Ухвала суду № 66109472, 20.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 р.Справа № 550/43/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 06.02.2017р. по справі № 550/43/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги неправомірними та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

13 січня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Чутівського районного суду Полтавської області із зазначеним позовом до відповідачів посилаючись на те, що йому було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 29257,20 грн. відповідно до Закону України «Про міліцію» в редакції від 20 грудня 1990 року. Однак, позивач вважає, що нараховуючи йому одноразову грошову допомогу відповідачі повинні були застосувати положення Закону України «Про міліцію» в редакції від 13 лютого 2015 року, чинного на момент нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а також встановлення йому групи інвалідності, та призначити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Постановою Чутівського районного суду Полтавської області від 06.02.2017р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги неправомірними та зобовязання вчинити дії було задоволено. Визнано протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 29257,20 грн. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням, пов»язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію», виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням проведених виплат, в загальній сумі 214342, 80 грн. В решті, в задоволенні позову було відмовлено.

Міністерство внутрішніх справ України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції в звязку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 06.02.2017р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. без змін. Просить розглядати справу за його відсутністю.

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області надало клопотання , в якому просить розглядати справу за їх відсутністю. Апеляційну скаргу Міністерство внутрішніх справ України підтримують та просять задовольнити.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Рішення в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 20.04.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 1994 р. по 2014 р. позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Позивач протягом 2014 р. перебував на Сході України, де брав безпосередню участь в антитерористичні операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Має статус учасника бойових дій (посвідчення УБД від 06.11.2015 серія МВ № 022696 ( а.с.12)).

Наказом УМВС України в Полтавській області від 05.09.2014 № 416о/с позивач був звільнений з органів внутрішніх справ згідно з положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за п. 63 «б» ( у запас через хворобу).

29.08.2014 р. військово-лікарська комісія УМВС України в Полтавській області за розпорядженням УКЗ УМВС України в Полтавській області здійснила медичний огляд позивача та встановила, що отримані захворювання пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, видавши при цьому свідоцтво про хворобу № 540-с (а.с.17).

Згідно довідки акту огляду Полтавського МСЕК № 2 за № 35 від 14.01.2015 р. позивачу встановлена 2 група інвалідності з 19.12.2014 р. - захворювання, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Інвалідність встановлена на строк до 01 січня 2016 року. (а.с.19-20).

12.02.2015 р. позивачем було подано заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з захворювання пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.18).

27.03.2015 року МВС України прийнято висновок про призначення грошової допомоги працівнику міліції ОСОБА_1 в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», відповідно до якого призначена одноразова грошова допомога складає 29257,20 грн.(а.с.27)

Позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 29257,20 грн. відповідно до Закону України «Про міліцію» в редакції від 20 грудня 1990 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що відповідачі належними та допустимими доказами не довели правомірності нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 29257,20 грн. відповідно до Закону України «Про міліцію» в редакції від 20 грудня 1990 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про міліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

При цьому, відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про міліцію», держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Згідно із частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13 лютого 2015 року, який набрав чинності 12 березня 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок №707).

Пунктом 5 Порядку №707 визначено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення: копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово- експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника і: копію ідентифікаційного номера.

Тобто, для того щоб отримати грошову допомогу, працівник міліції повинен виконати ряд умов, а саме подати заяву (рапорт) до відповідного органу внутрішніх справ про виплату грошової допомоги та одночасно надати певний пакет документів, перелік яких встановлений п. 5 Порядку № 707, зокрема довідку медико-соціальної комісії щодо установлення групи інвалідності, яка є одним із необхідних документів без яких неможливе звернення за виплатою грошової допомоги.

Колегія судів вказує на те, що із моменту встановлення інвалідності у позивача виникло право на звернення до відповідного органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, а не право на її отримання.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

Тобто грошова допомога виплачується за наслідками прийнятого МВС рішення про призначення виплати, яка виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення.

Таким чином, право на отримання грошової допомоги виникло у позивача саме з моменту прийняття МВС рішення за наслідками розгляду поданої ним заяви про виплату одноразової грошової допомоги.

Як було зазначено вище, позивачем 12.02.2015 р. було подано до УМВС України в Полтавській області заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку встановленням II групи інвалідності, ступень втрати професійної працездатності - 70% у зв'язку з захворюванням пов'язаним із проходженням служби в ОВС із повним пакетом документів, передбачених пунктом 5 Порядку.

Після чого, 27.03.2015 МВС України прийнято та затверджено заступником директора ДФЗБО МВС України ОСОБА_2, висновок про призначення позивачу грошової допомоги в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року " Про міліцію», відповідно до якого призначена одноразова грошова допомога складає 29 257, 20 грн.

Однак, колегія судів вказує на те, що відповідачами не було враховано, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України від 20 грудня 1990 року " Про міліцію» втратив чинність, натомість діяв Закон України «Про міліцію» в редакції від 13 лютого 2015 року, яким встановлено одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що аналізом вимог Закону України «Про міліцію» та Порядку № 707 встановлено, що ані на час встановлення позивачу інвалідності, ані на час звернення до МВС із заявою про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, ані на час прийняття та затвердження заступником директора ДФЗБО МВС України ОСОБА_2, висновку про призначення позивачу грошової допомоги в разі поранення або встановлення інвалідності не було передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги виплачується у розмірі, визначеному на день встановлення втрати інвалідності, що зазначений в довідці медіко-соціальної експертної комісії.

Порядок № 707 не передбачав день виникнення права на отримання грошової допомоги, як це передбачено в новому Порядку затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 за № 850, який ще на той час не діяв.

Колегія судів вказує на те, що оскільки 12 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 13 лютого 2015 року «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», а тому відповідачі повинні були застосувати чинний на момент прийняття рішення (27.03.2015 р.) Закон України «Про міліцію» та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» установлено, що у 2015 році прожитковий мінімум для працездатних осіб складає з 1 січня 2015 року - 1218 гривень.

А тому на час затвердження та прийняття рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги та на час її виплати, сума коштів, які мали бути сплачені позивачу складають 243600 грн. (1218грн.*200).

Тобто, відповідно до ст. 71 КАС України відповідачами не було доведено правомірність своїх дій, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 06.02.2017р. по справі № 550/43/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений 21.04.2017 р.