Постанова № 66104871, 19.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6978/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.10.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший дім» (далі Позивач, або ТОВ «Перший дім») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі Відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.10.2016 року.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що 24.10.2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, визначених ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та згідно зі ст. 120-1 ПК України на Позивача накладено штраф на загальну суму 61250,68 грн. Позивач вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення складене на підставі висновків акта камеральної перевірки, яким визначено порушення податкового законодавства України з боку Позивача в частині своєчасності реєстрації платником податку на додану вартість податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН). Позивач вважає, що вказана камеральна перевірка здійснена з порушенням вимог ст.ст. 75, 76 ПК України і тому її результати не можуть бути використані для обчислення будь-яких грошових зобов'язань. Порушення в проведенні камеральної перевірки, на думку Позивача, полягають у тому, що контролюючий орган під час перевірки дослідив питання своєчасності реєстрації податкових накладних у ЄРПН, а не показників податкової звітності, як того вимагають положення пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та п. 76.1 ст. 76 ПК України. В свою чергу, Позивач зазначив, що податкова звітність останнього, за період, що був предметом спірної камеральної перевірки, вже перевірялась податковим органом, а тому повторне проведення оскаржуваної перевірки окремо щодо питання своєчасності реєстрації податкових накладних у ЄРПН є незаконним. Крім того, Позивач послався на те, що Відповідачем порушено 30-денний строк проведення перевірки, що настає за граничним терміном отримання податкової декларації за відповідний період. Також, Позивач звернув увагу на те, що податковим органом накладено на Позивача штраф за період, що виходить за межі періоду проведення перевірки. Відтак, з урахуванням вищенаведених фактів, Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.10.2016 року є необґрунтованим, протиправним, прийнятим без дослідження усіх істотних обставин, а відтак підлягає скасуванню.

В судове засідання 05.04.2017 року представник Позивача не зявився, подав до канцелярії суду письмове клопотання в якому просив розглянути справу в порядку письмового провадження (т. 2 а.с. 30).

В судовому засіданні 05.04.2017 року представник Відповідача не заперечував проти задоволення клопотання представника Позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, однак просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с. 36-40), в яких представник Відповідача зазначив наступне.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій. За п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. При перевірці Позивача були виявлені випадки несвоєчасної реєстрації податкових накладних у ЄРПН, у зв'язку з чим у відповідності з п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України за спірним податковим повідомленням-рішенням Позивачеві було обчислено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 61250,68 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства в України (далі КАС України) передбачено, що якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на подане до суду представником Позивача клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи відсутність потреби витребування додаткових письмових доказів, заслухати свідка чи експерта, суд на підставі приписів ч.6 ст.128 КАС України ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, в тому числу додаткові письмові пояснення представника Позивача (т. 1 а.с. 54-59, 64-66), письмові заперечення представника Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

20.10.2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області була проведена камеральна перевірка даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі ПДВ) з питання дотримання ТОВ «Перший дім» граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.10.2015 року по 31.08.2016 року, за результатами якої складено акт № 5368/15-53/12-02 (далі Акт перевірки) (т.1 а.с.8-10).

Згідно вказаного Акту перевірки Відповідачем було встановлено порушення з боку Позивача граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки та згідно ст. 120-1 ПК України, за порушення Позивачем термінів реєстрації податкових накладних в період з 10.2015-10.2016 р.р. відносно останнього застосовано штраф у розмірі від 10% до 30% на загальну суму 61250,68 грн. податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 24.10.2016 року (т. 1 а.с. 7).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Перший дім» оскаржило його в порядку ст.56 ПК України до ГУ ДФС в Одеській області (т.1 а.с. 23-25). Рішенням ГУ ДФС в Одеській області №2686/10/15-32-10-01-07 від 09.12.2016 року скарга ТОВ «Перший дім» була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін (т.1 а.с.59-63).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Підпунктом 120-1.3 статті 120-1 ПК України, який діяв до 01.01.2016 (виключений згідно Закону України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році»), було передбачено, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена норма є імперативною.

Отже, застосування перерахованих штрафних санкцій до 01.01.2016 року мало б відбуватись із обов'язковим застосуванням Порядку, передбаченим п. 120-1.3 ст. 120-1 ПК України, як складовою процедури притягнення платника податків до встановленої відповідальності.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням контролюючим органом застосовано до Позивача штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних у розмірі від 10% до 30% на загальну суму 61250,68 грн. відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України в період з жовтня 2015 по жовтень 2016 р.р.

