Постанова № 66105144, 12.04.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 р. № 820/6971/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області - ОСОБА_3,

представника відповідача - атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області, про скасування висновку, наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати висновок атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області, який прийнято стосовно ОСОБА_1, зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність"; скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.08.2016 № 292 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію"; поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.08.2016 до дня поновлення на роботі; відповідно до приписів ст. 256 КАС України звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.10.1997 по 06.11.2015 він проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно особистої заяви та на підставі наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України № 21 о/с від 07.11.2015 його, полковника міліції, призначено на посаду оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з присвоєнням спеціального звання "полковник поліції". Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України від 25.08.2016 № 292 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". 12.08.2016 атестаційною комісією № 20 Головного управління Національної поліції України в Харківській області складено висновок, відповідно до якого ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Проте позивач не погоджується із вказаним висновком, вважає його протиправним, необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на перевірених і встановлених фактах, а відтак підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов у повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що ОСОБА_1 був призначений на посаду тимчасово, до проведення процедури атестування. За результатами проведеної атестації, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1, з урахуванням наявних двох протоколів про адміністративні правопорушення та 21 дисциплінарного стягнення, займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. На підставі вказаних висновків, відповідачем і було прийнято оскаржуваний наказ про звільнення. У зв'язку із чим, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача - атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області, у судовому засіданні підтримав правову позицію представника Головного управління Національної поліції в Харківській області та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що з 01.10.1997 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом № 21 о/с від 07.11.2015 року відповідно до п.9 та п. 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та встановлення посадових окладів відповідно до штатного розпису з 07.11.2015, у т.ч. ОСОБА_1 (С-438416), який мав спеціальне звання "полковник міліції", призначено оперуповноваженим кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з присвоєнням спеціального звання "полковник поліції" (підстава - заява ОСОБА_1 від 07.11.2015).

Наказом Національної поліції України від 12 лютого 2016 року № 102, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про національну поліцію України" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС від 17.11.15 № 1465, призначено проведення атестації поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області.

На підставі вищезазначеного наказу проведено атестацію позивача - полковника поліції ОСОБА_1, що підтверджує відповідний атестаційний лист.

Як вбачається з атестаційного листа, за висновком прямого керівника від 26.07.2016, полковник поліції ОСОБА_1 займаній посаді відповідає. Водночас, згідно з висновком Атестаційної комісії № 20 ГУНП в Харківській області від 12.08.2016, останній займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області по особовому складу № 292 о/с від 25.08.2016 за наслідками проведеної атестації позивача звільнено згідно з Законом України від 02.07.2015 №580-УІІІ "Про Національну поліцію" за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) з посади оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на підставі висновку атестаційної комісії ГУНП № 20 від 12.08.2016.

Перевіряючи відповідність закону спірних рішень відповідачів суд виходив із наступного.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Щодо позовних вимог в частині скасувати рішення (висновку) атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 12.08.2016, яке полягає в тому, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції, атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Суд встановив, що відповідно до змісту атестаційного листа, ОСОБА_1 охарактеризований безпосереднім керівником виключно з позитивного боку, зокрема як дисциплінований працівник, який до виконання поставлених завдань ставиться відповідально, користується авторитетом серед колег та громадян, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, нормативні акти, що регламентують діяльність Національної поліції, та зокрема кримінальної поліції знає та вірно використовує набуті знання у практичній діяльності.

За висновком безпосереднього керівництва, полковник поліції ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що атестаційною комісією № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області при прийнятті рішення про невідповідність поліцейського займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник.

Зокрема, відповідачем при прийняття оскаржуваного рішення не було взято до уваги відсутність у ОСОБА_1 документально зафіксованих доказів (у тому числі, даних по незадовільним показникам службової діяльності), з яких можна встановити не виконання поліцейським функціональних обов'язків належним чином чи письмових доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 службової дисципліни з проведенням відповідного службового розслідування, як того вимагають норми Інструкції під час проведення атестування поліцейського.

Стосовно посилань представника Головного управління Національної поліції в Харківській області на наявність протоколу про адміністративне правопорушення від 09.08.2016 року за керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, то суд вважає їх необгрнутованими, з огляду на наступне.

Так, постановою Московського районного суду м. Харкова від 22.08.2016 року по справі № 643/10176/16-п, провадження в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння від 09.12.2015 року, то відповідно до довідки УКЗ ГУНП в Харківській області (а.с. 64) за вказаним фактом щодо ОСОБА_1 службового розслідування не проводилось та, відповідно, не було застосовано дисциплінарної відповідальності.

Поряд з цим, суд вважає необґрунтованим позицію відповідача про проведення щодо ОСОБА_1 службового розслідування, оскільки вказані обставини жодним чином не підтверджені матеріалами справи, а відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду жодних доказів.

Також суд зазначає, що атестаційний лист ОСОБА_1, який досліджувався атестаційною комісією, не містить посилань на конкретні факти невиконання службових обов'язків з відповідною документальною фіксацією таких подій чи порушення поліцейським службової дисципліни та, відповідно, про наявність непогашених дисциплінарних стягнень що, в свою чергу, унеможливлює з`ясування об'єктивності характеристики позивача.

Поряд з цим, як було встановлено зі слів свідка ОСОБА_5, у підпорядкуванні якого знаходився ОСОБА_1, ОСОБА_1 здійснював свої професійні обов'язки без зауважень зі сторони керівництва. Зокрема, відповідно до наказу в ГУНП в Харківській області від 13.07.2016 року № 707 "Про створення окремної групи реагування з числа особового складу Головного управління Національної поліції в Харківській області", на період з 18.07.2016 року по 18.08.2016 року було створено окрему групу реагування, до складу якої було залучено також полковника поліції ОСОБА_1 (а.с. 86-87).

