Постанова № 66107674, 19.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/532/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Люкс" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Люкс" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В січня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Максімус Люкс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2016/000088/1 від 16.08.2016р., визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2016/00260 від 16.08.2016р.

В обґрунтування позову зазначалося, що під час випуску «товарів у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією органом доходів і зборів не було виявлено розбіжностей, ознак підробки та не було встановлено, що подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Також зазначено, що в якості розбіжності ненадання декларантом додаткових угод до договору з посиланням на п.6.3 договору від 22.06.2016р., позивач наголошував, що такі додаткові угоди не укладались у звязку з чим органу доходів і зборів не надавались, щодо зазначення у прайс-листі умови поставки CIF ODESSA, то на думку позивача, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа. Також, на думку позивача, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Люкс" відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Максімус Люкс" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак в судове засідання вони не зявилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

З матеріалів справи встановлені наступні обставини справи, 22.06.2016р. між позивачем та компанією «KALTEC INDUSTRIAL CO (HK) LTD» (Китай) було укладено договір купівлі-продажу №КІ/ML -160622 від 22.06.2016р., за умовами якого продавець зобовязується передати у власність, а покупець прийняти а оплатити на умовах CIP, CIF, CPT, DDP, DAP, DAT товари відповідно до специфікацій, або інвойсів, які є додатками до цього договору. (а.с.91-97)

Як свідчать матеріали справи, позивачем було отримано товар по вищезазначеному договору і у звязку з відсутністю точних відомостей про характеристики товарів, необхідних для заповнення митної декларації ТОВ «Максімус Люкс» у звичайному порядку (відсутністю відомостей про код товару згідно УКТ ЗЕД), товариство здійснило митне оформлення товару «синтетичне сітчасте полотно» за тимчасовою митною декларацією від 08.07.2016р. №100270001/2016/262390, із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита для вказаного товару у розмірі 8%.(а.с.76-77).

Задекларований за тимчасовою митною декларацією від 08.07.2016р. №100270001/2016/262390 товар «синтетичне сітчасте полотно», було випущено у вільний обіг.

05.08.2016р., за запитом Київської міської митниці ДФС від 08.07.2016р. №105/27/01, Управлінням експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції було здійснено перевірку характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД товару, заявленого у тимчасовій митній декларації від 08.07.2016р. №100270001/2016/262390, за результатами якої складено висновок №142005703-0342 від 05.08.2016р.(а.с. 103-107)

З урахуванням результатів висновку Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції №142005703-0342 від 05.08.2016р., 16.08.2016р. ТОВ «Максімус Люкс» було подано відповідачу додаткову митну декларацію №100270001/2016/266185, із зазначенням точних відомостей про код товару згідно УКТ ЗЕД. (а.с.72)

Київська міська митниця ДФС відмовила ТОВ «Максімус Люкс» в митному оформленні та пропуску товарів по МД №100270001/2016/266185 від 16.08.2016р., про що складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2016/00260 від 16.08.2016р.(а.с.82-83)

Також, 16.08.2016р. Київською міською митницею ДФС прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2016/000088/1, згідно якого митна вартість була визначена з із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (а.с. 78-80).

Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції зазначено, що тимчасова митна декларація не визнається як документ, подання якого завершує митне оформлення випуску товарів для вільного обігу на митній території України, документи, подані позивачем для здійснення митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Судова колегія вважає з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 29 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли:

- точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД можуть бути встановлені після проведення їх дослідження (ТН);

- у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв'язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо (ТН);

- відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу (ТК);

- ціна товарів визначається за формулою (ТФ).

Якщо в рамках процедур митного контролю та оформлення товарів, ввезених на митну територію України, за поданою митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу відбиралися проби (зразки) товарів, за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи декларування таких товарів може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації. Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) може бути здійснений митним органом відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України.

Частиною 21 статті 356 Митного кодексу України встановлено, що за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються органом доходів і зборів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

Як вбачається з матеріалів справи подання декларантом тимчасової митної декларації було обумовлено виключно відсутністю достатньої інформації щодо характеристик товарів, визначальних для їх класифікації згідно УКТ ЗЕД, та слугувало підставою для відібрання зразків товарів для проведення лабораторних досліджень. Отже отримання митницею результатів досліджень після випуску товарів у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією могло вплинути виключно на класифікацію товарів згідно УКТ ЗЕД. Проте декларантом повністю враховані висновки експертних досліджень щодо класифікації товарів у поданій до митного оформлення додатковій декларації.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018- VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Також, під час випуску товарів у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями декларантом сплачені митні платежі за найбільшою ставкою з тих, під яку може підпадати товар, як то передбачено ч. 3 ст. 260 Митного кодексу України.

Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів передбачено статтею 54 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1)здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2)надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3)надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4)випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

-у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів -

за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

-у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

-у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, апелянт повністю дотримався вимог Митного кодексу України щодо подання тимчасових та додаткових митних декларацій, сплативши найбільшу ставку митних платежів з митної вартості товарів, визначених за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору, яка була перевірена та визнана митницею на момент випуску товарів у вільний обіг з урахуванням положень п.4 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

Статтею 4 Митного кодексу України визначене значення поняттю «випуск товарів у вільний обіг», яке вживається у Кодексі. Так, випуск товарів - надання органом доходів і зборів права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети. Вільний обіг - обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку органів доходів і зборів України.

Згідно пункту 1.12 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631) якщо законами України та/або іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи не передбачено інше, виконання митних формальностей за тимчасовою МД, періодичною МД, додатковою декларацією, письмовою заявою згідно з додатком 1 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, здійснюється відповідно до цього Порядку з урахуванням необхідності виконання окремих митних формальностей залежно від типу МД. митного режиму, особливостей переміщення, установлених для окремих митних режимів, засобів та способів переміщення товарів.

Отже, під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією органом доходів і зборів виконано митні формальності, в т.ч. здійснено перевірку правильності визначення митної вартості товарів (п.п. 4.5.10 п. 4.5 Порядку № 631).

Під час випуску товарів у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією у митниці питань недостатності відомостей для підтвердження складових митної вартості не виникало і додаткових документів для підтвердження митної вартості не витребовувалось.

Цей факт свідчить про те, що митницею за результатами проведеної на підставі п. 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України, п.п. 4.5.10 п. 4.5 Порядку № 631 перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів було прийнято рішення про її підтвердження наданими позивачем документами, що й стало підставою для випуску товарів у вільний обіг.

Щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів після випуску товарів у вільний обіг Митним кодексом України встановлені певні особливості.

Так, з урахуванням положень пункту 4 частини 5 статті 54 Митного кодексу України перевірку правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску можливо здійснити в порядку, визначеному статтями 345-354 Кодексу.

Пунктом 1 частини 3 статті 345 Митного кодексу України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини 14 статті 354 Митного кодексу України рішення щодо правильності визначення заявленої у митній декларації митної вартості товарів окремими документами не оформлюється, а зазначається в акті про результати перевірки.

Таким чином, після випуску товарів у вільний обіг митниця має змогу вжити заходів з ініціювання проведення документальної перевірки дотримання платником податків законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів та зробити у акті перевірки відповідні висновки щодо правильності визначення заявленої у митній декларації митної вартості товарів.

Враховуючи визнання митницею митної вартості товарів, визначеної декларантом за ціною договору у тимчасовій митній декларації, та подання аналогічних документів на підтвердження митної вартості товарів під час митного оформлення додаткової декларації, у митниці були відсутні підстави для коригування митної вартості товарів та органом доходів і зборів порушено послідовність обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного ч.3 ст.57 Митного кодексу України.

Згідно ч.3 ст.57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Оформлення та випуск товарів у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією за першим методом визначення митної вартості свідчить про відсутність у митниці підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості під час митного оформлення додаткової декларації.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду, що тимчасова митна декларація не визнається як документ, подання якого завершує митне оформлення випуску товарів для вільного обігу на митній території України. Адже саме на підставі тимчасової митної декларації від 08.07.2016 № 100270001/2016/262390 заявлений до митного оформлення товар було випущено у вільний обіг у відповідності до положень ч.21 ст. 356 Митного кодексу України. Декларантом у відповідності до вимог митного законодавства забезпечено сплату митних платежів відповідно до обраного митного режиму та сплачено митні платежі за найбільшою ставкою ввізного мита з тих, під яку може підпадати товар.

