Ухвала суду № 66113923, 12.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Київ К/800/2631/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Стрелець Т.Г. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Комунального підприємства "Спецсервіс-Кременчук" (далі - КП "Спецсервіс-Кременчук") до Державної фінансової інспекції в Полтавській області (далі - ДФІ в Полтавській області), Кременчуцької об'єднаної державної фінансової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька об'єднана ДФІ у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування окремих положень вимоги за касаційною скаргою КП "Спецсервіс-Кременчук" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року КП "Спецсервіс-Кременчук" у Полтавському окружному адміністративному суді пред'явило позов до ДФІ в Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної ДФІ у Полтавській області про визнання протиправними та скасування окремих положень вимоги.

Просило визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 вимоги Кременчуцької об'єднаної ДФІ у Полтавській області від 28 липня 2014 року

№ 01-14/1801, а також пункт 3 цієї вимоги в частині забезпечення відшкодування понаднормово списаного дитиліну для проведення евтаназії на суму 2821,06 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2 вимоги Кременчуцької об'єднаної ДПІ у Полтавській області від 28 липня 2014 року № 02-14/1801.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 вимоги Кременчуцької об'єднаної ДФІ в Полтавській області від 28 липня 2014 року № 02-14/1801; стягнення з Державного бюджету України на користь КП "Спецсервіс-Кременчук" судових витрат в розмірі 89,68 грн.

Ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 вимоги Кременчуцької об'єднаної ДФІ в Полтавській області від 28 липня 2014 року № 02-14/1801.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції КП "Спецсервіс-Кременчук" подало касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що на виконання ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 травня 2014 року у справі

№ 524/3736/14-к та на підставі направлення від 16 червня 2014 року № 382, виданого начальником Кременчуцької об'єднаної ДФІ у Полтавській області, державним фінансовим інспектором Тарасенком А.О. у період з 16 червня по 07 липня 2014 року проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КП "Спецсервіс-Кременчук" за період з 01 січня 2013 року по 01 травня 2014 року. Результати ревізії оформлено актом від 14 липня 2014 року № 01-21-041.

Згідно з актом ревізії, зокрема, виявлені наступні порушення:

- посадовими особами КП "Спецсервіс-Кременчук" не враховано та не зменшено потребу в бюджетних коштах на суму заробітної плати, що мала виплачуватись за рахунок власних коштів підприємства та була фактично відшкодована сторонніми підприємствами у вартості наданих платних послуг з відлову безпритульних тварин, що призвело до зайвого отримання бюджетних коштів із загального фонду бюджету м. Кременчука Полтавської області по КТКВ 100203 "Благоустрій міст, сіл, селищ" загалом в розмірі 28 103,11 грн. (в тому числі за 2013 рік - 25 371,5 грн., січень-квітень 2014 року - 2 731,61 грн.), чим порушено вимоги пункти 8, 22 Порядку в частині витрачання отриманих бюджетних коштів виключно на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою та обґрунтованості показників видатків бюджету відповідними розрахунками. Дане порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) бюджету м. Кременчука Полтавської області в розмірі 28 103,11 грн.;

КП "Спецсервіс-Кременчук" передано фізичним особам 253 безпритульні тварини без отримання від них компенсації витрат, пов'язаних з відловом переданих безпритульних тварин, чим порушено вимоги пункти 8.5, 8.6 Правил утримання і поводження з тваринами у м. Кременчуці, затверджених рішенням 51 сесії Кременчуцької міської ради V скликання від 30 березня 2010 року, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) загалом в розмірі 24 546,31 грн.;

- за даними актів на списання медикаментів та знищення використаних флаконів для евтаназії КП "Спецсервіс-Кременчук" списано на проведення присипляння (евтаназії) 3616 безпритульних собак 1171 ампулу дитиліну, який є курареподібним препаратом та заборонений для проведення евтаназії, чим порушено статтю 17 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" та Інструкцію про застосування дитиліну, що є понаднормовим списанням та призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємству в розмірі 4414,59 грн.

28 липня 2014 року відповідачем винесено вимогу № 01-14/1801 про усунення порушень, якою вимагалось від відповідача:

- забезпечити повернення коштів в розмірі 28043,10 грн. за рахунок коштів від господарської діяльності КП "Спецсервіс-Кременчук" до міського бюджету, що були використані на виплату заробітної плати при наданні послуг стороннім організаціям з відлову безпритульних тварин (пункт 1);

- забезпечити надходження коштів на рахунки КП "Спецсервіс-Кременчук" в розмірі 24 546,31 грн., як витрати понесені з відлову 253 безпритульних тварин, що були передані населенню (пункт 2);

- забезпечити відшкодування в розмірі 4414,59 грн. понаднормово списаного дитиліну для проведення евтаназії 3616 безпритульних тварин, за рахунок винних осіб (пункт 3).

Не погоджуючись з наведеними положеннями вимоги ДФІ, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність пунктів 1 та 2 оскаржуваної вимоги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 вимоги та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 вимоги, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та Положення про державну фінансову інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/201, зазначив, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а тому пункти 1 та 2 вимоги не порушують прав та інтересів позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією суду апеляційної інстанції із огляду на наступне.

Згідно з Положенням про ДФІ України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), ДФІ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

ДФІ України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення ДФІ України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, ДФІ України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги про усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що Кременчуцькою об'єднаною ДФІ у Полтавській області пред'явлено вимогу про усунення порушень. При цьому у пунктах 1, 2, 3 вимоги вказано, зокрема на виявлені збитки, їх розмір та необхідність їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14, від 15 квітня 2014 року у справі № 21-63а14, від 07 жовтня 2014 року № 21-368а14, від 27 січня 2015 року № 21-436а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновок суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Спецсервіс-Кременчук" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства "Спецсервіс-Кременчук" до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної державної фінансової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування окремих положень вимоги - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Стрелець Т.Г.