Щодо висновку атестаційної комісії про те, що ОСОБА_1 має низькі результати тестування, низький рівень теоретичних знань, то відповідно до атестаційного листа поліцейського, ОСОБА_1 по загальним навичкам набрав 30 балів, а по теоретичним знанням набрав 27 балів, тобто вище мінімального бар'єру тестування.

Таким чином, набрання позивачем вищезазначеної кількості балів, не є безумовною підставою для прийняття відносно поліцейського рішення про невідповідність займаній посаді та звільнення зі служби в поліцію через службову необхідність та має оцінюватися атестаційною комісією з урахуванням інших документів.

Суд також зазначає, що пункт 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

У свою чергу визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає, тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.

Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо, доказів на підтвердження чого відповідачем під час розгляду справи до суду не було надано.

Як випливає з наведеного вище змісту атестаційного листа, ОСОБА_1 був охарактеризований позитивно, в тому числі, в частині його ділових та особистих якостей, за результатами тестування на знання законодавчої бази, які повинні обов'язково враховуватись при прийнятті рішення атестаційною комісією, набрав кількість балів, що перевищує мінімальну, встановлену чинним законодавством, при цьому, атестаційною комісією позитивна характеристика, наведена в атестаційному листі, не була спростована жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином, з досліджених судом матеріалів вбачається, що при прийнятті рішення щодо позивача атестаційною комісією не було здійснено всебічної оцінки всіх поданих матеріалів та не враховано показники службової діяльності, відомості атестаційного листа в частині ділових та особистих якостей ОСОБА_1, наявність заохочень, які в обов'язковому порядку повинні враховуватись при прийнятті рішення комісією.

Водночас, висновок атестаційної комісії має ґрунтуватися на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування.

Атестаційною комісією не доведено обґрунтованість та пропорційність свого рішення про те, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає саме звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, в той час, як п.15 розділу IV Інструкції атестаційній комісії надано право прийняти як рішення про те, що особа займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, так і про те, що через службову невідповідність особа підлягає переміщенню на нижчу посаду.

При цьому, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що всі надані для проведення атестації позивача матеріали та відомості у своїй сукупності беззаперечно свідчать про низький рівень його теоретичних знань та професійних якостей, а також про неналежне виконанням ним службових обов'язків, що дана особа нездатна проходити службу в поліції та підлягає саме звільненню через таку службову невідповідність.

Однак, всупереч наведеним нормам та вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення у формі висновку - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

За таких підстав суд дійшов висновку, що рішення (висновок) атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 12.08.2016 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" прийняте без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, не підтверджується належними доказами, а тому має бути скасоване як протиправне.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування рішення (висновок) атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 12.08.2016 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.08.2016 № 292 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Водночас, приписами п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм права, та приймаючи до уваги, що на момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, то суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, як таких, що не суперечать Закону України "Про Національну поліцію".

Так, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, на думку суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, відповідачем не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.

Суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, зокрема: акту відповідного службового розслідування, документів, що вказують на низький професійний рівень.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до вимог п. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Згідно п. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що необхідною умовою дотримання процедури накладення на працівника дисциплінарного стягнення є повідомлення про такий наказ винного працівника під його особистий підпис протягом встановленого законодавцем обмеженого терміну.

Між тим, як вбачається зі змісту спірного наказу № 292 о/с від 25.08.2016 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, ОСОБА_1 отримав витяг з вищезазначеного наказу лише 12.01.2017 року (а.с. 39).

Також, як було встановлено під час розгляду справи зі слів свідка ОСОБА_5, у підпорядкуванні якого знаходився позивач, ОСОБА_1 не знав про факт існування наказу про його звільнення та продовжував виконувати свої професійні обов'язки до 2017 року. Окрім того, сам ОСОБА_5, на якого було покладено обов'язок щодо контролю за виконанням наказу ГУНП в Харківській області від 13.07.2016 року № 707 "Про створення окремної групи реагування з числа особового складу Головного управління Національної поліції в Харківській області", до складу якої входив і ОСОБА_1, не знав про існування наказу про звільнення вищезазначеного поліцейського.

Зі слів свідка ОСОБА_6 (старшого інспектора батальйону БПСПОП " Харків"), який працював разом з ОСОБА_1 в одній групі реагування, ОСОБА_1 виконував свої функціональні обов'язки, не будучи обізнаним про факт звільнення з поліції.

Також, як пояснив свідок ОСОБА_7 (старший інспектор батальйону БПСПОП " Харків"), який разом з позивачем працював у складі однієї групи реагування, ОСОБА_1 постійно працював з ОСОБА_7 та не знав про існування наказу про звільнення з поліції.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги безпідставність рішення атестаційної комісії, суд приходить до висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відбулось незаконно, а також зважаючи на недотримання процедури ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про його звільнення, то суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.08.2016 року № 292 о/с в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи протиправність наказу про звільнення позивача, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належить поновити на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 27.08.2016.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області, про скасування висновку, наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку - задовольнити.

Скасувати висновок атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області, який прийнято стосовно ОСОБА_1, зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.08.2016 № 292 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновити полковника поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 27.08.2016.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (61143, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.08.2016 по 12.04.2017 (159 робочих дні) у сумі 38315 (тринадцять вісім тисяч триста п'ятнадцять) грн 82 коп.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (61143, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.08.2016 по 12.04.2017 в межах суми стягнення за один місяць (21 робочий день) в сумі 5060 (п'ять тисяч шістдесят) грн 58 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников