Ухвала суду № 66113927, 05.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року м. Київ К/800/19231/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач),

суддів: Олексієнка М.М.,

Стародуба О.П., -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом Сумського міського голови ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, за касаційною скаргою Сумського міського голови ОСОБА_2 на постанову Сумського районного суду Сумської області від 10 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року Сумський міський голова ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови державного виконавця від 1 грудня 2014 року ВП № 45571070 про накладення штрафу.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 10 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Сумського районного суду Сумської області від 10 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області подало письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 24 листопада 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кутняк І.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 587/2032/14-а, виданого 18 листопада 2014 року Сумський районний судом Сумської області, про поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради.

Боржник за виконавчим листом є ОСОБА_2, стягувач - ОСОБА_4

Документ набрав законної сили 10 листопада 2014 року, заява про його примусове виконання подана 21 листопада 2014 року.

У пункті 2 резолютивної частини вказаної постанови зазначено, що постанова підлягає негайному виконанню, про її виконання повідомити державного виконавця.

Постанова від 24 листопада 2014 року в цей же день була направлена сторонам виконавчого провадження. Виконавчим комітетом Сумської міської ради вона отримана 27 листопада 2014 року.

28 листопада 2014 року Сумський міський голова ОСОБА_2 на адресу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області направив лист за вихідним № 544/02.02.02-14, яким повідомив відповідача, що поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради неможливе, оскільки ні в постанові суду, ні в постанові про відкриття виконавчого провадження не вказано з якої дати необхідно його поновити. Постанова суду не набрала законної сили через її оскарження в апеляційному порядку.

1 грудня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кутняк І.В. винесена постанова про накладення штрафу, якою на боржника ОСОБА_2 за невиконання без поважних причин рішення суду про поновлення ОСОБА_4 на роботі накладено штраф у розмірі 340 гривень. В цей же день постанова була направлена боржникові і отримана виконавчим комітетом Сумської міської ради 2 грудня 2014 року.

З 1 по 5 грудня 2014 року ОСОБА_2 перебував на лікарняному.

Постанова суду про поновлення ОСОБА_4 на роботі виконана позивачем 18 грудня 2014 року.

Вважаючи постанову державного виконавця від 1 грудня 2014 року про накладення штрафу незаконною, Сумський міський голова ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що оскаржувані дії відповідача вчинені без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законодавством України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано, та обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно (пункт 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 606-XIV).

За приписами частини 1 статті 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та роз'яснює порядок початку його примусового виконання.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною 2 цієї статті, не надається (частина 4 статті 25 Закону № 606-XIV).

За приписами пункту 2 частини 3 статті 30 цього Закону рішення про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника підлягають негайному виконанню.

Відповідно до частини 4 статті 30 Закону № 606-XIV у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Згідно частини 1 статті 75 Закону № 606-XIV, якою визначено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (частина 2 статті 75 Закону № 606-XIV).

Відповідно до положень статті 76 Закону № 606-XIV, яка врегульовую питання виконання рішення про поновлення на роботі, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця виникає обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі після оголошення рішення суду, і лише після видання наказу про поновлення на роботі таке рішення можна вважати виконаним.

Статтею 89 Закону № 606-XIV передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, за приписами частини 1 якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність дій державного виконавця щодо накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення про поновлення на роботі у передбачений законом строк, правильно вказавши на безпідставність посилання позивача про надання семиденного терміну для добровільного виконання зазначеного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції вірно не прийняв до уваги доводи позивача про неправомірність винесення оспорюваної постанови з підстав того, що він з 1 по 5 грудня 2014 року перебував на лікарняному.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Сумського міського голови ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 10 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року у справі за позовом Сумського міського голови ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Стародуб О.П.