Постанова № 66105643, 06.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2017 рокусправа № 804/8909/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя:Ясенова Т.І.

судді: Суховаров А.В. Головко О.В.

секретар судового засідання:Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О. на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О., першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. М., начальника відділу головного бухгалтера прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О., першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.М., начальника відділу - головного бухгалтера прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3, в якому просить:

- визнати дії начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2 при наданні ОСОБА_1 відповіді від 09.11.2016 № 11-5653-16 такими, що суперечать вимогам Закону України «Про звернення громадян»;

- визнати дії заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О., першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.М. та начальника відділу - головного бухгалтера ОСОБА_3 при наданні відповідей-довідок від 13.06.2016 № 18-199 вих-16 та від 07.11.2016 № 18-265 вих16 у частині зазначення посадового окладу у сумі 2083, 00 грн. та надбавки за вислугу років у розмірі 40% у сумі - 887, 20 грн. неправомірними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, у тому числі Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про звернення громадян» та постанові КМУ від 09.12.2015 № 1090;

- зобов'язання посадових осіб прокуратури Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 відповідь-довідку із зазначенням посадового окладу та надбавки за вислугу років у сумах та розмірах з урахуванням вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 (у редакціях, що діяли на час звернення ОСОБА_1 до прокуратури).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що надані ОСОБА_1 довідки-відповіді від 13.06.2016 (№ 18-199вих16), від 07.11.2016 (№ 18-265вих16) є помилковими та

такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, та суперечать вимогам Закону України «Про звернення громадян», а дії заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О., першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.М. та начальника відділу-головного бухгалтера ОСОБА_3 при прийнятті таких рішень такими, що порушують вимоги Конституції України та чинного законодавства України, у тому числі законів України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УП, постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090, у частині зазначення посадового окладу у сумі 2083,00 грн., а також суми надбавки за вислугу років у розмірі 40% - 887,20 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О., першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова P.M. та начальника відділу-головного бухгалтера ОСОБА_3 при наданні відповідей-довідок від 13.06.2016 №18-199 вих.16 і від 07.11.2016 № 18-265 вих.16 у частині зазначення посадового окладу у сумі 2083,00 грн. та надбавки за вислугу років у розмірі 40% у сумі - 887,20 грн. неправомірними та такими, що суперечить вимогам чинного законодавства України, у тому числі законам України «Про прокуратуру» та постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090. Зобов'язано посадових осіб прокуратури Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 відповідь-довідку із зазначенням посадового окладу та надбавки за вислугу років у сумах та розмірах з урахуванням вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 (у редакціях, що діяли на час звернень ОСОБА_1 до прокуратури). В решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про необґрунтованість нарахування позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 40%, оскільки відповідно до частини 2 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: вислугу років; виконання обовязків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством, отже перерахунок пенсіонеру ОСОБА_1 необхідно здійснювати за аналогією до виплат прокурорам, які проходять службу в органах прокуратури та прокурорсько слідчих посадах, а саме за наявності стажу більше 35 років у розмірі 50 % посадового окладу. Встановлення заступниками прокурора області ОСОБА_4, ОСОБА_5 та начальником відділу-головним бухгалтером ОСОБА_3 у відповідях-довідках від 13.06.2016 № 18-199 вих-16 і від 07.11.2016 № 18-265 вих16 суми посадового окладу у розмірі 2083,00 грн. та надбавки за вислугу років у розмірі 40% - 887,20 грн. і одночасне незастосування ними положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090, суперечить вимогам статей 22, 58 Конституції, оскільки обмежує права позивача, свідчить про безпідставне поширення дії старого законодавства на відносини, які мають регулюватися за новим законодавством України.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання дій начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 при наданні позивачу відповіді від 09.11.2016 №11-5653-16 такими, що суперечать вимогам Закону України «Про звернення громадян», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в строки, встановленні чинним законодавством, було надано позивачу відповідь на його звернення, а тому жодні права та інтереси позивача діями вказаного відповідача не порушено.

В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що не проведення відповідачем обєктивної і всебічної перевірки за зверненням позивача призвело до надання позивачеві саме необґрунтованої відповіді, яку позивач змушений оскаржувати до суду, тому вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав та інтересів позивача зі сторони відповідача ОСОБА_2 необґрунтованими.

Відповідач заступник прокурора Дніпропетровської області Черкашин Ю.О. в апеляційній скарзі вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідачем надано позивачу обґрунтовані довідки про розмір заробітної плати, а твердження ОСОБА_1 про неправомірність дій прокуратури є безпідставними. Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що органи прокуратури позбавлені можливості нараховувати та виплачувати заробітну плату прокурорам, нараховувати пенсійні виплати у розмірах, передбачених виключно положеннями статті 81 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокуратура не наділена правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, а саме збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу прокурорів та виплату їм заробітної плати, у тому числі і позивачу. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про неправомірність дій прокуратури області при визначенні позивачеві надбавки за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу, оскільки при звільненні позивача 02.09.2013 з органів прокуратури за власним бажанням з посади прокурора відділу, відповідно до пункту 3 Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам прокуратури та про їх медичне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 425 (що діяв до 09.12.2015) максимальний розмір надбавки за вислугу років становив 40% посадового окладу (стаж роботи понад 25 років). Отже, на час виходу позивача на пенсію максимальним розміром надбавки за вислугу років визначено 40% посадового окладу. Вказує на безпідставність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090, якою затверджено Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури, оскільки відповідно до п. 2 дія цього Порядку поширюється на прокурорів, які проходять службу в органах прокуратури на відповідних посадах та не регулює відносини з прокурорськими працівниками, які вийшли на пенсію.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідача позивач вказує на безпідставність її доводів та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову. Також зазначає, що апеляційна скарга подана лише одним з відповідачів, який не наділений повноваженнями на представництво інтересів інших відповідачів посадових осіб прокуратури, дії та рішення яких оскаржуються, та не може оскаржувати рішення суду у частині, що не стосується безпосередньо його дій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.09.2013 був звільнений з органів прокуратури Дніпропетровської області за власним бажанням з посади прокурора відділу.

13.06.2016 та 07.11.2016 позивач звернувся до прокуратури Дніпропетровської області з метою отримання довідки про розмір заробітної плати прокурора за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію.

На звернення позивача 13.06.2016 за № 18-199 вих.16 за підписом заступника прокурора області ОСОБА_4 та начальника відділу-головного бухгалтера ОСОБА_3, а також 07.11.2016 № 18-265 вих.16 за підписом першого заступника прокурора області ОСОБА_7 та начальника відділу-головного бухгалтера ОСОБА_3 ОСОБА_1 було надано відповіді-довідки про те, що позивач дійсно працював у прокуратурі Дніпропетровської області на посаді старшого прокурора відділу. Відповідна заробітна плата з 01.12.2015 згідно з постанов Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 31.05.2012 № 505, від 09.12.2015 № 1013 складається, зокрема, з: посадового окладу - 2083,00 грн., класного чину - 135,00 грн., вислуги років 40% - 887,20 грн., тощо. Усього: 10643,54 грн. Крім того, 09.11.2016 за № 11-5653-16 начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2 позивачу була надана відповідь з роз'ясненнями статті 81 Закону України «Про прокуратуру» і постанов КМУ від 09.12.2015 № 1090 та від 07.05.2008 № 425.

Як зазначено у відповіді начальника відділу ОСОБА_2 від 09.11.2016 № 11-5653-16 норми статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Згідно із статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» та постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090 прокурорам, які проходять службу виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у відповідних розмірах, зокрема понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

У своєму зверненні до прокуратури Дніпропетровської області від 27.10.2016 ОСОБА_1 зазначив, що його стаж складає понад 35 років, а тому у довідці щодо розміру місячного заробітку прокурора за відповідною посадою з якої позивач вийшов на пенсію, надбавка за вислугу років має складати 50 відсотків посадового окладу, а не 40.

На думку позивача, той факт, що вимоги вказаної постанови мають бути застосовні та застосовуються на теперішній час підтверджено листом Генеральної прокуратури України від 07.10.2016 № 11-22891-16, який міститься в матеріалах справи.

Встановленні обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що стаж роботи позивача складає понад 35 років, на час виходу позивача на пенсію максимальний розмір надбавки за вислугу років становив 40 % посадового окладу при стажі роботі понад 25 років.

Так, відповідно до пункту 4 Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури та про їх медичне обслуговування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 425 від 07.05.2008 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин), цей порядок визначає механізм встановлення працівникам органів прокуратури розміру надбавки за вислугу років та обчислення стажу роботи, що дає право на одержання такої надбавки. Дія цього Порядку поширюється на працівників органів прокуратури, які мають класні чини, державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, інших спеціалістів, службовців та робітників органів прокуратури (далі - працівники органів прокуратури). Надбавка за вислугу років працівникам органів прокуратури виплачується щомісяця залежно від стажу роботи в таких розмірах: зокрема, за стаж роботи понад 25 років розмір надбавки, відсотків посадового окладу встановлюється як 40. Працівникам органів прокуратури, які мають класні чини, надбавка за вислугу років обчислюється у відсотках посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин.

Позивач вказує на те, що з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора, який має стаж роботи понад 35 років, визначається з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 50% відсотків, у зв'язку з чим вважає, що часу набрання чинності постановою КМУ №1090 від 09.12.2015 розмір надбавки за вислугу років мав становити 50% від посадового окладу.

З такими доводами позивача суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 81 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Частиною 3 статті 81 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру», встановлено, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 81 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

Відповідно до частини 7 статті 81 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Законом України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» визначено, зокрема, розмір посадового окладу прокурора регіональної прокуратури.

Відповідно до п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру», Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Статтею 89 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

У свою чергу, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України №80-VІІІ від 28.12.2014 «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (зі змінами і доповненнями) установлено, що частина другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (Голос України, 25.10.2014, №206) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України №928-VІІІ від 25.12.2015 «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено, що норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної ОСОБА_3 України, 2015р., №2-3, ст.12); застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.

Зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не визнавалися неконституційними у встановленому законом порядку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що при розрахунку заробітної плати та визначенні посадового окладу, з якого розраховується розмір встановлених позивачу надбавок, відповідачем, у спірному періоді, застосовувалися положення постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 (із зміна та доповненнями) «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Відповідно до статті 99 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Положеннями частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Як зазначено вище, положеннями статей 89, 90 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законами України про Державний бюджет України на 2015 та 2016 роки визначено, що положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних правовідносин оклади та умови оплати праці працівників органів прокуратури були врегульовані постановою КМУ №505 від 31.05.2012 (із зміна та доповненнями) та постановою КМУ №1013 від 09.12.2015, при цьому, розмір окладу, зазначений в цих постановах, був іншим, ніж визначено Законом України «Про прокуратуру». Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цим законом у тримісячний строк не виконав.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи викладене, оскільки з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №505 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників прокуратури, не внесено, а Законами України про Державний бюджет України на 2015 та 2016 роки видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено, прокуратура Дніпропетровської області, як розпорядник бюджетних коштів, не мала правових підстав для нарахування заробітної плати та нарахування пенсійних виплат, поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене протиправності у діях посадових осіб прокуратури Дніпропетровської області при наданні позивачу відповідей та довідок із зазначенням посадового окладу та надбавки за вислугу років, судом не встановлено.

При цьому, незгода позивача із змістом наданих йому відповідей не може свідчити про протиправність дій відповідачів.

Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача заступника прокурора Дніпропетровської області на представлення інтересів інших відповідачів посадових осіб прокуратури Дніпропетровської області, колегія суддів зазначає.

Відповідно до частини 2 статті 57 КАС України судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи.

Відповідно до пунктів 1.14. та 1.15. регламенту прокуратури Дніпропетровської області, затвердженого наказом прокурора Дніпропетровської області від 23 вересня 2016 року №243, порядок здійснення представництва прокуратури області та її службових осіб у судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах у справах, у яких прокуратура області та її службові особи виступають як сторони або треті особи, встановлюється прокурором області. Прокурор області є повноважною особою для підписання довіреностей, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в цивільній, адміністративній та господарській справі. Перший заступник та заступники прокурора області відповідно до розподілу обовязків є повноважними особами для підписання позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, договорів та довіреностей щодо здійснення господарської діяльності.

Отже, заступник прокурора області є повноважною особою для підписання апеляційної скарги в порядку представництва прокуратури області та її службових осіб у суді, а зазначені відповідні посилання позивача в цій частині є безпідставними.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О. задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року - скасувати із прийняттям нової постанови.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, Заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О., Першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. М., Начальника відділу головного бухгалтера прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом пяти днів з дня складання у повному обсязі у порядку, встановленому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:Т.І. Ясенова

Суддя:А.В. Суховаров

Суддя:О.В. Головко