Прайс-листи виробника товару від 26 листопада 2013 року та від 27 листопада 2013 року; Експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 14 січня 2014 року № В-42/2; Декларація про відповідність від 14 січня 2013 року № UA.011.D00033-13; Довідка про проведення декларування валютних цінностей від 28 січня 2013 року № 38735205 Десн.ДПІ № 1; Інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 17 січня 2014 року № 2730; Інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 5 грудня 2013 року № 2761; Декларація про походження товару від 27 листопада 2013 року № 2013F03A82.

За наслідками опрацювання наданих Товариством документів Митницею витребувані наступні додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення; за наявності інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; інформація біржових організацій щодо вартості сировини; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника; копію митної декларації країни відправлення; інші документи за бажанням декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

У зв'язку із ненаданням позивачем витребуваних додаткових документів, 20 січня 2014 року винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2014/00017.

20 січня 2014 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000013/2, яким скориговано визначену позивачем митну вартість імпортованих товарів за резервним методом.

Відповідно до графи 33 рішення, підставами для корегування митної вартості товарів є неподання позивачем додаткових документів на письмову вимогу Митниці та розбіжності в документах поданих позивачем, а саме: вантаж було відвантажено відповідно до Коносаменту від 5 грудня 2013 року, а наданий Договір на транспрно-експедеційне обслуговування датується 8 січня 2014 року.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що використані декларантом при митному оформленні відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, а всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до Митниці документах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, судами встановлено, що з переліку документів, які витребовувались Митницею частина вже була надана, а інша не могли бути надана з огляду на відсутність таких документів у позивача.

Суди обґрунтовано звернули увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи Митниця мала обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом, проте відповідачем такого зроблено не було. Крім того, митний орган не зазначив, які саме обставини такі документи повинні підтвердити.

Щодо доводів Митниці про те, що вантаж було відвантажено відповідно до Коносаменту від 5 грудня 2013 року, а наданий Договір на транспрно-експедеційне обслуговування датується 8 січня 2014 року, колегія суддів зазначає, що на момент відправлення вантажу з порту діяв договір на транспортно-експедеційне обслуговування від 8 січня 2013 року № 08/01/2013, укладений з компанією «HD Logistic Management Ltd.».

Відповідно до пункту 8.2. Договору він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. На час виготовлення перевізником інвойсу від 8 січня 2014 року № НВ0266 на транспортно-експедеційні послуги та довідки від 11 січня 2014 року б/н про транспортно-експедеційні витрати, вже діяв аналогічний договір на транспортно-експедеційні послуги, укладений 8 січня 2014 року № 08/01/2014.

Отже, для підтвердження заявленої митної вартості товару Митниці обґрунтовано надано договір, який діяв на момент здійснення поставки.

Отже, в наданих декларантом документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар, а суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15), 31 березня 2015 року (справи 21-127а15 та 21-53а15) і колегія суддів бере її до уваги.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді