Постанова № 66104900, 21.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7094/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду із позовом звернувся Харківський національний університет внутрішніх справ до ОСОБА_1 в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок 31255201105066 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов'язані з утриманням, в сумі 97 000 (дев'яносто сім тисяч) гривень 92 копійки;

- стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційнийномер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати решти судового збору в сумі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ч. 7 статті 18 Закону України «Про міліцію» курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ У країни у разі дострокового розірвання поговору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Листом ГУМВС України в Одеській області від 17.11.2014 № 9/6391 повідомлено ХНУВС про звільнення відповідача зі служби в органах внутрішніх справ, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.

Представник позивача надав через канцелярію суду за вхід. № 11561/17 клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився. Через канцелярію суду подав клопотання за вхід. № 11423/17 від 18.04.2017 р. про приєднання до матеріалів справи витягу з Наказу № 356 о/с від 12.06.2015 р. щодо призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу № 4 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Болград» ГУМВС України в Одеській області. Також просив поновити провадження та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, зважаючи на те, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням зазначеного, керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено рішення про продовження розгляду справи у порядку письмового справдження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 23.11.2005 року по 30.09.2014 року.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 05.08.2009 року № 323 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 15.08.2009 року та присвоєно звання «рядовий міліції».

30.08.2009 року на виконання вимог Закону України від 20 грудня 1990 року №565- XII «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України», між Відповідачем, ХНУВС та ГУМВС України в Одеській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом ХНУВС від 15.06.2013 року № 133 о/с ОСОБА_1 відрахували зі складу курсантів та відкомандирували до ГУМВС України в Одеській області для подальшого проходження служби.

Наказом ГУМВС України в Одеській області від 30.09.2014 року № 696 о/с відповідача звільнено відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» в запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «ж» (за власним бажанням).

Відповідно до ч. 7 статті 18 Закону України «Про міліцію», курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ У країни у разі дострокового розірвання поговору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.2.5. Договору ГУМВС України в Одеській області зобовязане інформувати ХНУВС про звільнення відповідача зі служби в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання із зазначенням підстав звільнення.

Листом ГУМВС України в Одеській області від 17.11.2014 № 9/6391, який отримано позивачем 21.11.2014 р., повідомлено ХНУВС про звільнення Відповідача зі служби в органах внутрішніх справ.

Згідно витягу з наказу начальника ГУМВС України в Одеській області № 356 о/с від 12.06.2015 р. ОСОБА_1, прибулого по заяві з числа колишніх працівників органів внутрішніх справ, призначено на посаду інспектора взводу № 4 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Болград» ГУМВС України в Одеській області, присвоївши спеціальне звання старшина міліції.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 9 Закону України Про міліцію (який діяв станом на час укладання договору про навчання відповідача, призначення та звільнення його з посади), на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про міліцію", підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідна норма міститься і в Законі України Про Національну поліцію.

Спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі МВС України особи, яка в подальшому за власним бажанням звільнилася з органів внутрішніх справ до закінчення трирічного терміну після закінчення навчання.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1, згідно витягу з наказу № 356 о/с від 12.06.2015 р., призначений на посаду інспектора взводу № 4 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Болград» ГУМВС України в Одеській області (як, прибулий по заяві з числа колишніх працівників органів внутрішніх справ) та проходить службу до теперішнього часу, а тому підстави для стягнення витрат пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ відсутні.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на п. 2.2.5 Договору від 30.08.2000 р. щодо обов'язку замовника (ГУ МВС України в Одеській області) інформувати Виконавця (ХНУВС) про звільнення особи (ОСОБА_1Г.) зі служби протягом 3-х років після закінчення навчання, оскільки цей факт має правові наслідки для особи у вигляді стягнення витрат, пов'язаних з утриманням.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справах Burdov v. Russia, no. 59498/00, §§ 37-38, ECHR 2002), Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію, то суб'єкт владних повноважень вважатиметься таким, що діє протиправно, якщо він відступить від встановлених обов'язків, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у суб'єктів відповідних правовідносин стосовно суворого додержання уповноваженим державою суб'єктом владних повноважень такої політики чи поведінки.

Приймаючи до уваги позитивні зобов'язання держави, суд вважає, що обов'язок Замовника щодо інформування Виконавця також розповсюджується і на інформування у випадку працевлаштування особи в органах внутрішніх справ.

Відповідач по справі ОСОБА_1 с 12.06.2015 року проходить службу в органах внутрішніх справ, однак позивачем не надано жодних пояснень щодо його поінформованості про істотну зміну обставин справи, незважаючи на неоднаразові звернення суду.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

В силу положень ст. ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторон процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Керуючись ст.ст. 6-8, ч. 6 ст. 71, 86, 128, 167, 186, 254, КАС України суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.