Окрема думка судді № 66106553, 20.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/19448/16 Головуючий у 1-й інстанції Качур І.А.

Суддя-доповідач Грибан І.О.

ОКРЕМА ДУМКА

20 квітня 2017 року м. Київ

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Дивосвіт" .

Двоє з трьох суддів колегії суддів прийшли до висновку, що в діях позивача, за які Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення застосовано санкцію у вигляді попередження, мало місце порушення вимог абзацу 13 ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

З таким висновком не погоджуюсь з огляду на наступне.

Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за результатами моніторингу ефірного мовлення «ТРК «Дивосвіт» (місцеве ефірне мовлення, позивні: «ВЕСТИ.РАДИО»), було зроблено висновок, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час трансляції програми «Люди говорять» ОСОБА_2 негативно та образливо висловлювалась на адресу учасників Революції Гідності.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, які є джерелом права в Україні, неодноразово досліджував взаємовідносини держави та ЗМІ.

У рішенні Європейського суду з прав людини справа "Українська Прес-Група" проти України" суд зазначив наступне:

«Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати та передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державі вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних та кінематографічних підприємств.

Суд нагадує, що відповідно до § 2 статті 10 Конвенції сфера для обмеження політичних висловлювань чи дебатів щодо питань, які становлять загальний інтерес, є дуже малою (див. Surek v. Turkey (N 1) [GC], no. 26682/95, § 61, ECHR 1999-IV).

Журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних (див. рішення у справі Prager and Oberschlick v. Austria (N 1), від 26 квітня 1995, Серія A, N 313, стор. 19, § 38). При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на "інформацію" та "ідеї", які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість.

Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства" (див. рішення у справі Handyside v. the United Kingdom, від 7 грудня 1976, Серія А, N 24, стор. 23, § 49)».

Як член колегії суддів вважаю, що висловлювання ОСОБА_2 мають характер оціночних суджень. Крім того, ні суд, ні Національна рада з питань телебачення і радіомовлення не є спеціалістами з питань оцінки таких суджень.

В судовому засіданні відповідачу було роз'яснено право на проведення експертизи з цього питання, проте, останній відмовився, пославшись на недоцільність.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено, що спірні висловлювання відносяться до інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи.

Відповідно до абз. в ч. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі, якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації.

ОСОБА_2, приймаючи участь у програмі «Люди говорять», висловлювалась у прямому ефірі. При цьому вона не є працівником телерадіоорганізації, є публічною особою.

Враховуючи положення ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», вважаю, що з метою всебічного з'ясування обставин справи вказану особу необхідно було залучити до участі у справі, чого зроблено не було.

Виходячи з цих обставин, вважаю, що спірні висловлювання є оціночними судженнями, відповідальність за які не може бути покладено на телерадіоорганізацію, а тому притягнення позивача до відповідальності у вигляді попередження згідно з оскаржуваною постановою не може вважатися втручанням, пропорційним законним цілям, що переслідувалися.

З огляду на викладене, не згоден з рішенням про відмову у задоволенні позову.

Суддя А.Б. Парінов