Ухвала суду № 66110255, 13.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 квітня 2017 року м. Київ К/800/11450/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконними дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо пред'явлення на примусове виконання до органу виконавчої служби постанови адміністративної комісії Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 26 січня 2016 року МР № 11/01-16, яка не набула чинності.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень КАС України та не врахували практику Конституційного Суду України. Вказує, що судами не дано належної правової оцінки обставинам справи та неправильно застосовано норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних рішень видно, що відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з наступного.

Судами встановлено, що 26 січня 2016 року адміністративною комісією виконкому Білгород-Дністровської міськради винесено постанову №11/01-16, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1360 грн.

Цю постанову ОСОБА_1 оскаржив до суду. Проте у квітні 2016 року виконавчий комітет Білгород-Дністровської міськради звернувся до відділу ДВС Білгород-Дністровського МУЮ із заявою про прийняття до примусового виконання постанови від 26 січня 2016 року №11/01-16, у зв'язку з чим 18 квітня 2016 року державним виконавцем відділу ДВС Білгород-Дністровського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50851859, а позивачу надано строк для добровільного виконання.

Посилаючись на те, що відповідачу було достовірно відомо про оскарження позивачем постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, яку, в подальшому, скасовано постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 22 червня 2016 року по справі №495/1343/16-а, ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, оскільки вважав, що відповідачем, в даному випадку, були здійснені незаконні дії по примушенню його робити те, що не передбачено діючим в Україні законодавством, тобто, на його думку, є факт протиправного посягання з боку відповідача на його права і свободи.

За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

За приписами частини першої статті 6 КАС України, встановлено, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-рп/1997 та від 25 грудня 1997 року №9-рп/1997 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55, статей .64,124 Конституції України, статті 248-2 ЦПК України.

При цьому, суди зазначили, що право на звернення до адміністративного суду із позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного позову ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб був наданий судовий захист, необхідно встановити, що особа, яка звернулася з цим позовом, дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем саме у публічно-правових відносинах.

Разом з тим, ні в адміністративному позові, ні в апеляційній скарзі, ні під час розгляду справи, позивач так і не зміг пояснити в чому саме виразилося порушення передбачених Конституцією та законами України його прав, свобод та охоронюваних інтересів у сфері публічно-правових відносин у зв'язку із пред'явленням виконкомом у квітні 2016 року на примусове виконання до відділу ДВС Білгород-Дністровського МУЮ спірної постанови №11/01-16, яка, в подальшому, рішенням суду від 22 червня 2016 року була скасована, а вказане виконавче провадження №50851859 постановою державного виконавця від 12 вересня 2016 року - закрито за пунктом 4 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження (у зв'язку із скасуванням рішення, яке підлягало виконанню).

За таких обставин, суди дійшли висновку, що дії виконавчого комітету Білгород-Дністровської міськради, пов'язані з пред'явленням на примусове виконання до органу виконавчої служби постанови адміністративної комісії виконкому від 26 січня 2016 року №11/01-16 жодним чином не порушують права позивача, оскільки не породжують, не змінюють та не припиняють його права і обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин. Тому позов задоволенню не підлягає.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить мотивів, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук