Ухвала суду № 66109403, 19.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 р.Справа № 818/7249/13-аХарківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Лях О.П., Старосуд М.І.

секретарі судового засідання: Цибуковська А.П.

за участю:

представника позивачаОСОБА_1

представники відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року по справі № 818/7249/13а за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року позов задоволено у повному обсязі (а.с. 145, 146-149 т.2).

Скасоване рішення Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 140 від 01.08.2013 року в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" перерахувати до бюджету Фонду неправомірно використаних страхових коштів у сумі 24 450, 30 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 12 225, 15 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим просив постанову скасувати та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 155-158 т.2).

Апелянт вказує на допущені позивачем порушені вимоги ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", в редакції, що діяла до 31.12.2014 року, п. 4.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 р. N 12, а саме працівники ПАТ "Сумиобленерго" - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не перебували у відпустці протягом усього періоду лікування у санаторії.

Так, пунктом 4.2 Порядку не конкретизовано вид відпустки, у який видається путівка, тому вважається, що комісія із соціального страхування підприємства може приймати рішення про виділення путівки на санаторно-курортне лікування в період відпустки, обумовленої в колективному договорі, угоді та трудовому договорі між працівником та роботодавцем, і не суперечить Закону України "Про відпустки". При цьому дні відпочинку, надані згаданим працівникам позивача за раніше відпрацьований час у порядку компенсації за роботу у вихідні дні на підставі ст. 72 КЗпП, не є різновидом відпустки, визначеної Законом України "Про відпустки". Тому при прийнятті комісією рішення щодо надання працівникам путівок на санаторно-курортне лікування за відсутності оформленої відпустки на весь термін перебування в санаторії мало місце порушення норм чинного законодавства. З огляду на зазначені порушення, відповідно до ст. 30 Закону просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Сумським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена перевірка отримання фінансування та законності витрачання коштів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у ПАТ "Сумиобленерго" за період з 01.04.2012 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої складено Акт від № 05-08-09/27 від 17.07.2013 р. (т.1 а.с.8-20).

Відповідно до акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", п. 4.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 р. N 12, а саме працівники ПАТ "Сумиобленерго" ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не перебували у відпустці протягом усього періоду лікування в санаторії, про що свідчать розпорядження № 08/26 від 24.01.2013 р., № 8/14 від 25.01.2013 р., № 8/179 від 11.10.2012 р., № 8/113 від 02.11.2013 р. та наказ від 27.08.2013 р. про надання інших днів відпочинку за роботу у вихідні дні, табелі обліку робочого часу, а також розрахункові листи за серпень-вересень 2012 року, за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року, за січень-лютий 2013 року (т.1 а.с.15-18).

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта перевірки відповідачем винесено Рішення № 140 від 01.08.2013 р. по повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким зобов'язано ПАТ "Сумиобленерго" відшкодувати відповідачеві страхові кошти та сплатити штраф за порушення порядку витрачання страхових коштів (т.1 а.с.7).

Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року

N 2240-III (чинному на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2240).

Так, відповідно до п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 34 Закону №2240 за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються, зокрема, такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) та забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей).

Відповідно до ст. 47 Закону №2240 для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань. Обсяг коштів для забезпечення оздоровчих заходів визначається бюджетом Фонду.

Пунктом 4.1 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 р. N 12 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2009 р. за N 339/16355 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок),

визначено, що рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма N 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.99 N 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)") (далі - медична довідка).

Пунктом 4.2 Порядку встановлено, що відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація (далі - підприємство), яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки, без відриву від виробництва, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до ст..30 Закону 2240, страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Як було встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, що на момент прийняття рішення про виділення путівок працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були наявні медичні довідки про потребу санаторно-курортного лікування та сплачено 20% вартості путівок (т.1 а.с.60,65,66,73,74,79,80-81,86-88,94-95,100).

