Ухвала суду № 66107191, 12.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 876/1085/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В , ОСОБА_1

за участі секретаря судового засіданняРумянцевої О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ «Франківський будівельний центр» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 року у справі № 809/4411/15 за позовом ТзОВ «Франківський будівельний центр» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0004062204, НОМЕР_1 від 04.12.2015 року ,

В С Т А Н О В И В:

14.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Франківський будівельний центр» (далі позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №№0004062204, НОМЕР_1 від 04.12.2015.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не проведено всебічний та обєктивний аналіз первинних бухгалтерських документів та інших доказів (лист ДП «Кнауф Маркетинг»), що містять інформацію про підстави для нарахування та виплати винагороди. Зазначені кошти з метою оподаткування є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до валового доходу отримувача таких коштів, а також не відноситься до валових витрат надавача таких коштів.

Судом першої інстанції не враховано також пояснення позивача з приводу змісту листа ДПА України №7925/6/16-1515-04 від 18.08.2008 року (єдина консультація контролюючого органу, якою користувався ДП «Кнауф Маркетинг» та TзOB «Франківський будівельний центр» у періоді 2013-2014 рр.) щодо правильності відображення в обліку операцій з відображення винагороди-премії (бонусу), яка виплачується постачальником товару постійному покупцю за результатами календарного місяця. Зазначена консультація містить інформацію про те, що виплати винагороди-премії (бонусу) не відповідають визначенню поставки товарів (послуг) і, відповідно, не є обєктом оподаткування податком на додану вартість. Зазначені кошти з метою оподаткування є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до валового доходу отримувача таких коштів, а також не відноситься до валових витрат надавача таких коштів.

Відтак, вважає, що виплата винагороди ДП «Кнауф Маркетинг» на користь TзOB «Франківський будівельний центр» в розумінні вимог пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.137.10 ст. 137 Податкового кодексу України є безповоротною фінансовою допомогою, яка в повній сумі включена позивачем до валового доходу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Франківський будівельний центр» зареєстроване 17.05.2006 року Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області як юридична особа, 18.05.2006 року взяте на облік в органах податкової служби та перебуває на обліку в ДПІ в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Франківський будівельний центр» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 5695/09-15-22-02/34078986 від 22.11.2015року, згідно якого зокрема встановлено порушення ТзОВ «Франківський будівельний центр»:

- пп. 14.1.108, 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 розділу ІІ, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 розділу V, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено грошові зобовязання з податку на додану вартість всього у сумі 134 006,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44 розділу ІІ, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого підлягає зменшенню відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 рядок 9) (позитивне значення) та сума зарахування відємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 рядок 20.1 (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) за грудень 2014 року на суму 2770 гривень.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.12.2015року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 164 190 грн., в тому числі за основним платежем 131316,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32874,00 грн. та №0004072204 від 04.12.2015 року, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2700,00 грн. за грудень 2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що перевіркою правомірно зроблено висновок про порушення ТзОВ «Франківський будівельний центр» вимог п.189.1 ст. 189, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України у частині заниження на 98731,00 грн. податкових зобовязань з ПДВ, які мали бути нараховані товариством за отримані бонуси.

Суд дійшов також висновку, що податковим органом правомірно визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 131316,00 грн. та відповідно застосовано штрафні (фінансові) санкції в порядку передбаченому Податковим кодексом України.

Судом першої інстанції не встановлено порушень при прийнятті податкового повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 04.12.2015, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0004072204 від 04.12.2015, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2700,00 грн. за грудень 2014 року, суд зазначив, що за грудень 2014 року відповідачем виявлено завищення відємного значення податку на додану вартість на суму 2700,00 грн.

Вказане завищення встановлено актом перевірки з відповідним посиланням на допущені позивачем порушення при визначенні податкових зобовязань та висвітлені в п. 3.2.2 розділу 3 акта перевірки, а позивачем не спростовано правомірність розрахунків податкового органу щодо виявленого завищення відємного значення податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Між позивачем та ДП «Кнауф Маркетинг» було укладено договір поставки № М011 від 01 лютого 2013 року щодо постачання останньому готової продукції.

Також сторонами договору підписано додатковий договір №1 до договору №М011 від 01.02.2013 року та додатковий договір №4 від 01.02.2013року про виплату бонусної винагороди, в тому числі за надання переваги в асортименті продукції Кнауф та за дотримання рекомендованих цін.

На підставі укладених договорів в періоді, який перевірявся позивачу надійшли грошові кошти від ДП «Кнауф маркетинг», сплачені як бонусна винагорода на суму 493 652,73 грн. .

Позивач вважає, що вказані кошти не є обєктом оподаткування з податку на додану вартість, оскільки між сторонами не виникло правовідносин з надання (отримання) послуг.

Згідно з підпунктом 14.1.108 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції(робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій), котрі купляють товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистрибютори), які і винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистрибюторами) у межах своєї основної діяльності та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулюють просування товарів у каналах дистрибуції.

Оскільки мотиваційні та стимулюючі виплати (премії, бонуси, інші заохочення), які сплачуються офіційним дистрибютором (постачальником продукції (робіт, послуг)), зокрема, за точність закупівельних прогнозів, виконання узгодженого плану закупівель, дотримання асортименту товарів, дотримання рекомендованих цін, досягнення певних обсягів постачання товарів та відсутність на дату здійснення виплати постачальником винагороди простроченої заборгованості покупця спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати відносяться до маркетингових послуг.

Відповідно до пункту 185.1 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з- постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1. ст. 185 Податкового кодексу України, постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на обєкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав щодо таких обєктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Отже, під час надання продавцем винагороди (бонусу) покупцю у звязку з дотриманням асортименту товарів, рекомендованих цін, досягненням певних обсягів постачання товарів, придбаних у такого продавця, обєктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, які надаються покупцем, а мотиваційні та стимулюючі виплати, у свою чергу, є компенсацією вартості таких послуг.

У покупця виникають податкові зобовязання з ПДВ за отримання мотиваційних виплат (бонусів) від продавця у звязку з дотриманням асортименту товарів, рекомендованих цін, досягненням певних обсягів постачання товарів, придбаних у такого продавця, на суму отриманих мотиваційних виплат (бонусів).

Згідно норм п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено якою датою виникнення податкових зобовязань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що первинними документами з надання продавцем винагороди (бонусу) покупцю у звязку з досягненням певних обсягів і постачання товарів, дотримання політики цін, були акти про нарахування та виплату бонусів за відповідні звітні періоди, оформлені на виконання умов Додаткових договорів до Договору поставки, виписки банку, дані яких зафіксовані в регістрах бухгалтерського обліку та відображені TзOB «Франківський будівельний центр» в податковій звітності з податку на прибуток підприємства як доходи від надання послуг.

Дати складання Актів про нарахування та виплату бонусів за відповідні звітні періоди та дати отримання коштів (виплата бонусів) на рахунок в банку згідно банківських виписок ідентичні, тобто події згідно норм п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України співпадають у часі, зокрема: надання послуг (досягнення певних обсягів постачання товарів, дотримання політики цін, тощо) та отримання винагороди (бонусу) від ДП «Кнауф Маркетинг».

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг регулюється статтею 188 Податкового кодексу України.

Згідно норм п. 188.1 ст.188 база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Розмір мотиваційних та стимулюючих виплат (бонусів), які сплачуються офіційним дистрибютором (постачальником продукції (робіт, послуг)), за виконання узгодженого плану закупівель, дотримання асортименту товарів, рекомендованих цін, досягненням певних обсягів постачання товарів, тощо зазначено в Додаткових договорах до Договору поставки.

Окрім того слід зазначити, що посилання апелянта на те, що між ним та ДП «Кнауф Маркетинг» не укладалося договорів про надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не оформлялися, спростовується наявними домовленостями щодо надання зазначених послуг, що підтверджується додатковим договором № 1 від 01 лютого 2013 року до договору поставки від цієї ж дати та наступними аналогічними договорами, а також актами про виконання умов додаткових договорів товариством «Франківський будівельний центр» та виплату винагороди дочірнім підприємством «Кнауф Маркетинг».

Окрім того, в апеляційній скарзі TзOB «Франківський будівельний центр» зазначає, що бонуси отримані від ДП «Кнауф Маркетинг» є безповоротною фінансовою допомогою, проте слід зазначити, що податковим законодавством чітко визначено поняття, порядок відображення в обліку та оподаткування безповоротної фінансової допомоги, яке є відмінними від виплат за договором, котрі отримувало товариство «Франківський будівельний центр» за надання маркетингових послуг ДП «Кнауф Маркетинг».

Правомірність донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість визначена у листах Державної фіскальної служби від 06.02.2017 року № 2104/6/99-99-15-03-02-15 та від 29.10.2015 року №22983/6/99-95-42-01-15, у яких зазначено, що виплата офіційним дистрибютором винагороди покупцю за досягнення відповідних показників ( точність закупівельних прогнозів, дотримання асортименту товарів, тощо), визначальним є те, що обєктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, які надаються покупцем дистрибютору, а мотиваційні та стимулюючі виплати, що сплачуються офіційним дистрибютором покупцю, в свою чергу є компенсацією вартості таких послуг.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на порушення TзOB «Франківський будівельний центр» пп. 14.1.108, 14.1.185 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України підлягають нарахуванню податкові зобовязання з ПДВ на суми отриманих мотиваційних виплат (бонусів) на суму 98 731 грн..

Також актом перевірки встановлено, що позивачем всупереч вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту віднесено суми по операціях із контрагентами, які не підлягали включенню до такого податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема, позивачем неправомірно включено у лютому та березні 2014 році податкові накладні №1/01 та №31 від 08.02.2014 року, виписані ТзОВ «Обіо» без наявної події (дата списання коштів чи дата отримання товарів (послуг), яка є необхідною умовою для віднесення сум до податкового кредиту.

Крім цього, позивачем всупереч вищезазначених норм до складу податкового кредиту включались суми податку на додану вартість по операціях із ТзОВ «АБ Системи», які звільнені від оподаткування. Також податковим органом встановлено невідображення у податковому обліку та в деклараціях з податку на додану вартість розрахунки коригування до податкових накладних із контрагентами ТзОВ «Урса, ПАТ «Миколаївцемент», ТзОВ «Поліфарб», ДТГО «Львівська залізниця», що підтверджується реєстрами отриманих податкових накладних по вказаних контрагентах та додатками до декларацій, в результаті чого підлягає зменшенню задекларована сума податкового кредиту на суму 10017 грн..

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Щодо не проведення коригування сум податкового кредиту суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем неправомірно включено у лютому та березні 2014 року (повторно) до складу податкового кредиту податкові накладні №1/01 та 31 від 08.02.2014 року, виписані TзOB «Обіо» на суму ПДВ 3052,8 грн. без наявної події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податків на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, в порушення п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, крім того, всупереч наведеній нормі Податкового кодексу України позивачем включено суми податку на додану вартість по операціях з ТзОВ «АБ «Системи», які відповідно до п.26 підр.2 розд. ХХ Податкового кодексу України, звільнені від оподаткування, а також, позивачем не поведено розрахунки коригування до податкових накладних із ПАТ «Миколаївцемент», ТзОВ «Поліфарб» , ДТГО «Львівська залізниця», що підтверджується реєстрами податкових накладних та додатками до декларацій ( т.2 а.с.11-51).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Франківський будівельний центр» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 року у справі № 809/4411/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_1

Повний текст

виготовлено 18.04.2017 року