Ухвала суду № 66113788, 21.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 квітня 2017 року м. Київ К/800/12724/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про відновлення виплати пенсії по інвалідності,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року визнано неповажними причини пропуску строку апеляційного оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2016 року.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного судового рішення видно, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки вказані відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження визнані неповажними, а Управлінню Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області надано 30-ти денний строк для подання інших доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог зазначеної ухвали, відповідач надіслав заяву про поновлення строку, в якій послався на те, що Управління систематично вживало заходів щодо вирішення питання про виділення асигнувань для сплати судового збору у 2016 році. Однак, ці кошти не виділялися в достатньому розмірі, що підтверджується проектом кошторису на 2016 рік та розрахунком витрат по сплаті судового збору.

Перевіряючи ці мотиви та оцінюючи надані докази, апеляційний суд зазначив, що ці обставини є неповажними, оскільки обмежене фінансування державного органу не може бути підставою як для звільнення його від сплати судового збору, так і для поновлення процесуального строку, встановленого законом.

Пропущений відповідачем строк є неспіврозмірним із процесуальним строком, встановленим для апеляційного оскарження судового рішення, а тому підстави для визнання таких причин поважними відсутні.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів особі, яка подала апеляційну скаргу про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Враховуючи, що заявником не наведено будь-яких інших причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали вчасно подати апеляційну скаргу до суду, та які б могли бути визнані поважними, апеляційний суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук