Ухвала суду № 66107538, 13.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1521/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді доповідача ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3за участю: секретаряОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування катки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС від 30.06.2016 року №504000006/2016/000012/2 про коригування митної вартості товарів, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30.06.2016 року №504010000/2016/00024.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки декларантом при митному оформлені товару були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену підприємством митну вартість товару.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Миколаївська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апелянтом зазначено, що надані підприємством до митного оформлення документи не містять усіх даних для застосування обраного ним методу визначення митної вартості товару, також надані документи мають розбіжності і неточності, а отже не можуть підтверджувати заявлену позивачем митну вартість товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (Покупець) та ВАТ «Єдина торгова компанія» (Продавець) 03 грудня 2015 року укладено довгостроковий зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/01-16/15-517, предметом якого є поставка позивачу натру їдкого (гідроксиду натрію) (а.с.17-21).

Відповідно до специфікації №4 до Контракту від 03 грудня 2015 року Продавцем здійснюється поставка товару - натру їдкого (гідроксид натрію) в обсязі 85,0 +/-5% тонн за ціною 249,00 доларів США за 1 тонну, на загальну суму 21 165,00 доларів США +/- 5% (а.с.21 зворотній бік).

Продавець, на підставі п.п.2.1,3.1 Контракту, взяв на себе зобовязання поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010 та взяв на себе всі витрати по його доставці до вказаного місця.

Окрім того, умовами Контракту сторони визначили, що вартість товару за одну тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 60 доларів США, де середнє котирування FОВ МЕD Low публікується агентством IСIS і розраховується на підставі IСIS ргiсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується Сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.

У звязку із поставкою товару 21 червня 2016 року позивачем подано до митниці електронну митну декларацію за № 504010000/2016/001328, в якій визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту) та подано наступні документи:

- контракт №RF/RD/01-16/15-517 від 03 грудня 2015 року, з додатковими угодами №1,№4,№5

- специфікацію №4 від 25 травня 2016 року, в якій вказана ціна 249,00 доларів США за 1 тонну;

- рахунок-фактура (інвойс) №V-96 від 07 липня 2016 року;

- накладна ЦІМ/УМВС за № 21640471;

- сертифікат про походження товару за №6009061822 від 07 червня 2016 року;

Працівниками митниці поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом, оскільки подані документи, на їх думку, не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), не подано повні відомості щодо ціни товару, розрахованої відповідно до умов контракту та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а інвойс підписаний бухгалтером підприємства, а не його керівником.

30 червня 2016 року відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення №23355 із запитом про надання додаткових документів, а саме:

1) бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс, документи щодо формування ціни товару з обґрунтуванням ціни товару (зокрема витрат на доставку товару, страхування, зниження ціни на 60 доларів США);

2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

3) договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

Позивачем, на виконання зазначеної вимоги 30 червня 2016 року до митного органу надано біржові котирування міжнародної біржової організації ІСІS за останні 5 тижнів, що формували цінову політику на каустичну соду, згідно умов контракту та специфікації №4, датовані 22.04.2016 року, 29.04.2016 року, 06.05.2016 року, 13.05.2016 року, 20.05.2016 року.

Також повідомлено митницю про те, що платіжний документ, який підтверджує попередню оплату товару, надати неможливо, оскільки відповідно до умов контракту №RF/RD/01-16/15-517 від 03 грудня 2015 року оплата за товар здійснюється протягом 18 робочих днів з дати відвантаження товару. Формування ціни шляхом зменшення її на 60 доларів США є результатом комерційних переговорів та регламентується п. 2.2 контракту №RF/RD/01-16/15-517 від 03 грудня 2015 року. Вантаж (сода-каустична) не страхувався, а витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість товару. Договори (угоди, контракти) із третіми особами не укладались, оскільки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є кінцевим споживачем продукту. Право підпису бухгалтера підтверджено дорученням №277 від 23.12.2015 року.

30 червня 2016 року Миколаївська митниця ДФС прийняла рішення №504000006/2016/000012/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого товару (гідроксиду натрію) за ціною 0, 4598 доларів США за тонну.

Митна вартість була скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за резервним методом визначення митної вартості.

Рішення митного органу було обґрунтовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надані в повному обсязі витребувані митницею документи, а застосування інших другорядних методів застосувати неможливо у звязку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів, відсутністю інформації вартості ціни одиниці товару, а також у звязку з відсутністю інформації вартості товарів, наданої виробником товарів, що оцінюються.

У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №504010000/2016/00024 від 30.06.2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не зазначив жодних доказів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно п.1 ч.4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що у разі виявлення митним органом в процесі розмитнення товару розбіжностей між даними окремих документів, виявлення ознак підробки документів, або виявлення відсутності достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, останній зобовязаний направити на адресу декларанта вимогу про надання додаткових документів, а останній протягом 10 календарних днів надати їх.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало те, що на думку митного органу подані підприємством на виконання його вимоги документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, витрат на доставку товару, витрат на страхування, підстав наданої знижки, платіжних документів, а також підпису інвойсу не уповноваженою особою.

Проте судова колегія вважає, що надані підприємством до митного оформлення документи та пояснення спростовують виявлені митним органом обставини щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості товару, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, поставка товару здійснювалась контрагентом позивача на умовах СРТ, що згідно торгівельних правил ІНКОТЕРМС 2010 року означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Одним із доводів апеляційної скарги є твердження про те, що імпортований товар відноситься до небезпечних вантажів, а тому повинен бути застрахований, а вказана сума входити до митної вартості товару. Між тим, у підтвердження вказаних обставини не посилається на конкретні приписи законодавства, що передбачають такий обовязок.

Крім цього, як вірно зазначив суд першої інстанції та свідчать наявні в матеріалах справи докази, за умовами контракту оплата за товар здійснюється протягом 18 робочих днів з дати відвантаження товару, отже платіжний документ, який підтверджує попередню оплату товару, Товариство надати не мало можливості з обєктивних причин. Також судом першої інстанції вірно зазначено, що договори із третіми особами не укладались, позивач є кінцевим споживачем товару, отже вимога митного органу була необґрунтованою. Що стосується підпису бухгалтера Товариства на інвойсі, судом першої інстанції вірно встановлено, що таке право підтверджено відповідною довіреністю, яка наявна в матеріалах справи.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що будь-яких документів які б переконливо свідчили про причини надання знижки від продавця товару позивачем не надано. З цього приводу необхідно зазначити наступне.

Цінова знижка це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі.

Загалом це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств у придбанні їх продукції.

Розмір знижки залежить від багатьох факторів характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємовідносин з покупцями і кон'юнктури ринку в момент укладання угоди та ін.

При розробці знижок враховуються інтереси як покупця, так і продавця. За характером обороту знижки поділяються на оптові, закупівельні, роздрібні і договірні.

Як вбачається з Контракту, він розрахований на тривалу співпрацю, на великий обсяг поставки.

Специфікації, які укладалися на кожну поставку, при визначенні ціни, враховують кон'юнктуру ринку.

Тому, на думку колегії суддів, з урахуванням викладених обставин, не можна вважати, що позивачу безпідставно була надана знижка на товар.

Щодо застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару, судова колегія зазначає, що відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

- основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною контракту (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, другорядний метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання попередніх методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить необхідність обґрунтування неможливості обрання першого методу визначення митної вартості.

Викладене дає підстави вважати, що висновок суду першої інстанції про те, що митницею не доведено наявність підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості, є правильним.

Оскільки страхування товару сторонами не здійснювалось, витрати на транспортування включені підприємством у вартість товару, інвойс підписаний уповноваженою на те особою, а надана підприємству цінова знижка не суперечить вимогам чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для прийняття Миколаївською митницею ДФС оскаржуваних рішень відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено, а отже підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування катки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_3