У постанові від 02 червня 2015 року № 21-498а 15 Верховний Суд України висловив позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обгрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

З аналізу наведеної норми вбачається, що право органу доходів і зборів на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обгрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Посилання у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів на відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та на наявність у них розбіжностей є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000088/1 від 16.08.2016 коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), в поданих документах містяться розбіжності:- в п.6.3 Контракту від 22.06.2016 № КІ/МL-160622 вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Але до митного оформлення додаткові угоди не надані; - прайс-лист на умовах поставки СІF ODESSA вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого. Також в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до п.5 ст.54, п.1,4 ст.337, 320 Митного кодексу України встановлено невідповідність заявленої митної вартості товару та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками.

Щодо зазначення митницею в якості розбіжності ненадання декларантом додаткових угод до договору з посиланням на п.6.3 договору від 22.06.2016 № КІ/МL 160622 судова колегія зазначає, що пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору.

Пунктом 13 вказаного контракту передбачені платіжні реквізити сторін, в тому числі банківські рахунки продавця товару. Встановлення додатковими угодами інших платіжних реквізитів в даному випадку не було необхідним, такі додаткові угоди не укладались, отже органу доходів і зборів не надавались.

Висновки органу доходів і зборів стосовно того, що зазначення у прайс-листі умови поставки СІF ODESSA вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого, є безпідставними, оскільки на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа.

Щодо встановлення митницею невідповідності заявленої митної вартості та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Таким чином, орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ «Максімус Люкс» не надано документи, які б підтверджували оплату за товар, або, як визначено договором, документи які б свідчили про домовленість сторін договору щодо відстрочки платежу не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у наданому до митного оформлення інвойсі № КІ/ML-002 від 22.06.2016 зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочки («past payment»), отже документи на підтвердження оплати товару не могли бути надані органу доходів і зборів.

Щодо не обумовлення терміну відстрочки платежу суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначене не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації в інвойсі не може свідчити про заниження митної вартості товару. До того ж інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданому до митного оформлення інвойсі міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що не зазначення у декларації країни відправлення даних про інвойс чи контракт відповідно до яких відбувалась поставка, так само не зазначення в страховому документі даних про інвойс, не є ціноутворюючими факторами та не впливає саме на числове значення складових митної вартості товарів. У експортній декларації містяться посилання на номер контейнеру, в якому переміщувався товар, на номер коносаменту, що є товаросупровідним документом та посвідчує право власності на вантаж, у експортній декларації вказані вагові, кількісні та цінові характеристики товару, умови поставки згідно ІНКОТЕРМС, інформація про порт призначення, що співпадають з даними, заявленими ТОВ «Максімус Люкс» при митному оформленні імпорту товару.

Так само у поданому до митного оформлення страховому полісі вказаний номер коносаменту, кількісні та вагові характеристики товару, інформацію про порт призначення товару, ціну застрахованого товару, яка за звичайними торговими правилами вказується з урахуванням очікуваного прибутку страхової компанії .

В поданих при митному оформленні товару за тимчасовою митною декларацією №100270001/2016/262390 документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Таким чином як вбачається з матеріалів справи під час митного оформлення товарів декларантом надані всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір, рахунок фактуру (інвойс), товаросупровідні документи, страховий документ. Додатково декларантом надано прайс-лист виробника товару, пакувальний лист, копію митної декларації країни відправлення та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації.

З огляду на зазначене судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що в порушення ч. 3 ст. 53 МК України у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжностей.

Виходячи з викладеного судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що оскільки митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №100270001/2016/000088/1 від 16.08.2016р. та як наслідок безпідставно оформлено картку відмови у митному оформленні товарів № 100270001/2016/266185 від 16.08.2016р. то позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2016/000088/1 від 16.08.2016р., визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2016/00260 від 16.08.2016р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Люкс" задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Люкс" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС №100270001/2016/000088/1 від 16.08.2016р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС №100270001/2016/00260 від 16.08.2016р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС /бул.ОСОБА_1, 8-а, м.Київ, 03680, код ЄДРПОУ 39422888/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Люкс" /пров.Манежний, 4, м.Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 40545533/ сплачений судовий збір за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 6720 грн. (шість тисяч сімсот двадцять гривень).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є.Зуєва

суддя О.А.Шевчук

суддя А.Г.Федусик