Ухвала суду № 66113835, 20.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 квітня 2017 року Київ К/800/12726/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Горбатюк С.А., розглянувши касаційну скаргу Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про оскарження відмови у призначенні пенсії

в с т а н о в и в :

Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 11 липня 2016 року позов ОСОБА_1 до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про оскарження відмови у призначенні пенсії задволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про оскарження відмови у призначенні пенсії за апеляційною скаргою на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 11 липня 2016 року.

На ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року Костопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області подано касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Управління просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року та зобов'язати апеляційний суд відкрити провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Пунктом п'ятим частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Як видно з ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, ухвалою судді від 10 лютого 2017 року апеляційну скаргу було залишено без руху та апелянту запропоновано подати клопотання та вказати інші причини пропущення строку на подання апеляційної скарги. Водночас, пропущення строку на подання апеляційної скарги з причин не можливості сплатити судовий збір за її подання цією ж ухвалою визнано не поважним.

Обґрунтовуючи поважність пропущення строку на подання апеляційної скарги, Управління повторно послалося на ці ж причини.

Суддя суду апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, вірно вказав на те, що наведені Управлінням причини пропущення строку на подання апеляційної скарги внаслідок відсутності коштів для сплати судового збору на момент подання до суду первинної апеляційної скарги не є поважними. Така правова позиція є правильною.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні "Рябих проти Росії" зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно

тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Також у рішенні "Пономарьов проти України" цей Суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється із збігом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, суддя суду апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що невмотивоване задоволення клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку звернення до суду суб'єкта владних повноважень з апеляційною скаргою утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом, в тому числі фізичних та юридичних осіб.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, вона є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про оскарження відмови у призначенні пенсії.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України С.А. Горбатюк