Також під час перевірки було встановлено, що вказані вище працівники протягом усього періоду лікування в санаторії не перебували на робочому місці, а знаходилися у чергових відпустках та відгулах за раніше відпрацьований час, що підтверджується наказами про відпустки, наказами та розпорядженнями про надання інших днів відпочинку за роботу у вихідні дні, табелями обліку робочого часу, зворотними талонами до путівки, а також розрахунковими листами за серпень-листопад 2012 року, за січень-лютий 2013 року (т.1 а.с.61-64,67-72,75-78,82-85,89-93,96-99,104-138). Тобто, працівникам ПАТ "Сумиобленерго" було видано путівки на санаторно-курортне лікування на підставі наказів про надання відпусток та з урахуванням іншого часу відпочинку.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та правового аналізу норм, що регулюють питання щодо можливості надання путівок працівникам при наявності медичних довідок про потребу санаторно-курортного лікування та проведеної оплати у відсотковому відношенні вартості путівок, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що перебування працівників підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на лікуванні в санаторії під час відпустки та частково за рахунок наданих у встановленому законом порядку днів відпочинку, не може розцінюватися як порушення порядку витрачання страхових коштів, а тому не може вважатися порушенням вимог ст. 47 Закону №2240 та п. 4.2 Порядку N 12.

Колегія суддів зазначає, що ані Закон №2240, ані Порядок не містять застереження щодо неможливості використання путівок для лікування в період, що виходить за межі відпустки, тобто за рахунок інших днів відпочинку.

Посилання представника апелянта щодо наявного порушення, на яке було вказано в ухвалі ВАСУ від 01.12.2016 року по цій справі, є безпідставним. За зазначеним судовим рішенням справа була спрямована за інших підстав, та спір не вирішувався по суті.

В даному випадку відповідачем не доведено, що мало місце порушення вимог законодавства при наданні путівок на санаторне-курортне лікування. Не надано доказів також того, що ці путівки були використані не в повному обсязі. Тобто, видані путівки були реалізовані цими особами у повному обсязі та у повній відповідності до їх цільового призначення.

Сам факт санаторно-курортного лікування застрахованих осіб, наявність медичних показань для цього, наявність рішень комісії з соцстрахування не оспорюється перевіряючими і відповідно до п.4 Порядку є достатніми підставами для надання таких путівок. Доводи щодо неможливості ними користуватися в рахунок наданих інших днів відпочинку при санаторно-курортному лікуванні є безпідставними та не відповідають вимогам законодавства.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення не враховував, що вищезазначені працівники перебували на лікуванні як під час відпустки, так і під час іншого часу відпочинку, при цьому зазначає, що під час перебування в санаторіях не в період відпустки працівникам ПАТ "Сумиобленерго" виплачувалася заробітна плата за дні відпочинку, у той час як необхідною умовою для відшкодування за рахунок коштів Фонду витрат на путівки на санаторно-курортне лікування є надання працівнику відпустки на весь термін перебування його в санаторно-курортному закладі.

У свою чергу, у судовому засіданні встановлено, що вказаним працівникам, які перебували на лікуванні в санаторії під час відпустки та частково за рахунок наданих у встановленому законом порядку днів відпочинку, такі дні відпочинку підприємством не оплачувалися.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що використання інших днів відпочинку при санаторно-курортному лікуванні жодним чином не впливає на право застрахованої особи отримати матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду, оскільки позивач є добросовісним платником внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Використання інших днів відпочинку під час санаторно-курортного лікування не суперечить вимогам Закону та Порядку.

Колегія суддів зазначає, що не кожне можливо допущене порушення, може мати наслідки визначенні в оскаржуваному рішенні, а лише тоді коли мало місце порушення порядку використання страхових коштів. В даному випадку, використання путівки в рахунок, окрім основної відпустки, також наданих підприємством інших днів відпочинку, не може розцінюватися як порушення порядку використання страхових коштів.

Всупереч вказаній нормі відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення в частині порушення позивачем вимог ст.47 Закону №2240 та п. 4.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а тому позовні вимоги про скасування рішення Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 140 від 01.08.2013 р. в частині зобов'язання ПАТ "Сумиобленерго" перерахувати до бюджету Фонду неправомірно використаних страхових коштів у розмірі 24450,30 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 12225,15 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року по справі № 818/7249/13а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі буде складена 21.04.2017 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_9Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_10 ОСОБА_11