Проте, суд зазначає, що податковим органом при прийнятті рішення про накладення штрафних санкцій за порушення, вчинені до 01.01.2016 року, не було дотримано вимог п. 120-1.3 ст. 120.1 ПК України щодо порядку застосування штрафних санкцій, передбачених п. 120-1.1 ст. 120-1 цього Кодексу.

Як встановлено судом, такий порядок не був розроблений та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (Міністерство фінансів України).

На підставі наведеного, суд вважає у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до Позивача санкцій, передбачених п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України до 01.01.2016 року, оскільки було порушено процедуру притягнення до відповідальності за порушення строків реєстрацій податкових накладних в ЄРПН.

Також, суд наголошує, що в статті 4 ПК України закріплені основні засади податкового законодавства України, відповідно до яких податкове законодавство України ґрунтується, в тому числі, на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку та стабільність.

Згідно презумпції правомірності рішень платника податку, в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, діє презумпція правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4).

Принцип стабільності полягає в тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

При цьому, частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Також цим Законом було доповнено ПК України статтею 120-1 (порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних), з метою належного функціонування системи електронного адміністрування в частині встановлення відповідальності за недотримання термінів реєстрації податкових накладних та сплати встановлених цією статтею штрафних санкцій платниками податку - порушниками.

Підпунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України визначено складові елементи системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Електронне адміністрування забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Перехідними положеннями ПК України зобов'язано платників податку з 1 лютого 2015 року реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (абз.8 п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення»).

При цьому, як вже зазначалось судом, пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в таких розмірах: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

В свою чергу, п. 120-1.3 ст. 120-1 ПК України щодо порядку накладення цих штрафних санкцій, був виключений Законом України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».

Отже, Закони № 71-VIII та № 909-VІІІ в частині запровадження системи електронного декларування та відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних, встановлення (відміни) порядку накладення штрафних санкцій є тими нормативно-правовими актами, які впливають на показники бюджету, є складовою самого податку на додану вартість.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, п. 4.1.4 та п. 4.1.9 ст. 4 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України, з урахуванням внесених Законами від 24.12.2014 року та від 24.12.2015 року змін, з метою накладення штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації податкових накладних, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду.

Також, суд погоджується із доводами Позивача про те, що камеральна перевірка даних Єдиного реєстру податкових накладних за оспорюваний період проведена податковим органом з порушенням встановлених строків та з порушенням предметності перевірки, оскільки податковим органом проведено камеральну перевірку лише з питань дотримання термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а не всієї податкової звітності.

Так, відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Як випливає із змісту цих норм, предметом камеральної перевірки є перевірка даних податкової звітності, за результатами якої встановлюється наявність або відсутність: помилок (порушень) у податковій звітності; неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності.

Однак, з наявного в матеріалах справи Акта перевірки вбачається, що предметом її дослідження була не податкова звітність Позивача, а встановлення наявності порушення визначеного податковим законодавством терміну реєстрації податкових накладних, виданих позивачем в період жовтень 2015 по жовтень 2016 р.р.

Проте, суд вважає, що термін реєстрації податкових накладних не є тим об'єктом, який підлягає вивченню податковим органом шляхом проведення камеральної перевірки, оскільки не є даними податкової звітності, що відповідає припису абз. 2 п. 76.1 ст. 76 ПК України.

Зазначений висновок суду підтверджується і тим, що внесеними змінами з 01.01.2017 року пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України викладено в новій редакції, яка передбачає, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, право проведення перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в межах камеральної перевірки надано контролюючому органові з 01.01.2017 року.

При цьому, у відповідності до внесених змін до п. 76.3 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

У той же час, у жовтні 2015 року жовтні 2016 року за діючими нормами ПК України для камеральної перевірки звітності з ПДВ було встановлено особливий порядок камеральної перевірки саме цієї звітності.

За п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

При цьому, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).

Проте, в порушенні наведених положень ПК України Відповідачем проведено оскаржувану перевірку за період з 01.10.2015 року лише 20.10.2016 року.

Крім того, з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що на Позивача цим рішенням накладений штраф за порушення в період з жовтня 2015 по жовтень 2016 р.р., в той час, як період перевірки був 01.10.2015 року по 31.08.2016 року. Тобто, застосувавши у наведений період до позивача штрафні санкції Відповідач вийшов за межі періоду її проведення.

За встановлених у справі у сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що Відповідач не довів законності та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією від 09.12.2016 року (а.с. 3) Позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 1378,00 грн.

З урахуванням задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.10.2016 року задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 24.10.2016 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (65012, Одеська обл., місто Одеса, вул. Французький бульвар, 7, код ЄДРПОУ 39565511) за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 75а, код ЄДРПОУ 35116943) судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.