Ухвала суду № 66113774, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2017 р. м. Київ К/800/22960/15

К/800/23719/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс" ( далі - ТОВ "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс") до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ( далі - ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" ( далі - ТОВ "Офіс Лайн"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Ді Сі Україна" ( далі - ТОВ "Джі Ді Сі Україна"), про звільнення майна з-під арешту,

за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ді Сі Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ТОВ "Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: звільнити з-під арешту майно, що належить ТОВ "Офіс Лайн", переданого в іпотеку позивачу, накладеного постановою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 жовтня 2014 року №45071235, а саме: нежилий будинок-адмінкорпус (літера «Г»)загальною площею 7787,80 кв.м, що знаходиться за адресою у м.Києві по вул. Дегтярівська, 21 разом з усіма його при належностями; зобов'язати ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві здійснити всі необхідні заходи для зняття арешту, накладеного відповідно до постанови від 17 жовтня 2014 року №45071235.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, позов задоволено. Звільнено з-під арешту майно, що належить ТОВ "Офіс Лайн", накладеного постановою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 жовтня 2014 року №45071235, а саме: нежилий будинок-адмінкорпус (літера «Г»)загальною площею 7787,80 кв.м., що знаходиться за адресою у м.Києві по вул..Дегтярівська, 21 разом з усіма його при належностями. Зобов'язано ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві здійснити всі необхідні заходи для зняття арешту, накладеного відповідно до постанови від 17 жовтня 2014 року №45071235.

У касаційних скаргах ТОВ "Офіс Лайн" та ТОВ "Джі Ді Сі Україна", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати ухвалені ними судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційних скарг з огляду на наступне.

Судами встановлено, що згідно договору від 2 листопада 2004 року ТОВ «Офіс Лайн», як іпотекодавець, передало ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», як іпотекодержателю, в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 155 від 02 листопада 2004 року (з усіма подальшими змінами до нього) - повернення кредиту у розмірі 8 600 000 грн. в строк до 02 листопада 2009 року згідно графіку повернення кредиту, а також сплачення процентів за користування кредитом у розмірі 12% у доларах США та 18% у гривнях річних згідно з графіком сплати процентів - нерухоме майно: нежилий будинок-адмінкорпусу (літера «Г»), загальною площею 7787,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21. Згідно договору нерухоме майно передано в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

Договором відступлення прав за іпотечним договором від 20 грудня 2013 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») відступив ТОВ «Фінансова компанія «Каліпсо Фінанс» право грошової вимоги за кредитним договором № 155 від 02 листопада 2004 року (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього), що були укладені між ТОВ «Офіс Лайн» та ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк» (договір факторингу від 20 грудня 2013 року № 13/20/12-01). Цього ж дня було проведено реєстрацію змін у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

Разом з тим, у ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №45071235 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/17707/14 від 30 вересня 2014 року про стягнення з ТОВ "Офіс Лайн" на користь ТОВ "Джі Ді Сі Україна" боргу в розмірі 5797300,85 грн.

17 жовтня 2014 року державним виконавцем в рамках наведеного вище виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми боргу.

Такі дії відповідача, на думку позивача, порушують його права, оскільки ТОВ Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс" має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ Фінансова компанія "Каліпсо Фінанс" має пріоритет над обтяженням щодо нерухомого майна, тобто позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон України №606-ХІV).

Права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

У разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (частина перша статті 33 Закону україни "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" на майно, яке перебуває в іпотеці, та не входить до Переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього закону) допускається звернення стягнення на майно, яке полягає, зокрема, в його арешті та примусовій реалізації.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону україни "Про іпотеку").

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

У той же час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року (справа №6-238 цс14).

Таким чином, суттєве значення для вирішення спору у даній справі є встановлення того чи вчинялись позивачем дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, наявність чи відсутність відповідного рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Втім, зазначені обставини залишились не встановленими судами обох інстанцій, що призвело до передчасних висновків про задоволення позову.

Згідно із частиною 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ді Сі Україна" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у даній справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман