Ухвала суду № 66109426, 19.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 р.Справа № 537/6354/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 березня 2017 року по справі № 537/6354/16-а за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 березня 2017 року задоволено позов (а.с.86-89).

Визнано протиправними дії Кременчуцького обєднаного Управління Пенсійного Фонду України Полтавської області щодо не зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, окрім стажу роботи на посаді судді 19 років 4 місяці 12 днів також: 1 рік 11 місяців 22 дні строкової військової служби, та 3 роки 11 місяців 26 днів служби (роботи) в органах внутрішніх справ на посадах слідчого, старшого слідчого - згідно наданого Крюківським райсудом м. Кременчука розрахунку стажу, та проведення розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90 % від розміру грошового утримання судді на відповідній посаді без обчислення граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Зобовязано Кременчуцьке обєднане Управління Пенсійного Фонду України Полтавської області здійснити зарахування судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді 19 місяців 4 місяці 22 дні, також: 1 рік 11 місяців 22 дні строкової військової служби, 3 роки 11 місяців 26 днів служби (роботи) в органах внутрішніх справ на посаді слідчого, старшого слідчого, - згідно наданого Крюківським райсудом м. Кременчука розрахунку стажу, провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням зарахованого стажу і виплачувати, починаючи з 04 жовтня 2016 року, щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від розміру грошового утримання судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 92-94).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 21 травня 1997 року по 03 жовтня 2016 року працював на посаді судді Крюківського районного суду м. Кременчука, та відповідно до постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року 03.10.2016 року згідно вимог ст.120 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України « Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192 відрахований зі штату Крюківського районного суду м. Кременчука у відставку.

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданого Крюківським районним судом м. Кременчука, ОСОБА_1, зараховано: військова служба 1 рік 11 місяців 22 дні, служба в органах внутрішніх справ 3 роки 11 місяців 26 днів, робота на посаді судді Крюківського районного суду м. Кременчука 19 років 4 місяці 14 днів. Станом на 03.10.2016 року стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 25 років 4 місяці.

З 05.10.2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кременчуцькому обєднаному управлінні Пенсійного Фонду України Полтавської області, як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до розпорядження Кременчуцького обєднаного УПФУ Полтавської області № 165612 від 03.11.2016 року, ОСОБА_1 нараховане щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % від розміру грошового утримання судді на відповідній посаді, при цьому до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання довічного грошового утримання, зараховано лише стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді.

Інший же стаж роботи позивача, який, відповідно до довідки, виданої Крюківським районним судом міста Кременчука, дає право позивачеві на відставку та отримання довічного грошового утримання, а саме: 1 рік 11 місяців 22 дні строкової військової служби в Радянській армії СРСР, 3 роки 11 місяців 26 днів служби(роботи) в органах внутрішніх справ на посаді слідчого, старшого слідчого, управлінням Пенсійного фонду зараховано в стаж роботи позивача не як спеціальний стаж, а як загальний, тобто, такий, що не впливає на право позивача на відставку та отримання ним довічного грошового утримання, та визначення розміру цього грошового утримання.

Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення від 08.06.2016 року № 4-рп/216, Конституційного суду України, ч.3 статті 141 Закону „Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року №2453VI у редакції Закону „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213VIII, була визнана такою, що суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення КСУ цього рішення.

Натомість, в рішенні КС було ухвалено, що застосуванню підлягає ч.3 статті 141 Закону „Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року №2453VI, в редакції до внесення змін Законом „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213VIII, тобто у редакції Закону „Про забезпечення права на справедливий суд від 12 лютого 2015 року №192VIII, а саме: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання;

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону № 2453 до стажу роботи на посаді судді зараховується лише робота на посадах: - судді судів України, арбітра(судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражних судів; - члена Вищої ради юстиції, вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Однак, згідно п.11 Розділу 13 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453, передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на момент набрання чинності цим законом.

Тобто, на момент набрання чинності Закону № 2453 із змінами, передбаченими Законом № 192 на 28.03.2015 року, стаж, що надавав ОСОБА_1, як судді, право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, визначався згідно ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862 та складався зі: стажу роботи на посаді судді Крюківського районного суду м. Кременчука, строкової військової служби та роботи (служби) в органах внутрішніх справ на посаді слідчого.

Окрім того, щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 вже отримував, починаючи з 02.06.2011 року, на підставі відповідного наказу ТУ ДСА України в Полтавській області № 69/К від 24.05.2011 року, та довідок ТУ ДСА про обчислення стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, згідно з якою, до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді, позивачеві вже була зарахована також строкова служба в Радянській армії та служба в органах внутрішніх справ на посадах слідчого та старшого слідчого. Зазначений вище стаж був обчислений на підставі ст.43 Закону України « Про статус суддів» № 2862 від 15.12.1992 року та постанови Кабінету Міністрів України « Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» № 865 від 03.09.2005 року.

Але, так як Закон № 192 „Про забезпечення права на справедливий суд не містить прямої норми яка б визначала, що судді, призначені чи обрані на посаду, до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, зазначене призводить до звуження змісту та обєму гарантій незалежності суддів, а саме обрахунку стажу, який, окрім стажу роботи безпосередньо на посаді судді, надає право на відставку та отримання довічного грошового утримання.

Конституційний суд України, рішення якого є обовязковими до виконання на території України, в рішенні від 11.10.2005 року №8-рп/2005 зазначив, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих праві свобод.

Як зазначив Конституційний суд України у цьому ж рішенні, «зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його можливість, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто-це зменшення кола субєктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».

Однією із гарантій соціального захисту до виходу позивача ОСОБА_1 у відставку є виплата йому довічного щомісячного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати, тобто грошової суми, яка змінювалась у відсотковому відношенні до суми заробітної плати, а у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011, правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття однорідними та взаємоповязаними.

Ч.1 ст.58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Отже зміни внесенні у Закон України № 2453 Законом № 192 до ст. 131 Закону № 2453, окрім іншого, і в частині обчислення стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, не мають зворотної дії в часі, оскільки вони не помякшують та не скасовують відповідальність особи, а навпаки погіршують становище судді.

Таким чином, зазначені зміни не можуть регулювати правовідносини, які настали і мали місце до їх прийняття, тобто до 12.02.2015 року, оскільки ними звужено вже існуючі гарантії незалежності суддів їх права і свободи, передбачені, діючим на момент настання цих правовідносин, законодавством та Конституцією України .

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-7/99( справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових атів) визначено , що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Так, конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/ вказав на неможливість звуження змісту та обєму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення та констатував, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття однорідними та взаємоповязаними.

До цього Конституційний суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, - від 24.06.1999 року №6-рп/99; від 20.03.2002 року №5-рп/2002( справа про пільги, компенсації та гарантії); від 01.12.2004 року №19-рп/2004 ( справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій); від 11.10.2005 року №8-рп/2005( справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання) в якому Конституційний суд стверджував, що аналіз Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту( заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

Тут же Конституційний суд зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх незалежного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обовязків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праці заробляти додаткові матеріальні блага.

Такі ж правові позиції висловив Конституційний суд і в рішеннях від 18.06.2007 року №4-рп/2007 ( справа про гарантії незалежності суддів) та в рішенні від 22.05.2008 року №10-рп/2008 та в рішенні конституційного суду від 08.06.2016 року №4-рп/216, на яке посилався відповідач у своїй відмові, де наголошено, що матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу, є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.

У п.3 цього ж рішення зазначено, що виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв»язку із збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів.

В рішенні від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 Конституційний суд України зазначив, що відповідно до вимог ч.1 ст.109 Закону № 2453 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, що визначається ст.131 цього закону, має право подати заяву про відставку.

Таке право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у ОСОБА_1 виникло ще у 2011 році, так як,згідно законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом № 2453, а саме ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 28862-12, Постанови Кабінету міністрів України №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання, до стажу роботи, що дає право судді на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді зараховується також час роботи на посадах прокурорів та слідчих, половина строку навчання за денною формою навчання в інституті та календарний період проходження військової строкової за умови наявності стажу роботи судді не менше 10 років.

Таким чином, не включення до спеціального стажу роботи, що дає ОСОБА_1 право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді, також іншого стажу, зарахованого як загального , у вигляді - 1 року 11 місяців 22 дні строкової військової служби, 3 років 11 місяців 26 днів служби (роботи) в органах внутрішніх справ на посаді слідчого, старшого слідчого, - згідно наданого Крюківським райсудом м. Кременчука розрахунку стажу, та проведення розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від розміру грошового утримання судді на відповідній посаді без обчислення граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, є діями, що не відповідають діючому законодавству та нормам Конституції України і є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах Закону та підлягає задоволенню в повному обсязі позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 березня 2017 року по справі № 537/6354/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4