Ухвала суду № 66107359, 13.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2081/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді доповідача ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3за участю: секретаряОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №264 о/с від 19 вересня 2016 року щодо його звільнення зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про національну поліцію" (у звязку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема без пропозиції зайняти іншу вакантну посаду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що порядок звільнення осіб з органів поліції врегульований спеціальними нормами законодавства, які не передбачають обовязку роботодавця при звільненні особи через скорочення штату пропонувати працівникам іншу вакантну посаду. Факт скорочення штатів підтверджується наявними в матеріалах справи наказами. Крім того, при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем враховано висновок атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді, а також його ставлення до службової дисципліни.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 з серпня 2004 року проходив службу в органах внутрішніх справ, та 07 листопада 2015 року наказом начальника ГУНП у Миколаївській області №3 о/с По особовому складу відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України Про Національну поліцію призначений на посаду старшого слідчого Ленінського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області в порядку переатестування, з присвоєнням спеціального звання капітан поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 58 о/с від 28.03.2016 року позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію (через службову невідповідність).

Проте, на виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року у справі №814/557/16, ОСОБА_5 поновлено на раніше займаній посаді 15.06.2016 року.

01 серпня 2016 року позивач ознайомлений з попередженням про наступне звільнення через скороченням штатів та наказом ГУ НП в Миколаївській області № 264 о/с від 19 вересня 2016 року був звільнений з займаної посади за ч.1 п.4 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (через скороченням штатів або проведення організаційних заходів).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не пропонувалось ОСОБА_5 зайняти іншу вакантну посаду в органах поліції, не доведено факту реорганізації або скорочення займаної ним посади, звільнення позивача з поліції є незаконним.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 68 Закону України Про Національну поліцію (далі Закон № 580-VІІІ) у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоровя, ставлення до виконання службових обовязків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Відповідно до п. 4 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VІІІ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Судом апеляційної інстанції враховується, що Законом України Про Національну поліцію не врегульовано процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною 2 цієї статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП закріплено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Аналізуючи наведені приписи законодавства, колегія суддів вважає, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач попереджений про наступне звільнення через скорочення штатів, проте останньому не пропонувалось зайняти інші вакантні посади в будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Також відповідачем не надано доказів встановлення наявності або відсутності у позивача переважного права на залишення на службі в поліції при реорганізації відповідно до вимоги ч. 5 ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію".

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не доведено факту змін в організації виробництва і праці, адже наявні в матеріалах справи витяги з наказів Голови Національної поліції України №360 дск від 28.04.2016 року та №440дск від 31.05.2016 року Про організаційно-штатні зміни в управлінні Національної поліції в Миколаївській області та додатки до них не містять доказів зміни функціональних обов'язків та обсяг виконуваних завдань Ленінським відділом поліції у зв'язку зі скороченням штатів.

За наведених обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що звільнення позивача через скорочення штатів проведено з порушенням вимог чинного законодавства, у звязку з чим трудові гарантії останнього підлягають відновленню шляхом поновлення ОСОБА_5 на службі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено, а отже підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_3