Рішення № 66108590, 19.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3548/16-ц 22-ц/774/898/К/17

Справа № 215/3548/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/898/К/17 ОСОБА_1

Категорія - 26 (III) Доповідач Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

судді: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участі секретаря: Гладиш К.І.

за участі: представника Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 835 200 грн. у звязку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, втратою професійної працездатності.

Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 суму грошових коштів в розмірі 50000 грн. без стягнення податків та обовязкових платежів на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 551,20 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також визначаючи розмір моральної шкоди суд не звернув увагу на практику розгляду аналогічних спорів іншими судами.

Також представник відповідача вважає, що обовязок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоровя покладено на Фонд соціального страхування, а не на підприємство.

Представник відповідача посилається й на те, що судом не досліджено, що в діях відповідача відсутній такий елемент правопорушення, як протиправність поведінки відповідача, який не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, тобто протиправних дій відносно позивача не вчиняв.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу 07.02.2006 р. встановлені хронічні професійні захворювання хронічне обструктивне захворювання легень другої ст..(пиловий бронхіт другої ст., емфізема легень першої-другої ст..), ЛН другого ст.

Позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40 % по вказаним захворюванням та третя група інвалідності висновком МСЕК від 02.03.2006 р. по 01.01.2007 р. а.с.23.

При повторному огляді 13.02.2014 року позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40 % та третя група інвалідності з 13.02.2014р. по 01.02.2016 р. (а.с.24).

При огляді 29.09.2015 року позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 70 % та друга група інвалідності з 29.09.2015р. по 01.09.2017 р. (а.с.25.).

Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання нею трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частиною 3 ст. 28 цього Закону зазначено, що при наявності факту спричинення моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «Є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_3 права на відшкодування моральної шкоди 02.03.2006 року, вищезазначені положення ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди, не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обовязок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, під час роботи на якому позивач отримав професійне захворювання.

Тому посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що обовязок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоровя покладено на Фонд соціального страхування, а не на підприємство, не ґрунтуються на законі та відхиляються колегією суддів.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання від 07 лютого 2006 року, причиною професійного захворювання позивача є робота протягом восьми років в умовах впливу шкідливих факторів на шахті «Гвардійська» ВАТ «КЗРК». Винними особами визнано адміністрацію шахти «Гвардійська» ВАТ «КЗРК», яка не виконала вимоги ст. 13 Закону України про охорону праці.

Посилання в апеляційній скарзі представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» на неврахування судом першої інстанції того, що відповідач не приховав важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, тобто протиправних дій відносно позивача не вчиняв, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 07 лютого 2006 року, складеного комісією з розслідування хронічного професійного захворювання та затвердженого завідуючим відділенням гігієни праці Тернівської райСЕС, який міститься у матеріалах справи, відповідачем не оспорюється та є дійсним.

Спростовуються й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у звязку з отриманим нею професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.

Так, моральна шкода, завдана позивачеві, полягає у тому, що він неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, він відчуває постійний біль в грудній клітині, головний біль, турбує кашель, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві звязки.

Однак, колегія суддів не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без врахування розяснень, викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання, відсоток втрати ним професійної працездатності, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що наступили, враховуючи ступінь втрати працездатності, який встановлено первинно, а саме 40 відсотків, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 50000 грн. до 30000 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України зміні в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 та зменшенню його розміру з 50000 грн. до 30000 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2017 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3, змінити, зменшивши цей розмір до 30000 (тридцять тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: