Постанова № 66105419, 12.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2017 року № 826/23807/15

Окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Відповідач 2), третя особа: ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС», в якому просила, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо визнання нікчемними транзакції (операції) від 28.11.2014 року по перерахуванню коштів в сумі 200 000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок Позивача НОМЕР_2 від юридичної особи - клієнта банку ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог. безвідсоткової позики №9 від 25.11.14 р. без ПДВ», а також Договору банківського вкладу №006-07976-291214 від 29.12.2014 року;

- встановити відсутність у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноважень щодо списання з відкритих на ім`я Позивача рахунків в АТ «Дельта Банк» у розмірі 140 536,34 грн. на користь ПрАТ «СК «ЮНІВЕС»;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення сум, що підлягають відшкодуванню, за рахунок ОСОБА_1, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 140 533,15 грн.;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 140 533,15 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що наприкінці 2014 року позивач відкрив у ПАТ «Дельта Банк» банківські рахунки.

28.11.2014 року Позивач отримав у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» безвідсоткову позику у розмірі 200 000,00 грн. за договором безвідсоткової позики №9 від 25.11.2014 року, які були перераховані на поточний рахунок Позивача № НОМЕР_2 у ПАТ «Дельта Банк».

До кінця 2014 року, як зазначає позивач, в нього не виникало жодних проблем з користуванням банківськими послугами, грошові кошти вільно надходили на рахунки позивача та він без будь - яких обмежень міг ними розпоряджатися.

29 грудня 2014 року позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) №006-07976-291214 «Лояльний» у гривнях, відповідно до умов якого 100 000,00 грн. з наданої йому позики розмістив на вказаному депозитному рахунку, а решту залишив на поточних рахунках для фінансування майбутніх потреб.

02.03.2015 року з засобів масової інформації та офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачу стало відомо про те, що на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до оголошення, розміщеного 09.06.2015 року на сайті Відповідача 1, з 11.06.2015 року АТ «Дельта Банк» мав розпочати виплати вкладникам свого банку.

У зв'язку з чим, для підтвердження наявності належних позивачу на праві власності грошових коштів, ним було отримано довідку про наявність рахунків у банку, відповідно до якої в Банку дійсно відкриті рахунки, на яких обліковуються грошові кошти: НОМЕР_4 у валюті гривня, залишок на рахунку 2 743,75 грн.; НОМЕР_2 у валюті гривня, залишок на рахунку 40 536,34 грн.; Договір банківського вкладу (депозиту) №006-07976-291214 «Лояльний» від 29.12.2014 року на суму 100 000,00 грн., що припинив свою дію 29.03.2015 року, а разом 143 280,09 грн.

Крім того, як вказує позивач у позові, з 09.06.2015 року він неодноразово звертався з питань отримання належних йому грошових коштів в усній та письмових формах, також звертався безпосередньо до менеджерів Банку, а також до відповідачів, однак грошові кошти не отримав, конкретних підстав відмови у видачі коштів, позивачу повідомлено не було, пояснень та мотивів щодо не включення його до реєстру осіб, які мають право на отримання гарантованих виплат, не отримав.

В подальшому, на підставі постанови Правління НБУ від 02.10.2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту неплатоспроможності банків Кадирова В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 включно.

Також, Позивач вказує, що звернувшись до банку - агенту АТ «Ощадбанк» у телефонному режимі, позивача було повідомлено, що сума до виплати становить 2746,94 грн., замість належних йому 143250,09 грн., про причини відмови у виплаті решти коштів, останнього повідомлено не було.

09 жовтня 2015 року позивач отримав лист №9294/175 від 29.09.2015 року, яким його було повідомлено про нікчемність транзакції (операції) від 28.11.2014 року по перерахуванню коштів в сумі 200 000,00 грн. на його поточний (картковий) рахунок НОМЕР_2 від юридичної особи - клієнта банку ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог. безвідсоткової позики №9 від 25.11.14 р. без ПДВ», а також Договору банківського вкладу №006-07976-291214 від 29.12.2014 року, на який були залучені кошти, отримані внаслідок зазначеної нікчемної транзакції, згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Звернувшись до відділення Банку, позивачу стало відомо, що грошові кошти з його рахунків, без його участі та відома, були списані на користь ПрАТ «СК «ЮНІВЕС».

Крім того, у позові зазначено, що у листі Банк не обґрунтував та не вказав, які саме переваги та пільги, не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку, надані позивачу у зв'язку з платежем на суму 200 000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата по дог. безвідсоткової позики №9 від 25.11.2014 р. без ПДВ», або у зв'язку з платежем за договором банківського вкладу (депозиту) №006-07976-291214 «Лояльний», який укладений на загальнодоступних умовах за програмою «Лояльний», що на момент укладення була доступна невизначеному колу осіб і пропонувалася на умовах публічної оферти.

Також, позивач вказує, що транзакція була правомірно здійснена на виконання умов договору безвідсоткової позики №9 від 25.11.2014 року, що був укладений між ним та ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України, а вклад за договором банківського вкладу (депозиту) від 29.12.2014 року позивач здійснив за рахунок особистих, належних йому на праві власності, грошових коштів, які обліковувалися на його рахунку у цьому ж банку та за своїм власним рішенням.

Як зазначає позивач, що сторонами за договором безвідсоткової позики № 9 від 25.11.14 року без ПДВ є позивач та ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», ПАТ «Дельта Банк» не був стороною вказаного договору, а тому, на думку позивача, вказаний договір не створив для Банку ніяких правових чи юридично - значимих наслідків.

Позивач вважає, що у відповідачів були відсутні підстави визнавати зазначені вище правочини нікчемними, а також відмовляти у виплати йому гарантованих державою сум.

Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Під час розгляду справи представник позивача уточнені позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві, а також письмових поясненнях.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у письмових запереченнях проти позову.

Представник відповідача 1 до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю на адресу суду не надходило. Відповідно до наданих суду письмових заперечень, проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у їх задоволенні відмовити.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю на адресу суду не надходило. Відповідно до наданих суду письмових поясненнях, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.01.2015 року, за згодою представника позивача та представника відповідача 2 ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 2, дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

У судовому засіданні встановлено, що 25 листопада 2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір безвідсоткової позики №9, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність Позичальника грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві у встановлений цим Договором строк таку ж суму грошових коштів (п. 1.1.)

У відповідності до п. 2.1 Договору грошові кошти надаються Позикодавцем Позичальникові не пізніше 01.12.2014 року (допускається надання позики частинами) у безготівковій формі на вказаний в цьому Договорі рахунок.

У Розділі 6 «Реквізити та підписи Сторін» у графі «Позичальник» зазначений поточний рахунок НОМЕР_2 в АТ «Дельта Банк», Код банку: 380236.

Як вбачається з наданої суду заяви №005-07876-241114 Позивачу 24.11.2014 року відкрито рахунок НОМЕР_2.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що 28 листопада 2014 року на поточний рахунок ОСОБА_1 ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» була здійснена транзакція (операція) з перерахування грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата по дог. безвідсоткової позики №9 від 25.11.14 р. без ПДВ».

В подальшому, 29 грудня 2014 року Позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» Договір №006-07976-291214 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у гривнях, відповідно до умов якого сума вкладу складає 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.) (п. 1.2), вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний у п. 1.6. цього Договору, та по « 28» січня 2015 року включно (п. 1.3), процентна ставка на суму Вкладу становить 13 (тринадцять) процентів річних.

У відповідності до п. 1.6 Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3.

Пунктом 1.8 Договору передбачено, що зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору.

Згідно з п. 1.10. Договору вклад виплачується Вкладнику у разі закінчення строку залучення Вкладу, або в інший термін дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів НОМЕР_4, відкритий на ім'я Вкладника в установі Банку.

Пунктом 2.10 Договору передбачено, що вкладник підтверджує, що Банк до укладання цього Договору з Вкладником надав Вкладнику інформацію, зазначену в статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI, щодо умов гарантування вкладів фізичних осіб коштів за цим Вкладом. Сума граничного розміру відшкодування за цим Вкладом, включаючи відсотки, не може бути більшою граничного розміру відшкодування коштів, що становить 200 тис. грн.. для одного вкладника в одному банку.

У відповідності до наданої суду копії платіжного доручення № 43792663 від 29.12.2014 року, Позивач перерахував з поточного рахунку № НОМЕР_4 на вкладний рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти у розмірі 100 000 грн., призначення платежу: Переказ коштів від ОСОБА_1.

З копії Довідки про наявність рахунків в АТ «Дельта Банк» за вих.. №05-2997041 від 08.06.2015 року, виданої Тимчасовою адміністрацією ПАТ «Дельта Банк» вбачається, що Позивачу дійсно відкрито в ПАТ «Дельта Банк» рахунки:

№ НОМЕР_4 у валюті гривня. Станом на 08.06.2015 року залишок коштів на рахунку складає 2 743,75 гривень;

№ НОМЕР_2 у валюті гривня. Станом на 08.06.2015 року залишок коштів на рахунку складає 40 536,34 гривень;

№ НОМЕР_3 у валюті гривня, згідно Договору банківського вкладу (депозиту) №006-07976-291214 «Лояльний». Станом на 08.06.2015 року залишок коштів на рахунку складає 100 000,00 гривень.

У відповідності до наданої суду копії повідомлення Тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» № 9294/175 від 29.09.2015 року, ОСОБА_1 повідомлено про нікчемність правочину, а саме: про нікчемність транзакції (операції) від 28.11.2014 року по перерахуванню коштів в сумі 200 00,00 (двісті тисяч) гривень на поточний (картковий) рахунок Позивача НОМЕР_2 від юридичної особи - клієнта Банку ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» (код ЄДРПОУ 32638319), що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог. безвідсоткової позики №9 від 25.11.14 р. без ПДВ», а також Договору банківського вкладу №006-07976-291214 від 29.12.2014 року, на який були залучені кошти, отримані внаслідок зазначеної нікчемної транзакції, згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також наголошено на тому, що відповідно до ст.. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з наданої суду копії Заяви на видачу готівки від 13.10.2015 року, ОСОБА_1 отримав 2746,94 грн. у Філії - Запорізьке обласне відділення АТ «Ощадбанк».

У відповідності до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 року № 71 внесено зміни до рішення № 51 від 02.03.2015 року та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року.

У відповідності до наданої суду копії Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 року №147 строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» по 02 жовтня 2015 року включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.

Крім того, за результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ "Дельта Банк" Уповноваженою особою Кадировим В.В. прийнято наказ від 16 вересня 2015 року №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" (із змінами, внесеними відповідно до Наказу № 836 від 22.09.2015 року), відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких і банківська операція щодо перерахування грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. з рахунку ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на поточний рахунок ОСОБА_1 та Договір банківського вкладу (депозиту), укладений між позивачем та ПАТ "Дельта Банк".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

На офіційному сайті Фонду розміщено оголошення, про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ "Дельта Банк" за Загальним реєстром (не залежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08 жовтня 2015 року.

У відповідності до наданої суду копії Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. №15 від 05.10.2015 року на час ліквідації АТ «Дельта Банк» обмежено операції щодо виплати коштів вкладникам за рахунками, перелік яких визначений у Додатку №№1,2,3 до цього Наказу на підставі Протоколу засідання комісії з перевірки вкладів від 22.09.2015 року. Серед рахунків, визначених у Додатках №№1,2,3, також є рахунки Позивача.

Позивач вважає протиправними дії відповідачів щодо прийняття рішення про визнання транзакції та Договору банківського вкладу нікчемними, оскільки воно суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує її право на отримання гарантованої суми вкладу.

Виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, суд приходить до висновку про наступне:

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За визначенням статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

У відповідності до ч. 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Частиною першою статті 11 та частиною третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 38 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з нормами ст.. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

У відповідності до п. 6 Розділу ІІІ Положення протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Пунктами 2,3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи:

1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду;

3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру;

4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому, Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Зі змісту наданих суду Відповідачем 2 письмових заперечень проти позову, ОСОБА_1 не було включено до переліку вкладників, оскільки укладений між останнім та ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) та транзакцію щодо перерахування грошових коштів з рахунку юридичної особи на рахунок Позивача визнано нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки кошти у гривнях на депозитний рахунок позивача надійшли шляхом так званого "дроблення" вкладу інших клієнтів банку - юридичної особи ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», а також відбулося перерахування коштів з рахунку отримувача на власний депозитний рахунок, що підтверджується відповідними платіжними документами, які свідчать, що ці операції не передбачали фактичного переміщення «реальних» грошових коштів та здійснювались за рахунок внутрібанківських проводок. Ця обставина свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами Банку сум, що перевищують суми гарантованого відшкодування за проведеними операціями, а отже їх нікчемність, що є порушенням вимог постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" в частині заборони проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду, а також зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи.

Крім того, зі змісту письмових заперечень вбачається, що під час проведення перевірки правочинів, комісія встановила, що операції з зарахування коштів на рахунки фізичних осіб від юридичних осіб/фізичних осіб - підприємців могли призвести до зміни черговості задоволення вимог кредиторів, передбаченої ст.. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому тимчасове обмеження на виплату коштів з рахунків фізичних осіб, за якими здійснювалися такі операції, зняттю не підлягає.

Аналогічної позиції дотримується Відповідач 1, також зі змісту письмових заперечень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вбачається, що 28.11.2014 року ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» було перераховано кошти в сумі 200 000 гривень на поточний рахунок Позивача № НОМЕР_6, частину яких згодом Позивач перевів на депозитний рахунок НОМЕР_5, попри пряму заборону НБУ та в порушення «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» № 492 від 12.11.2003 року, тому, на думку Відповідача 1, позивач не є вкладником ПАТ «Дельта Банк» у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і не має права на відшкодування коштів, розміщених на рахунках НОМЕР_2 та № НОМЕР_5. Вважає, що Уповноважена особа діяла в межах своїх повноважень, передбачених ст. ст. 27,37,38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та правомірно надіслала повідомлення про нікчемність правочину Позивача, а, оскільки позивач не набув статусу вкладника щодо коштів, розміщених на рахунках № НОМЕР_6 та № НОМЕР_5, кошти було законно було списано на рахунок ПрАТ «СК «ЮНІВЕС».

Суд не погоджується з таким обґрунтуванням заперечень Відповідачів проти позову, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що між Позивачем та ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» 24.11.2014 року укладено договір безвідсоткової позики, умовами якого передбачено, що грошові кошти перераховуються на вказаний Позивачем поточний рахунок.

На виконання умов договору, 28.11.2014 року ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» перерахувало ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 200 000,00 грн. на його відкритий у ПАТ «Дельта Банк» поточний рахунок.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перерахування грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. здійснено на виконання умов договору, погоджених сторонами цього Договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що датою укладення Договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» №006-07976-291214 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 є 29 грудня 2014 року, тобто до віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у Банку.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 того ж Закону Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що Відповідачами не надано належних та допустимих доказів та не доведено, що умови укладеного договору банківського вкладу передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання переваг позивачу чи кредиторам банку переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, крім того, позивач є вкладником, а не кредитором ПАТ "Дельта Банк", а тому є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Суд не приймає до уваги доводи Відповідачів про нікчемність договору банківського вкладу, у зв'язку із тим, що кошти на ім'я позивача надійшли внаслідок "дроблення" великого депозиту інших клієнтів Банку, а саме юридичної особи - ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», а також не приймає до уваги, що ці операції не передбачали фактичного переміщення «реальних» грошових коштів та здійснювались за рахунок внутрібанківських проводок, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність укладеного правочину а факт знаходження на рахунках позивача грошових коштів станом на 08.06.2015 року та списання в подальшому без відома позивача вказаних грошових коштів на рахунок ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» відповідачами не заперечується.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1 та 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, ч. 3 ст. 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідного судового рішення щодо визнання укладеного Договору недійсним Відповідачем надано не було, також не було надано й рішення щодо визнання транзакції (операції) від 28.11.2014 року по перерахуванню коштів в сумі 200 00,00 (двісті тисяч) гривень на поточний (картковий) рахунок Позивача НОМЕР_2 від юридичної особи - клієнта Банку ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» (код ЄДРПОУ 32638319), що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог. безвідсоткової позики №9 від 25.11.14 р. без ПДВ».

У судовому засіданні було встановлено, що 28.11.2014 року на виконання умов Договору безвідсоткової позики № 9 без ПДВ ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» перерахувало на поточний рахунок Позивача грошову суму у розмірі 200 000,00 грн., в подальшому платіжним дорученням №43792663 від 29.12.2014 року ОСОБА_1 з власного поточного рахунку № НОМЕР_4 перерахував суму у 100 000,00 грн. на свій вкладний рахунок НОМЕР_7 з призначенням платежу: переказ коштів від ОСОБА_1.

Суд звертає увагу, що перекази грошових коштів здійснено до запровадження тимчасової адміністрації, тобто до 02.03.2015 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником та в статті 2 передбачає, що кошти, які надійшли для вкладника, вважаються вкладом та не приймає до уваги посилання відповідача на порушення при укладанні договору банківського вкладу вимог постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" в частині заборони проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду, оскільки Відповідачем не надано суду тексту постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" та не доведено, що укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції щодо перерахування коштів суперечить її нормам.

Також, суд звертає увагу також на той факт, що діючим законодавством України не заборонено здійснення транзакцій (операцій) щодо перерахування коштів з рахунку юридичної особи на рахунок фізичної особи з призначенням платежу: оплата за договором безвідсоткової позики без ПДВ, оскільки цивільним законодавством України передбачено, що сторони вільні в укладенні договору та визначені умов договору, тобто сторони договору на власний розсуд мають право передбачити договором умови перерахування грошових коштів, які надаються у позику, Законом України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що розрахункові банківські операції - це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів, а тому посилання Відповідачів на те, що Сторонами договору порушено у даному випадку вимоги законодавства України є безпідставними та такими, що не можуть бути прийняті до уваги.

Також, слід зазначити, що ПАТ «Дельта Банк» станом на 24.11.2014 року, тобто на момент укладання договору безвідсоткової позики між ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» та ОСОБА_1, не було стороною договору, а тому у Відповідачів не було повноважень щодо надання правової оцінки умовам укладеного договору безвідсоткової позики.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачами не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними транзакції (операції) від 28.11.2014 року по перерахуванню коштів в сумі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень на поточний (картковий) рахунок Позивача НОМЕР_2 від юридичної особи - клієнта Банку ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» (код ЄДРПОУ 32638319), що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог. безвідсоткової позики №9 від 25.11.14 р. без ПДВ», а також Договору банківського вкладу №006-07976-291214 від 29.12.2014 року, на який були залучені кошти; відповідачами не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, а в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу та визнання недійсною або такою, що порушує вимоги законодавства України, транзакції (операції) з перерахування грошових коштів сторонами під час розгляду справи надано не було.

Тобто, відповідачами не доведено наявність правових підстав для не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що 13.10.2015 року через банка - агента Позивачу було виплачено відсотки за договором банківського вкладу (депозиту) від 29.12.2014 року у розмірі 2746,94 грн., а у відповідності до Витягу з переліку клієнтів отримувачів коштів, сума гарантованого відшкодування ОСОБА_1 складає 143 504,67 грн., в той час, коли Позивач визначив у своєму позові суму, яку вважає такою, що підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду, у розмірі 140 533,15 грн.

Стосовно позовних вимог в частині встановлення відсутності у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноважень щодо списання з відкритих на ім'я Позивача рахунків в АТ «Дельта Банк», належних останньому грошових коштів у розмірі 140 536,34 на користь ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки на законодавчому рівні визначено право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або уповноваженої особи Фонду (в межах делегованих повноважень) на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на Відповідача 1 покладається обов'язок повернути відносини позичальника у первісний стан (до укладення нікчемного договору) за недійсним (нікчемним правочином) відповідно до статті 216 ЦК України, додаткового встановлення вказаного факту судовим рішенням не потребується.

Крім того, відповідно до пункту 12 р. ІІ Положення №14 протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики.

Крім того, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. (п. 6 розділу ІІІ Положення)

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Наведене в сукупності свідчить, що після складення та затвердження Переліку вкладників та передачі уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду, уповноважена особа Фонду не має права вносити зміни до Переліку вкладників, а має право лише надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, після чого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включає вказані відомості до Загального реєстру, який затверджується Виконавчою дирекцією Фонду, тому позовні вимоги в частині зобов'язання Відповідача 2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про Позивача підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо зобов'язання Відповідача 1 здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, суд звертає увагу на те, що відшкодування коштів за вкладами здійснюється Фондом лише після затвердження Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстру вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку таких вкладників, тому суд приходить до висновку, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб права Позивача у спірних правовідносинах не порушені, оскільки позов до Фонду заявлений передчасно.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне: під час розгляду справи було встановлено, що Позивач дізнався про відсутність його даних у Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при зверненні до Банку - агенту з вимогою виплатити йому грошові кошти за вкладом, тобто спірні правовідносини виникли після відкликання банківської ліцензії та вирішення ліквідувати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», тобто після 02.10.2015 року.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції , викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного суду України від 16.02.2016 року у справі №826/2043/15 Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України розглядаючи заяву представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Бробізнесбанк» Куреного О.В. - ОСОБА_5, дійшла до висновку про те, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Крім того, 15 червня 2016 року Верховний Суд України розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ Український фінансовий світ» Гончарова С.І. про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, відповідно до позовних вимог Позивач також просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача як вкладника за договором до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, а також зобов'язати відповідача включити позивача до переліку вкладників.

Розглядаючи вказану справу, Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї категорії вже вирішувалося Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах Верховного Суду України, за наслідками вирішення питання щодо усунення розбіжностей у застосуванні норм матеріального та господарського права була винесена постанова Верховного суду України від 16.02.2016 року.

Саме з цих підстав, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв`язку з визнанням його неплатоспроможним, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Суд, користуючись своїм правом, відступає від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, оскільки спір між сторонами у справі виник внаслідок не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та, відповідно, не внесення даних про ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відмова у виконанні цих дій Відповідачем обгрунтована посиланням на Постанову Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 року, а також посиланням на приписи ст.. 228 ЦК України.

Зміст обставин даної адміністративної справи та їх нормативне регулювання дають суду підстави вважати, що спір між сторонами носить публічно - правовий характер, пов`язаний із здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Також, суд не приймає до уваги твердження представника позивача, викладені останнім у клопотанні щодо визнання доказів неналежними, у зв'язку з тим, що представник відповідача 2 не мав належних та достатніх повноважень представляти інтереси Відповідача 2, яке надійшло на адресу суду 31.03.2016 року, оскільки довіреність, видана ОСОБА_8 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В.В., якому делеговано повноваження ліквідатора Банку, відповідає вимогам діючого законодавства України.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення уточнених позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, не виконали покладені на них обов'язки щодо доказування правомірності прийнятого рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень ст.. 94 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність присудити за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 2 на користь позивача судовий збір у розмірі 974,40 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 122,158 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича в частині визнання нікчемними транзакції (операції) від 28.11.2014 року по перерахуванню коштів в сумі 200 000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок Позивача НОМЕР_2 від юридичної особи - клієнта банку ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог. безвідсоткової позики №9 від 25.11.14 р. без ПДВ», а також Договору №006-07976-291214 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у гривнях від 29.12.2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, оформлені Наказом від 16.09.2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» (із змінами згідно Наказу від 22.09.2015 року №836).

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до Договору № 006-07976-291214 від 29.12.2014 року банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у гривнях, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 та відповідно до залишків грошових коштів на рахунках № НОМЕР_4, НОМЕР_2, відкритих у ПАТ «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_1.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні 40 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур